Підтримка медіа — не благодійність, а інвестиція у демократію

У зверненні, зокрема, йдеться:

На четвертому році агресивної війни росії в Україні підтримка локальних та гіперлокальних медіа залишається критично важливою. Медіа інформують свої аудиторії, згуртовують громади, створюють умови для суспільного контролю і протидіють дезінформації країни-агресора.

Попри високий запит на достовірну інформацію і нові виклики у цій сфері, підтримка локальних та гіперлокальних медіа в Україні скорочується.

Упродовж майже чотирьох років, за різними даними, припинили свою роботу понад 50% друкованих медіа та понад 300 найменувань інших медіа. На мапі України, на жаль, з’явилися райони і громади, де локальні та гіперлокальні медіа взагалі відсутні через неякісну доставку газет до передплатників національним поштовим оператором АТ «Укрпошта». На тлі різкого зменшення донорської підтримки після зупинки ключових програм USAID значна частина редакцій не має коштів на покриття базових витрат та вдається до скорочення журналістів, зменшення зарплат або працює зовсім без заробітних плат.

Україна — єдина країна в Європі де відсутні щоденні друковані видання, а в столиці нема міської газети.

Інформаційний простір захоплюють ресурси, часто анонімні та не зареєстровані як медіа, які не беруть на себе зобов’язання дотримуватися етичних і професійних стандартів. Збільшується ризик для маніпуляцій суспільною думкою та для поширення відверто ворожої пропаганди.

При цьому, наприклад, лише завдяки зусиллями Української асоціації медіа бізнесу (УАМБ) та Національної спілки журналістів України (НСЖУ), які залучили та направили редакціям місцевих медіа підтримку у вигляді техніки, грошей та менторських зусиль, за ці три з половиною воєнні роки у громадах було вирішено понад 400 проблем. ВПО, сім’ї полеглих захисників, ветерани, люди старшого віку та просто мешканці громад отримали пряму допомогу, інформацію про житло та роботу, відповіді на актуальні запитання. Громади змогли вирішити або розпочати вирішення тих питань, які тривалий час з тих чи інших причин не вирішувалися. Згідно з дослідженням УАМБ, понад 75% мешканців громад вдячні своїм місцевим медіа за те, що вони взяли на себе таку ініціативу, надали слово місцевим спільнотам та вплинули на вирішення тих чи інших проблем. Це говорить про високий потенціал cаме локальних та гіперлокальних медіа. Але саме вони сьогодні перебувають у найскладнішому становищі. І саме в цьому сегменті медіаринку спостері-гається найвища кількість припинення діяльності.

Ми, представники галузевих асоціацій, об’єднань медіа, журналістів та окремих редакцій, які підписали цей відкритий лист, закликаємо уряд розробити засади державної політики в сфері демократії та доступу до правди і врахувати такі пропозиції медійної та журналістської спільноти.

1. Інтегрувати підтримку незалежних медіа до державної політики в сфері демократії та доступу до правди, розглядаючи локальні та гіперлокальні медіа як фундамент громадянської стійкості і як ключовий інститут демократії й довіри громадян.

2. Розглядати підтримку медіа не як благодійність, а як партнерство та інвестиції в демократію та свободу слова, завдяки чому місцеві професійні медіа забезпечують прозорість, підзвітність влади і залучення громадян в процеси, що регулюють життя громад та районів.

3. Уряду України офіційно звернутися до урядів країн ЄС та міжнародних партнерів із пропозицією включити українські медіа до міжнародних програм допомоги та відновлення.

4. Включити заходи з відновлення локальних та гіперлокальних медіа до всіх програм комплексного відновлення громад та територій.

5. В усіх програмах відновлення і розвитку громад і територій передбачати так званий медіакомпонент — як інструмент для діалогу і взаємодії між владою, бізнесом та громадою, як виконання прав громадян на свободу слова, а не лише для «висвітлення діяльності» та «поширення інформації».

6. Запровадити довгострокові механізми підтримки локальних та гіперлокальних редакцій, що гарантуватимуть сталість роботи журналістів у громадах, навіть під час криз, через програму стратегічних комунікацій.

7. Зберегти напрям інформаційної політики в складі Міністерства культури і стратегічних комунікацій як окремий і пріоритетний напрям роботи, зробивши це частиною стратегічних комунікацій.

8. Змінити підхід держави до медіа: сприймати редакції не як об’єкт контролю, не як потенці-йних порушників законодав-ства, а як партнерів у відбудові країни. Розглядати медіа як відповідальних учасників сус-пільного процесу, які переважно дотримуються законодавства, займають чітку проукраїнську позицію та професійно працюють в інтересах своїх аудиторій, не лише інформують, а й сприяють вирішенню нагальних і системних проблем.

9. Нічого про медіа без медіа: під час розробки та підтримки будь-яких ініціатив, що впливають на діяльність медіа, обов’язково залучати до обговорення експертів з усіх медіагалузей. Не ухвалювати рішень без консультацій із представниками локальних та гіперлокальних медіа, журналістами і про-фільними організаціями.

10. Зробити будь-яку державну та міжнародну фінансову підтримку прозорою для зареєстрованих медіа, згідно з про-фільним Законом України «Про медіа» та Європейським актом свободи медіа (European Media Freedom Act, EMFA).

11. Внести зміни до Закону України «Про медіа» з урахуванням ст. 3, 4 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» й указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року «Про Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».