Діячі Руху на шпальтах «Чорноморських новин»

Водночас, за даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, на окупованих територіях росі-йська «воєнна поліція», що виконує ідеологічні завдання, активно вилучає й знищує українську історичну та художню літературу, яка не відповідає кремлівській пропаганді. До «екстремістської» літератури віднесено шкільні підручники з історії України, наукові та популярні видання про Майдани, АТО/ООС, визвольні змагання. Окупанти склали перелік імен відомих українців, згадки про яких мають бути стерті. Серед них — історичні діячі, політики, правозахисники Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степана Бандера, Роман Шухевич, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл. В свою чергу, формуючи й поширюючи контент про історію становлення Української держави, героїв минулого і сьогодення, воїнів та ветеранів, митців, науковців, українські медіа активно впливають на свідомість людей, зміцнюючи національну пам’ять і сприяючи консолідації суспільства у важкі історичні часи.

Однією з ключових медіа-платформ Одеського регіону у цьому процесі є газета «Чорноморські новини», що пості-йно публікує на своїх шпальтах найактуальніші теми сьогодення — від суспільно значущих подій до подій культурного життя та викликів, які постають перед громадою. Особливе місце у виданні відведено популяризації видатних діячів Народного руху України (далі — НРУ) — політиків, активістів, борців за незалежність, які зробили неоціненний внесок у становлення української державності. Завдяки таким публі-каціям газета сприяє збереженню пам’яті про їхню ідеологічну боротьбу і підсилює патріотичний дух українського суспільства.

Це цілком закономірно, адже саме НРУ став справжнім каталізатором змін у часи трансформаційних національно-демократичних процесів наприкінці 1980-х — на початку 2000-х рр. Він об’єднав під своїм прапором найрізноманітніші демократичні сили, перетворившись на потужний опозиційний фронт, що не просто виступав проти радянської системи, а творив нову політичну реальність. Саме завдяки Руху розпочався масовий процес національного пробудження, що призвело до відродження української мови, культури та самосвідомості. Ця організація стала тією рушійною силою, яка вела країну до здобуття незалежності, об’єднуючи людей із різних куточків України навколо ідеї свободи, демократії та національного відродження. Рух не просто був учасником подій — він був їхнім серцем і душею, задаючи тон і напрямок для майбутньої державності.

На тлі сучасної боротьби за свободу особливо важливо згадувати про тих, хто стояв біля витоків незалежної України. Пропонуємо вашій увазі добірку біобібліографічних матеріалів, присвячених видатним діячам НРУ з Одещини та інших регіонів, підготовлену за публі-каціями в газеті «Чорноморські новини» періоду повномасштабної війни.

Таким чином, сучасна українська журналістика в умовах повномасштабної війни постала як важливий інструмент національного спротиву, громадянської єдності та збереження історичної правди. Медіа, зокрема регіональні видання, продемонстрували здатність швидко реагувати на виклики часу, трансформуючи свою місію відповідно до потреб суспільства.

Газета «Чорноморські новини» є прикладом того, як медіа не лише інформують, а й формують свідомість через збереження пам’яті про видатних діячів, посилення національної ідентичності та протидію інформаційній агресії. Її діяльність підкреслює, що журналістика сьогодні — це активна участь у боротьбі за свободу, правду й майбутнє України.

Акимович Євген (1946 — 2025) — український вчений, письменник, публіцист і активний громадський діяч. У 1989 — 1993 рр. був співголовою Одеської крайової організації НРУ, а з 2002-го — очолював Всеукраїнську громадську організацію «Демократична коаліція». Автор ідеологічної концепції «демократичний патріотизм» Євген Акимович у своїх працях глибоко аналізував історико-культурний код української нації, підкреслюючи його значення як основи національної традиції та ідентичності. Його публічні виступи, презентації книжок і статті були вагомим внеском у формування української національної свідомості. У лютому 2022 р., після початку повномасштабної агресії рф, з його ініціативи в одеській газеті «Прес-кур’єр» започатковано рубрику «Діалоги про Україну». 26 липня 2024 р. Держкомтелерадіо України присудив премію імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності Євгену Акимовичу та Йосипу Бурчо за збірку «Діалоги про Україну» у номінації «За кращу публікацію у друкованих ЗМІ». Пам’ять про Євгена Акимовича вшановано на виставці-форумі «Українська книга на Одещині» у головному залі Одеської національної наукової бібліотеки. Діяч залишив помітний слід у громадському житті Одеси та за її межами.

