Тотальна війна

Однією з принципових помилок Німеччини під час Другої світової війни, що звела її шанси на перемогу нанівець, було ігнорування своєї визвольної місії. Гасло звільнення цивілізованого світу від більшовизму і комунізму було, але свою національну визвольну місію Німеччина проігнорувала. Перемігши Францію, Німеччина не унезалежнила її колоній, заграючи з імперськими колами вже окупованої Франції. Не сприяла вона й антиколоніальній боротьбі британських колоній, заграючи з імперськими колами ще не переможеної Великої Британії. Наказом по повітряних силах Британії стріляти по всьому, що рухається німецькою землею, відповіла Британія на ці загравання. У висліді війни Британія все одно втратила свою колоніальну імперію, але без участі Німеччини. Захопивши Україну, Німеччина не заявила прямо й відверто про свою визвольну місію. Замість цього вона частково винищила, частково ув’язнила радикальне крило українських націоналістів, що виступало за негайне проголошення незалежності України.

Ми ж маємо не лише захищати нашу національну свободу, а й нести її іншим уярмленим народам. Так, це не сподобається Сполученим Штатам, які вже понад 100 років всіма доступними їм діями підтримують абсолютне зло планети, що під різними назвами існує на території колишньої Російської імперії. Радянський Союз, а згодом і Російська федерація – це їх дітища. Без їхньої участі вони просто не виникли б.

Які у нас шанси знищити Московію у нинішній війні? Внутрішня дестабілізація Московії може різко підвищити шанси на переможне для України завершення цієї війни. Але в прогнозах краще покладатися на чинники, які легше оцінити. Першим таким негативним чинником є несформульованість на сьогодні для самих українців глобальної мети цієї війни. Другий чинник – неготовність сус-пільної думки Європи до розпаду Московської імперії. Європа не розуміє, що розділена Московія легше піддаватиметься впливу європейської цивілізації та вгамуванню мілітаристських настроїв її населення. Третій чинник – це геостратегічна гра Сполучених Штатів, у якій Московія посідає чільне місце як зручний гравець на їхньому боці.

Так було у Першій світовій війні. Так було і в Другій світовій війні, яку виграли винятково Сполучені Штати, втративши на європейському та африканському театрах військових дій менше 200 тисяч військовослужбовців. У цей же час Радянський Союз втратив не менше 27 мільйонів життів своїх громадян. Деякі дослідники доводять цю загальну кількість втрат до 50 мільйонів. Це при тому, що, якщо відкинути пропагандистську мішуру, Радянський Союз Другу світову війну програв. Поріділе населення Московії – загинули кращі, зруйнована інфраструктура, злидні і зневіра у майбутньому її громадян. Щоправда, це не завадило Москві влаштувати черговий геноцид українців через відпрацьований двома попередніми спробами механізм голоду. Україна втратила у 1946 – 1947 роках 1,5 мільйона осіб. Напівзруйнована Московія не спромоглася на більшу кількість жертв. Зауважу, що «найуспішнішою» була спроба знищення українців у 1932 – 1933 роках, коли загинуло 10,5 мільйона.

Стосовно планів Сполучених Штатів Америки щодо Московії, то я зауважив би таке: якби США дбали лише про доступ до природних ресурсів Московії, то їм зручніше було б мати справу з розділеною країною, де кожний регіон самостійно видобуває і продає природні ресурси. Якщо ж Сполучені Штати вже більше ста років зворушливо турбуються за територіальну цілісність Московії та її військовий потенціал, то мета цієї турботи інша.

Отже, шанси на нашу перемогу вже у нинішній російсько-українській війні є, але більше шансів на те, що війна закінчиться тимчасовим компромісом. Нам слід розраховувати на гірший варіант як на базовий. Мені подобається точка зору московитів на Україну як на окраїну. Не заглиблюючись в історичне походження цієї назви, скажу, що нині Україна – це справді кордон цивілізованого європейського простору, а не дикого азійського, тобто Московії. Це і є наша доля нині й у далекому майбутньому.

