Малі річки — капіляри великих рік

Нині побачити живу, вільну, в природному стані річку поруч із домівкою — рідкість. Водночас саме малі річки живлять середні та великі водотоки і є частиною, зокрема, транскордонних басейнів, у яких розташована більшість країн світу.

Ось основні причини зникнення та де-

• градації малих річок:
• надмірна зарегульованість річкового стоку (наявність великої кількості водосховищ та ставків у їх басейнах);
• істотна зміна конфігурації (обрисів) русел і заплав (спрямлення, днопоглиблення, осушення, будівництво захисних дамб);
• значний рівень забруднення водних об’єктів;
• недотримання вимог законодавства стосовно водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та невиконання режимів господарювання в їх межах;
• наслідки зміни клімату (через підвищення температури повітря збільшується випаровування води, що призводить до дефіциту вологи. Негативно впливає і зменшення кількості опадів та їх перерозподіл за сезонами).

Десятки малих річок у великих містах зникли під асфальтом, перетворені на підземні колектори, або ж висохли через засмічення й замулення джерел та криниць.

«Стан малих річок безпосередньо визначає здоров’я всієї річкової мережі країни. Вони формують водні ресурси, впливають на гідрологічний режим і якість води більших річок, а також створюють природні ландшафти», — пояснює керівниця напряму «Вода» WWF-Україна, кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко.

Природоохоронці наголошують: зникнення малих річок веде до зменшення біорізноманіття, втрати рибних ресурсів, заболочення територій та скорочення загальної річкової мережі. Це також впливає на середні й великі річки, оскільки малі водотоки є їхніми «капілярами».

Локальне вирішення проблем не забезпечить загального поліпшення. Зупинити деградацію малих річок можна лише через амбітну мету — їх повернення до максимально природного стану.

Методологія екологічного відновлення річки з максимальним наближенням до природних режимів повинна включати:

• надання річці певного простору для вільного протікання, в тому числі у горизонтальній площині;
• забезпечення безперервності потоку води і середовищ існування, відповідно, наближення гідрологічного режиму до природного;
• під час відновлення річок важливо дати час природним процесам зробити свою справу: річки мають властивість до самоочищення та самовідновлення — якщо їм створити сприятливі умови (прибрати ба-р’єри, зменшити забруднення, дати достатній простір для течії).

Один із методів оздоровлення річкових екосистем — відновлення вільної течії річок шляхом демонтажу гребель та застарілих перешкод на них. Над цим, зокрема, працюють масштабні європейські проєкти, як-от Open Rivers Programme та RESTORIVER. Ці програми діють і в Україні.

П’ять переваг від демонтажу гребель:

1. Відновлення екосистем. Будівництво гребель часто порушує природну динаміку та функціонування річок. Їх демонтаж сприяє відновленню природних процесів, як-от транспортування наносів і міграція риб. Це позитивно впливає на стан річкових екосистем, сприяє відновленню біорізноманіття та покращує умови для існування водних організмів.

2. Покращення якості води. Греблі сприяють накопиченню осаду, мулу та забруднюючих речовин, що погіршує якість води. Відновлення природної течії сприяє зменшенню застою води, поліпшенню її аерації та природної фільтрації, що веде до підвищення якості водних ресурсів та здатності до самовідновлення (самоочищення).

3. Забезпечення міграції риб і водних організмів. Вільна міграція є критичною для багатьох видів риб та інших водних мешканців, адже вона необхідна для їх розмноження, харчування та підтримання екосистемного балансу. Греблі, блокуючи ці маршрути, негативно впливають на популяції риб і змінюють природні умови для їх існування: із 1970 року чисельність мігруючих прісноводних риб у Європі скоротилася на 75%. Демонтаж гребель та застарілих перешкод дозволяє відновити ці міграційні шляхи й природні оселища.

4. Зменшення ризиків затоплення. Старі або пошкоджені греблі можуть становити загрозу затоплення прилеглих територій, особливо в населених пунктах. Їх демонтаж допомагає знизити ці ризики, підвищуючи безпеку місцевого населення та територій.

5. Економічна ефективність. Утримання та ремонт старих гребель можуть бути дуже витратними. Демонтаж часто є економічно доцільнішим рішенням у довгостроковій перспективі, дозволяючи уникнути пості-йних витрат на обслуговування та ремонт.

Команда WWF-Україна підкреслює: вільнотекучі річки — це не лише вимога національного екологічного законодавства, а й важливе євроінтеграційне зобов’язання України як країни-кандидатки на вступ до Європейського Союзу.

Тетяна ТУРЛІК’ЯН,
спеціалістка з комунікацій напряму «Вода» WWF-Україна.