№ 30 (22557) четвер 7 серпня 2025 року

Глава МЗС України Андрій Сибіга зустрівся з віцепрем’єр-міністром, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським у його особистій резиденції Хобєлін-Двір (на знімку). Керівник польської дипломатії дуже рідко запрошує закордонних посадовців до свого приватного маєтку, що підкреслює важливість гостя, хороші особисті стосунки. Ця зустріч також є свідченням інтенсивного і конструктивного діалогу між країнами-сусідками.

Після переговорів із Радославом Сікорським Андрій Сибіга у розмові з власним кореспондентом «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) розповів про деякі особливості діалогу Києва з Варшавою, а також про окремі аспекти міжнародного порядку денного, зокрема, щодо спільних зусиль заради примушення російського агресора до миру та необхідності реформування ОБСЄ.

Коли у своїх спогадах про перші роки незалежності України я розповідаю колегам, як їздив до Санкт-Петербурга для інтерв’ю з мером цього міста Анатолієм Собчаком, як інтерв’ю було перерване його заступником Владіміром Путіним, який хотів обговорити із шефом якісь нагальні справи, але Собчак встиг сказати мені, що Україна може залишатися у своїх територіальних кордонах тільки в разі, якщо зберігатиме партнерські взаємини з Росією, — і присутній при цьому віцемер, якого я бачив уперше і востаннє аж до моменту, коли він став одним із вищих керівників Росії, ствердно кивав головою, — багато хто може вважати це легендою або намаганням перенести мій сучасний досвід на події тридцятирічної давнини. Ну не міг же Путін ще тридцять років тому, коли ніхто навіть не уявляв собі його політичної кар’єри, мріяти про окупацію українських земель!

Але ось у Німеччині оприлюднили раніше закриті архіви міністерства закордонних справ країни, серед яких виявилася службова записка тодішнього генерального консула Німеччини в Санкт-Петербурзі Еберхарда фон Путткамера. І цей дипломат тепер — головний мій свідок. Адже у 1994 році він доповідав німецькому зовнішньополітичному відомству саме про те, що тоді говорили мені Путін і Собчак. І називали Крим, східну Україну та північний Казахстан вічною частиною російської держави, яка ніколи не була для неї закордоном. Причому, як бачимо, Путін настільки впевнений у своїй правоті, що навіть не намагається приховати своїх поглядів на «російські території» від західного дипломата. Вже коли стане президентом Росії, ще на початку 2000-х, він без жодних обумовлень називатиме Україну штучною державою — і в розмовах з президентом США Джорджем Бушем-молодшим, і в розмовах із федеральним канцлером Німеччини Герхардом Шредером. А ті, своєю чергою, транслюватимуть цю позицію Путіна іншим західним лідерам.

У ніч на 6 серпня Одещина зазнала чергового масованого ворожого удару. Цього разу десятками безпілотників рашисти атакували Ізмаїльський район.

Найбільше постраждала Ренійська громада. У прицілі була, зокрема, газова інфраструктура. «Знищене виробниче обладнання. Внаслідок пошкодження магістрального газогону тимчасово відключені 2,5 тисячі абонентів. На щастя, обійшлося без постраждалих та руйнувань житлових будинків», — повідомив голова Одеської ОВА Олег Кіпер.

Вишиванковий фестиваль — найбарвистіший маркер української Одеси, один із традиційних символів святкування у Причорноморській перлині Дня Незалежності нашої держави повертається. Повертається, як за-значають його організатори, «з великою радістю, але й обережністю». І поки що — не в повному обсязі.

Причини обережності, а відтак й обмеженості програми, очевидні: війна. Коли Одещина регулярно потерпає від ворожих обстрілів, а на фронтах воюють найкращі її сини і доньки, не на часі планувати щось пишне, бравурне. Але життя триває і воно просто вимагає підтримувати кращі традиції, долучати до них юне покоління, яке підросло за ці роки жорстоких випробувань. Отож, Вишиванковий фестиваль повертається. Ось як про це сповістив на своїй фейсбук-сторінці оргкомітет свята:

«Минулого року ми відзначили цей момент лише однією акцією — обережно й тихо, з надією на краще. Й ось ми знову разом з вами. З тими, хто вірить у нашу силу, хто підтримує культуру та традиції, хто не боїться відзначати важливі моменти навіть у цей непростий час.

