Борис ҐУДЗЯК: «Ми знаємо, де правдаі що правда переможе»

Окрім Одеси владики відвідали місто Південне, де поспілкувалися з парафіянами хруму Святих верховних апостолів Петра і Павла, зокрема з матерями і вдовами загиблих воїнів, висловивши їм слова підтримки та вдячності за жертву їхніх рідних. Архиєреї наголосили, що Церква завжди буде поруч зі своїми вірними, особливо тими, хто зазнав найбільшого болю.

Але повернімося до першого дня перебування владики Бориса Ґудзяка в Одесі. Виголошуючи промову під час Божественної літургії у храмі Святого апостола Андрія Первозванного, він, зокрема, наголосив: «Ми маємо від Бога свободу. Але людина, на жаль, від першої, від Адама, замість приймати Божий дар жити у свободі, починає хапати — бере той овоч, який веде до смерті, а потім ще далі хапає — вже хоче чужу землю, чужу історію, чужу тотожність, чужих дітей… Захланною може бути людина, використовуючи свободу, даровану Господом, в лукавий спосіб».

Говорив владика і про випробування, які випали на долю нашого народу, але які ми мусимо приймати з вірою, бо Господь справедливий: «Перше, як має відреагувати людина на поклик Господа — сказати: «Так. Так, я Тобі довіряю. Я не знаю, як складеться сьогоднішній день, але я Тобі довіряю». Ми покликані, щоб іти вільно за Господом. Ми можемо бути впевнені, що Він буде нас вести. Так, це може бути Хресною дорогою. Бо ми бачимо, що смерть, страта, в Україні це не щось далеке, не якась розповідь про щось, що було давно. Це те, що тут, поруч. Воно чигає, воно кричить до нас з кожною тривогою. Але ми знаємо, як усе це закінчиться. Від Петра, від Андрія Первозванного, на честь якого названий цей храм, від Якова, якого вбили в Єрусалимі. 

Ми знаємо, що смерть — не кінець, не провалля. Господь кличе нас додому. До Воскресіння. Щоб сісти поруч Отця. Слухаймо цього слова. Знаючи завершення, приймаймо щоденні наші потуги. І тоді ми побачимо, що через наш приклад, через нашу молитву, через наше добре слово Бог буде кликати інших. Так, це буде йти повільно. Як повільно становилася Церква, але ми знаємо, де правда і що правда переможе».

Після богослужіння, вітаючи владику Бориса Ґудзяка в Одесі, владика Михайло Бубній, зокрема, сказав:

«Ваше високопреосвященство, владико Борисе, ми надзвичайно вражені інтенсивністю ваших подорожей. Нещодавно разом з вами я був у Вашингтоні і я, знаєте, пів тижня відходив від втоми, а ви — з континента на континент, і всюди встигаєте. Цими днями ви побували в Харкові, в Полтаві, у Києві, а сьогодні вже в Одесі. Ми дуже вдячні вам за ваш візит, особливо сьогодні, у 13-у річницю вашого єпископського служіння, адже саме в цей день, 26 серпня, ви були хіротонізовані блаженнішим Святославом на єпископа Української греко-католицької церкви. І це дуже приємно, що в такий день ви очолили Літургію у нашому скромному, але дуже гостинному храмі.

Ми вдячні Господу за дар вашого життя, за ваш великий внесок у розвиток Церви, за той міцний фундамент, який ви заклали для існування Українського католицького університету, що сьогодні є на дуже високому рівні, на рівні провідних університетів світу, за вашу наукову працю, яка залишиться значущим надбанням для багатьох наступних поколінь, за ту об’єднавчу місію, яку ви несете скрізь, де буваєте. Ви вмієте гуртувати людей заради добра, заради розвитку нашої Церкви і нашої незалежної держави».

Зі свого боку високоповажний гість, звертаючись до присутніх, підкреслив: «Я хочу, щоб ви прийняли мій приїзд, мою присутність, як дуже щире бажання бути в церкві, яка росте, яка є цікавою. Знаєте, є багато церков, які є обтяжені, є величні будинки, є ресурси, але нема людей, нема віри, нема спільності, а тут відчувається між владикою, священниками, сестрами, лицарями і всіма вами близькість, солідарність. Тому мені цікаво відвідувати такі громади, бо тут я черпаю натхнення».