Ще не закінчилася тимчасовим миром нинішня російсько-українська війна, а вже слід думати про наступну. Скільки їх буде попереду – важко сказати. Але війни триватимуть доти, доки ми не досягнемо стратегічної мети – знищення нашого ворога. Що робити?

І. Переводити все життя країни на воєнні рейки. Обмеження «демократії» неминучі. Слід за-провадити інститут військових комісарів, паралельний усім значним виборним посадам у державі. Це дозволить також ефективніше боротися з корупцією.

ІІ. Потрібно нарешті подолати розхитаність тилу, в основі якої – безвідповідальне ставлення значної частини населення до трагізму нинішнього моменту в житті української нації. В Україні мають бути закриті всі установи, діяльність яких шкідлива для української держави, та знищені всі ідеологічні символи імперії зла. Ставлення до осіб, що ухиляються від мобілізації до лав діючої армії, має бути як до дезертирів у воєнний час.

ІІІ. Чітко сформулювати для українського народу і світу мету нинішньої російсько-української війни як війни на знищення останньої імперії на європейському континенті.

ІV. Використати для перемоги нашу найголовнішу перевагу над московитами, яка полягає у цивілізаційний вищості середнього українця над середнім московитом. Цю перевагу можна реалізувати через всебічний розвиток фундаментальних і прикладних наук та сучасних військових технологій, що базуються на їх основі. Наука і технології мають бути підпорядковані інтересам перемоги у війні, оскільки мир з московитами можливий лише під загрозою застосування сили з нашого боку. Почати реалізацію програми зі створення української ядерної зброї, відновити космічну програму України. На навколоземній орбіті має літати безліч українських супутників, які моніторять поверхню Землі в інтересах безпеки України. Відновити авіабудування і створити власну сучасну військову авіацію. Відновити власне автобудування задля виробництва надійного й недорого транспорту для найширших верств населення. Включитися у світову революцію у сфері інформаційних технологій, штучного інтелекту, квантових комп’ютерів, робототехніки. Не менш важливим є і розвиток гуманітарних досліджень, оскільки саме їх результати дають можливість ефективно впливати на свідомість власних громадян і населення ворожої нам країни. За малої чисельності населення України проти населення Московії шанс на перемогу дає лише наша технологічна, наукова і культурна перевага над ворогом, яка реалізовуватиметься на полі бою перевагою нашої зброї і наших можливостей впливу на свідомість солдатів та населення ворога. Або глобальна модернізація України, або знову статус колонії Московії й участь у всіх її згубних для України і світу військових авантюрах. З країни хліборобів, якою Україна була починаючи із VI тисячоліття до нової ери, Україна має стати країною науковців у військовій формі.

V. Перемога у війні не має жодного сенсу, якщо нема людей, які могли б нею скористатися. А тенденція вимальовується саме такою. З моменту отримання незалежності населення України скоротилося майже вдвічі. Причому темпи скорочення збільшуються. Дітей народжується дедалі менше, менше стає й чоловіків. Українська нація вимирає найшвидшими темпами у світі. Більше того, погіршується генетичний потенціал країни: на фронті гинуть найкращі, за кордон тікають найуспішніші. Якщо так піде і далі, то виникає запитання: для кого наші героїчні воїни виборюють перемогу над заклятим ворогом? Кому перейде у спадок найкраща у світі українська земля? Святе місце порожнім не буває. Я вже чую голоси у Верховній Раді про необхідність завезення робочої сили з інших країн світу. Це голоси ворогів українського народу, які ховаються під маскою його друзів. Завдання знищення ворога двоєдине із завданням відродження української нації на звільненій від ворога землі. Великий демографічний потенціал України, попри її поневолення протягом століть, завжди залишав для неї шанс на майбутню незалежність. І нарешті цей шанс у 1991 році був реалізованим. У знелюднілій Україні, навіть після нашої перемоги, такого шансу нема.