Я живу, бо живеш у мені.
У сльозі, у молитві, у слові.
Ти — як зірка на темній стіні,
Що веде крізь печаль — з любові
У нечастих стрічах у сні.
 
«Вірний завжди» і «Танкова рота» —
Чорний прапор висить на стіні,
Твій берет і у рамках фото…
Не забути щасливі дні.
 
І колись, коли тиша зітхне,
Ми зустрінемось в інших світах…
А сьогодні — болюче й земне —
Поряд завжди, мій сину, в думках.

— Справжня людина-оркестр. А ще — людина-мікрофон. Побратими часто так і називали мого сина: «мікрофон». Голос його звучав завжди дуже гучно. В танку стрілець завжди кричить: «Постріл!», попереджаючи екіпаж. Дмитрові мікрофон був не потрібен. Голос його було чути крізь гуркіт бойової машини і клекотання бою. Він був гучним з першого вигуку. Колись я робила йому зауваження, а зараз так не вистачає його голосу… Вмикаю голосові повідомлення і просто слухаю… І згадую, згадую…

Українські демографи, спираючись на аналітику військових, заклали одразу два можливі терміни завершення війни в Україні. А також мають попереднє розуміння, скільки наших співгромадян захочуть повернутися додому з-за кордону за умови припинення вогню. І ця цифра може бути не такою великою, як сподівається українська влада.

То чого очікувати далі і як гібридна війна намагається зіштовхувати українців між собою — про це в інтерв’ю «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org) з академіком Національної академії наук України, докторкою економічних наук, професоркою, директоркою Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птахи Еллою ЛІБАНОВОЮ.

26 липня минув рік після підписання головою Одеської обласної державної (військової) адміністрації розпоряджень №694/A-2024 про перейменування вулиць та №695/A-2024 про демонтаж пам’ятників на території Одещини.

З цієї нагоди в Одеській обласній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбулася зустріч членів робочої групи, яка напрацьовувала пропозиції для перейменування, на тему «Річниця деколонізації: проблеми, результати та пропозиції до нового закону».

Червень і липень 2025-го позначені двома датами, пов’язаними з подіями, що відбувалися на рейді Одеського порту: 120-річчям повстання матросів Чорноморського флоту на панцернику «Потьомкін» та 150-річчям від дня народження одного з керівників цього повстання, морського інженера Олександра Коваленка, єдиного офі-цера, який до кінця був разом з екіпажем, а після 1917-го повернувся в Україну й працював у морському департаменті УНР та Української Держави.

Народився Олександр Коваленко 8 серпня (27 липня) 1875-го у містечку Ромни Полтавської губернії (тепер — Сумська область). У 12 років батьки віддали сина до місцевого реального училища, де він навчався разом зі Степаном Тимошенком, у майбутньому відомим математиком і механіком. У своїх спогадах «На межі двох віків» Олександр Михайлович згадує, що в училищі, як і в усіх інших школах, культивувався офіційний загальноросі-йський патріотизм, девізом якого було «Самодєржавіє, православіє і народность» (зрозуміло, російська).

* * *

І каже Усесвіт: прекрасна моя доню,
Ти маєш право на все у оцьому світі,
Ти викохана із його всемогутнього лона,
Покликана світлом світити.

Платформи для онлайн-торгівлі стали незамінними помічниками для українців. Придбати вживаний велосипед, продати старий ноутбук чи замовити вишиванку від майстрині з іншого міста — усе це сьогодні можливе у кілька кліків. Але, на жаль, саме популярність таких платформ зробила їх зручною мішенню для шахраїв.

Схема, яка ще кілька років тому здавалася складною, нині — проста та масова. Фішингові атаки на маркетплейсах стали одним із найпоширеніших видів онлайн-шахрайства в Україні. І жертвами є як покупці, так і продавці.

Ці комахи, майже непомітні неозброєним оком, перебувають на поверхні плодових дерев під чорними щитками. Вони неактивні за несприятливих умов, але з теплом вибираються зі своїх укриттів і починають харчуватися соками з рослини. Не допустити потрапляння цього шкідника у свої сади — важливе завдання для господарів, а у разі виявлення на деревах — вчасно його знищити.

Каліфорнійська щитівка (Quadraspidiotus perniciosus Comst.) може пошкоджувати близько 200 видів рослин: плодові, ягідні та лісо-декоративні культури. Основними рослинами-живителями для неї є яблуня, слива, персик, груша, айва, шипшина, бузок, акація, горіх та ін.