Перед Одесою, як уже мовилося, владика побував у Харкові та Полтаві. І там, і там зустрічався з керівниками міста й залишився приємно враженим від їхньої державницької позиції, від тих змін, які вони провадять у своїх громадах. А от в Одесі цього приїзду зустрічей з владою не було заплановано. «Пригадую попередній візит і перемовини у мерії. Так мені здалося, що вони не знали, що з нами робити, що говорити», — поділився тими враженнями владика.

Особливо захопливо Борис Ґудзяк відгукнувся про міського голову Харкова Ігоря Терехова, про його державницьку позицію і роботу, яку провадить. Про його ставлення до всього нового, до намагань залучати до Харкова якнайкращі практики в господарські справи, в науку, в культуру. За словами владики, мер відкритий до нашої Церкви і навіть відвідує тамтешній катедральний храм УГКЦ на великі свята. В Одесі, як на мене і на думку присутніх на зустрічі, годі й уявити таку трансформацію місцевої влади.

Щодо Полтави, то це місто вразило владику ще дуже відчутною совковістю. Попри багатющу українську спадщину цього краю, Полтава лише в останні два роки (після того, як за рішенням суду було звільнено міського голову з практично проросійськими поглядами, а виконувачкою обов’язків стала медикиня з бойовим досвідом Катерина Ямщикова. — Прим. О.С.) почала повертатися до рідних витоків. «Зміни не такі відчутні, як у тому ж Харкові, але вони є. І я, спілкуючись з виконувачкою обов’язків міського голови, зауважив її енергію, її прагнення до подальших змін. Її наполегливість і відкритість вселяють надію і віру», — поділився враженнями Борис Гудзяк.

Присутні поцікавилися, як американці сприймали раніше і сприймають сьогодні Україну, чи вбачають у нас окремий народ, чи якусь європейсько-азійську мішанинну.

«Була мішанина, але не європейська чи азійська, а як російська, — відповів владика. — Але це кардинально змінилося. Десь на другому місяці війни один наш українець, який, як і я, народився у США і котрому вже за 70 років, сказав мені: «Знаєте, я усе своє життя намагався пояснювати, хто я є, з якого народу, а ці два місяці зробили більше, ніж ціле моє життя». І сьогодні, якби запитати, хто є найбільш шанованим політиком у світі, то Володимир Зеленський був би на перших місцях. І справа не в особистості, справа — в нації, в українському народові, з яким асоціюється Зеленський. Україна є нині модною.

Так що дуже багато змінилося на цьому фронті. Але ще дуже багато потрібно працювати, бо росій-ська пропаганда є надпотужною, бо славістика — вивчання слов’янських мов, літератур, країн, іс-торії — була на Заході, в основному, русицистика. Там навіть про Болгарію, яка мала свою державу, знають дуже мало, ще менше, ніж про нас...

Сьогодні у світі є дуже багато проблем. От, скажімо, що ви знаєте про ситуацію у Судані? А в Судані нині є найбільша гуманітарна катастрофа. Загалом на планеті триває сім великих воєн, надцять менших воєн і десь тридцять ще інших конфліктів. Але так, як звертали увагу на Україну, зокрема в 2022—2023 роках, я такого ніколи не бачив. Так, зараз інтенсивність і увага до нашої біди не є такою, як два-три роки тому, але для цього, щоб вона на згасала, ми, власне, і працюємо. Я, зокрема, стараюся, щоб про ситуацію в Україні знали єпископи. А нині є 275 діючих єпископів-католиків, які обслуговують 80 мільйонів американців, це 22 відсотки населення США. Це поважна частина, це 28 відсотків депутатів Конгресу. Дві третини Верховного суду США — шість із дев’яти — теж католики. Віцепрезидент — католик. Якщо ми зберігатимемо увагу католиків, то матимемо велику підтримку і на державному рівні. І, повірте, увага й повага до України, до нашої боротьби, зберігається. Але ми мусимо продовжувати наш шлях, іти за покликом Господа у нашій боротьбі за віру й у всьому маємо бути на висоті, тримати чистоту нашої постави, бути правдивими, і тоді з нами будуть народи, з нами буде ласка Божа».

Ольга СІРА.
Фото з офіційного сайту УГКЦ (https://ugcc.ua).