З якою країною можна порівняти нинішній катастрофічний стан України? Очевидна лише одна паралель – це Німеччина після Першої світової війни. Ситуація там була навіть ще гіршою. 500000 марок за одне куряче яйце – як вам таке? За шість років перед Другою світовою війною Німеччина повністю виправила катастрофічну економічну, військову й демографічну ситуацію. Не всі дії тодішньої Німеччини слід роз-глядати як прийнятні, але у сфері економіки, військового будівництва, патріотичного виховання молоді і всього населення, демографічній політиці успіхи були просто колосальні. Ті алгоритми відомі. Користуймося ними. Німеччина була єдиною країною Західної Європи, яка за шість передвоєнних років зуміла фактично подолати глибоку демографічну кризу.

Декілька моїх власних пропозицій:

а) Жінки мають служити у війську нарівні з чоловіками. Виняток – жінки, які народили першу дитину у віці до 20 років, а другу до 25 років. Чоловіки платять життям за свободу своєї Батьківщини. Чимось істотним мають заплатити за неї й жінки.

б) Починаючи з третьої дитини держава має взяти на себе достатнє матеріальне забезпечення саме цієї дитини й наступних дітей для їхнього повноцінного виховання.

в) Якщо визначити програму демографічного відродження України однією короткою фразою, то вона звучить так: повернути жінку до родинного життя. Спроби перетворити жінку на чоловіка – полишити. Для дітей диявола це є намаганням знищити білу расу як таку.

Інші пропозиції:

1. Смертна кара має бути відновлена, але лише для однієї категорії злочинів, а саме тих, хто зрадив Батьківщину. Нелояльність деяких громадян до України, доведену судом, слід карати позбавленням їх громадянства України.

2. Військовий, який пройшов війну, повинен мати щонайменше п“ять голосів на виборах. Ми маємо зменшили вплив соціальних низів суспільства на долю країни, якою, звичайно, вони не переймаються.

3. Населення має поступово озброюватися. Починати потрібно з героїв війни. Кожне нагородження українського воїна повинно супроводжуватися врученням йому іменної зброї. Всі військові, які пройшли фронт, мають залишити у себе свою табельну зброю. Потрібно спростити доступ до зброї й цивільного населення України. Стрілецька зброя має бути вдома у дуже багатьох, але не у всіх.

4. Військові, які пройшли фронт, повинні мати пільгові умови для всіх видів професійної діяльності в Україні. Їм повинна бути відкрита широка дорога до влади всіх рівнів.

5. Україна має максимально зменшити втрати серед мирного населення у цій і наступних війнах з Московією. Для цього населення слід максимально розосередити територією України. Цьому сприятимуть якісні дороги і доступні за ціною автівки.

6. «Ворог приходить туди, де програли вчитель і священник» (Отто фон Бісмарк). Хіба не так було у Криму й на Донбасі? Необхідна реформа середньої освіти в Україні.

З кожним роком до лав студентів вищих закладів освіти приходять дедалі гірше підготовлені школярі. Характерний приклад. У моєму вищому навчальному закладі колись найпрестижнішим фахом була теплофізика. Й ось теперішній час. Від теплофізиків залишилася жменька студентів. Тема лекції була абсолютно безнадійна для їхнього сприйняття – інтеграл. Щоб якось розрядити гнітючу атмосферу, я запитав студентів: що довкола чого обертається – Земля навколо Сонця, чи Сонце навколо Землі? На мій подив, зав’язалася жвава дискусія. Щоб з’ясувати переважаючу точку зору, я провів голосування. За те, що Земля обертається довкола Сонця, проголосували п’ятеро студентів. За те, що Сонце обертається довкола Землі, – шестеро. Я не певний, що і більшість читачів цієї статті знає правильну відповідь на це запитання.