Барсуківський Володимир (1938 — 2022) — учасник українського дисидентського руху, культурний активіст, послідовний борець за національну ідентичність та незалежність України. Ще наприкінці 1950-х рр. він відкрито виступив проти радянської системи, ставши учасником ширшого кола шістдесятників — інтелектуалів, митців і громадських діячів, що формували ідеологічну опозицію тоталітарному режиму. Його національна самосвідомість зміцніла у таборі-в’язниці, де Володимир Барсуківський перебував серед полі-тичних в’язнів, зокрема колишніх учасників визвольного підпілля з України, країн Балтії та інших республік. Там, у середовищі інтелектуального опору, він продовжував самоосвіту та участь у поширенні заборонених матеріалів. Після звільнення Володимир Барсуківський долучився до активної громадської діяльності: був учасником Товариства української мови, «Просвіти», Всеукраїнського товариства полі-тичних в’язнів і репресованих, а також НРУ. Його життєвий шлях — це приклад тихої, жертовної, але незламної праці в ім’я національного визволення й культурного відродження.

Бошков Віталій (1968) — український поет гагаузького походження, перекладач, член Національної спілки письменників України, лауреат бага-тьох літературних премій. Активний учасник одеського осередку НРУ. Його творчість поєднує гагаузьку культурну спадщину з українською національною ідеєю. Віталій Бошков здійснив перший переклад «Саду божественних пісень» Григорія Сковороди гагаузькою мовою. Його збірка «Memba Sulari» (Ключова вода) перемогла на конкурсі кращих книг виставки-форуму «Українська книга на Одещини» 2023 р. У своїй поезії Віталій Бошков звертається до історичної па-м’яті, духовних цінностей, образів борців за незалежність. Постійно бере участь у культурно-літературних подіях міста.

Вельможко Василь (1956) — одеський краєзнавець, публіцист, голова Одеської обласної організації Народного руху України, лауреат муніципальної премії ім. Івана Франка. У своїй популяризаторській діяльності він зосереджений на поверненні із забуття маловідомих сторінок історії Півдня України: відкриває імена борців за незалежність, випускників Одеського військового училища, видатних діячів науки й культури. Хоча за фахом він фізик, саме допитливість і послідовність, властиві науці, стали підґрунтям для його краєзнавчих досліджень. Свої пошуки історичної правди Василь Вельможко втілює у змістовні книги та публікації, у яких оживає справжня, очищена від імперських викривлень, історія української Одеси. Його краєзнавча праця тісно пов’язана з громадянською відповідальністю. Як постійний автор «Чорноморських новин» він виявляє послідовність і глибину дослідника, поєднуючи це з просвітницьким покликанням. Завдяки його зусиллям формується нове історичне бачення Одеси — гідне, українське, правдиве.

Гаркавченко Олександр (1952) — визнаний майстер художньої кераміки, педагог і наставник, який активно поєднує творчу практику з просвітницькою місією. Керівник студії «Батьки і діти» та гуртка «Художня кераміка» Одеського міського палацу дитячої та юнацької творчості. Лауреат обласної Премії народних майстрів ім. Ростислава Палецького та галузевої премії Міністерства культури за 2023 р. Олександр Гаркавченко послідовно передає молоді знання про традиційні техніки української кераміки, допомагає дітям і підліткам розкривати творчу індивідуальність, формує повагу до народного мистецтва. Активіст Одеської міської організації НРУ.

Горинь Михайло (1930 — 2013) — один із провідних діячів НРУ, філософ, публіцист, народний депутат. Разом із В’ячеславом Чорноволом, Левком Лук’яненком, Іриною Калинець та ін. стояв у перших лавах боротьби за незалежність. У листопаді 1991 р. виступив із вступним словом на І Всеукраїнському міжнаціональному конгресі в Одесі, в президії якого зібралися ключові постаті державотворення. Наголошував на потребі конкретних дій — передусім мобілізації студентства перед референдумом за незалежність, розглядаючи це як стратегічне завдання національного масштабу. Михайло Горинь був уособленням моральної сили і політичної мудрості. Він мислив масштабами держави, працював задля її майбутнього і залишив по собі глибокий слід як людина принципу й національної гідності.