Без припливу талановитої молоді у точні та прикладні науки науковий і технічний прогрес України не можливий. Зазначу, що сучасні інформаційні технології дозволяють читати лекції найталановитішим викладачам і науковцям України для всієї країни відразу. Один лектор і вся країна – це сучасний підхід. Насправді має існувати цілий спектр курсів, розрахованих на різний вихідний рівень слухачів. Читати лекції слід провідним фахівцям країни у відповідній царині знань. Читати і для студентів, і для школярів. Без якісної освіти ми не створимо наукові колективи, які відповідали б викликам ХХІ сторіччя. Чому ці технології не за-проваджуються у навчальний процес? Освіта у сучасних умовах – це теж лінія фронту, без перемоги на якому про світле майбутнє України годі й мріяти. У нас повинен існувати культ науки і навчання. Однією фразою суть реформи середньої школи я сформулював би так: повернути до середньої школи чоловіків.

У сучасній середній школі більшість дітей не навчається, вона – ця більшість – просто ходить до школи, як колись ходила у дитячий садок. Тепер школа відіграє роль колективної няньки, даючи можливість батькам мінімально відволікатися на виховання своїх дітей.

Слід суттєво підняти ефективність військової підготовки школярів. І тут досвід передвоєнної Німеччини є неоціненним. Також у школах корисно запровадити уроки інтелектуальних стратегічних ігор зразка шахів, го тощо. Відповідні змагання дозволять виділити з маси школярів найінтелектуальнішу її частину, якій можна запропонувати спеціальну програму навчання. Навчання має будуватися на основі змагання, а не нецікавої підневільної, рабської праці. Навчатися має бути цікаво і приємно.

7. «Ворог приходить туди, де програли вчитель і священник»... Як можуть виграти українські священники, якщо їх у церквах України абсолютна меншість? Доки Україна має миритися з тим фактом, що більшість церков у нас – це оплот ворожої Україні пропаганди і, фактично, не є церквами?

8. Мільйони українців нині покинули Україну. Значна їх частина після закінчення війни схоче повернутися. Кожна така людина має пройти ретельну перевірку щодо правомірності залишення нею Батьківщини під час смертельної для неї загрози.

Влада навіть у воюючій країні не має бути зосереджена в руках однієї особи. Якісна Верховна Рада і підзвітний їй президент – таким я бачу політичне майбутнє України. Для того, щоб отримати право керувати автівкою, складають доволі серйозний іспит. Недосвідчена людина може позбавити життя іншу людину через власну помилку за кермом. А скількох людей може позбавити життя через помилкове рішення людина на високій політичній посаді? Мільйони. Чому вона перед вступом на відповідальну посаду не складає жодного іспиту? Найпростіший іспит – це вимірювання коефіцієнту інтелекту і звичайна медична комісія. Але варто використовувати й інші. Надто велика ціна помилкового кадрового призначення. Потрібна реформа виборчої системи, яка зменшила б вплив малоосвіченої частини населення на майбутнє України через вибори.

Панове, ви хочете виграти цю війну? Сама перемога до нас не прийде. Для цього потрібно думати і діяти винятково так, щоб сприяти нашій перемозі, а не фальшивими категоріями дітей диявола. Глобальна модернізація України – запорука нашої перемоги і в цій війні, і в наступних, які не змусять себе довго чекати. Україна – це східний кордон європейської цивілізації, це земля війни. Так було, так є і так буде. Тільки той українець, хто здатний жити на такій землі і в таких умовах. Так жили тут наші предки: кімерійці, скіфи, сармати, козаки. Так доведеться жити і нам. Війна вимагає від української нації колосальних жертв. Чоловіки сплачують за перемогу своїми життями. Жінки мають платити за перемогу народженням дітей. Ця війна з нашого боку повинна бути тотальною, охоплюючи всі сфери діяльності і держави, й окремої людини, – лише тоді у нас будуть шанси на перемогу і тривалий мир.

І ще: ми будуємо національну українську державу, пам’ятаючи, що переважна більшість народів Європи, Малої Азії і Кавказу є нашими братами. Навіть вступивши у НАТО та ЄС, ми не повинні втратити нашу національну ідентичність.

Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук, професор,
академік Академії наук Вищої школи України.