Джуран-Плотиця Юстина (1931 — 2023) — учасниця національно-визвольної боротьби українського народу середини ХХ ст., ветеранка ОУН-УПА та НРУ. Все своє життя присвятила служінню Україні: спочатку — в підпіллі, а згодом — у публічному просторі, беручи участь у численних заходах на підтримку України. У поважному віці Юстина Джуран-Плотиця залишалася активною борчинею за національні ідеали. Її життєвий шлях був позначений мужністю, вірністю українській справі та глибоким патріотизмом. За свій внесок у боротьбу за незалежність була відзначена ювілейною медаллю «80 років УПА».

Дзюба Іван (1931 — 2022) — одна з ключових постатей у процесі формування незалежної України. Він поєднав у собі риси дисидента, шістдесятника, літературного критика, інтелектуала та громадського діяча. Як співзасновник НРУ, редактор журналу «Сучасність», міністр культури України (1992 — 1994), академік і Герой України Іван Дзюба зробив вагомий внесок у розвиток національної ідентичності, культурної політики та демократичних процесів у державі. Його глибоке знання історії та літератури, а також моральний авторитет сприяли активізації діяльності молодого покоління. За словами одного з його сучасників, він «залучив до національного руху, можливо, більше молоді, ніж усі інші дисиденти разом узяті».

Кремінь Дмитро (1953 — 2019) — поет, публіцист, культурний діяч. Його слово завжди служило українській мові, національній ідеї та духовному пробудженню. Як делегат установчого з’їзду НРУ він послідовно відстоював право рідної мови в публічному та освітньому просторах. На початку 1990-х рр. активно сприяв українізації освіти в Миколаєві, де на той час не існувало жодної школи з українською мовою викладання. Дмитро Кремінь поєднував у собі талант поета, журналіста й педагога. Його творчість — це синтез лірики, філософської глибини та чіткої громадянської позиції. У 1999 р. став першим поетом з українського Причорномор’я, удостоєним Державної премії імені Тараса Шевченка. На його батьківщині, на Закарпатті, у 2023 р. започатковано Всеукраїнську літературну премію імені Дмитра Кременя — як продовження його духовної місії й утвердження сили українського поетичного слова.

Куйбіда Василь (1958) — відомий український поет, полі-тик, громадський діяч. Один із засновників і активних керівників Народного руху України за перебудову. Його участь у Русі — не випадковість, а продовження родинної традиції боротьби за волю України: мати була зв’язковою УПА, а рід пов’язаний із козацькою добою. Як голова НРУ Василь Куйбіда поєднував політичну принциповість із глибоким національним мисленням. Письменницький талант став для нього інструментом філософського осмислення буття та служіння Батьківщині. Для Василя Куйбі-ди національна свобода, мова і культура — не просто гасла, а глибокий особистий вибір і сенс життя.

Лепіх Ярослав (1947) — визначна постать у становленні НРУ: лідер, організатор, просвітник, який відіграв важливу роль у розгортанні національно-демократичного руху на Півдні України. У буремні 1990-ті рр. він був одним із провідних організаторів Одеської обласної організації Руху, обіймав посаду заступника її голови та відігравав ключову роль у мобілізації громадськості навколо ідей національного відродження. Ярослав Лепіх вирізнявся принциповістю, послідовністю й організаторським хистом. Його активна участь у створенні осередку Руху в Одесі та залученні нових учасників сприяли формуванню регіонального осередку як впливового чинника суспільно-полі-тичного життя. Потому він залишався активним у громадському середовищі: був фундатором Одеської «Південної громади» ВУО «Просвіта», заступником голови крайової організації НРУ, очолював Одеську міську організацію Конгресу української інтелігенції та долучився до відродження Української греко-католицької церкви в регіоні.

(Далі буде).

Євген ЗАБІЯНОВ,
доктор філософії, старший викладач кафедри інформаційної діяльності
та медіакомунікацій Національного університету «Одеська політехніка».

Ксенія СОРОКІНА,
магістерка історії,
провідна бібліотекарка Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського.