Україна стрімко втрачає водні ресурси

Більша частина території України вже сьогодні перебуває в зоні низької забезпеченості водними ресурсами та має високу вразливість до наслідків зміни клімату. Ситуацію ускладнює той факт, що основна частина водних ресурсів країни формується за рахунок транзитного річкового стоку: близько 76,6% води надходить із суміжних держав, тоді як лише 23,4% формується в межах України.

За рівнем забезпеченості водними ресурсами серед 20 європейських країн Україна посідає аж 17-те місце. Значна частина українських територій класифікується як малозабезпечена або критично малозабезпечена водними ресурсами. На одного жителя України припадає лише близько 1 тисячі кубометрів місцевого стоку на рік. Для порівняння: 94,3 тис. м3 – у Канаді, 31 тис. м3 – у Росії, 7,4 тис. м3 – у США та 1,9 тис. м3 – у Німеччині.

Найскладніша ситуація спо-стерігається на Донбасі, Криворіжжі, у південних регіонах країни. Саме тут зосереджені найбільші промислові споживачі води, а рівень природного забезпечення водними ресурсами є найнижчим.

«Прогнозні оцінки свідчать про тривожні тенденції: упродовж XXI століття в Україні очікується значне скорочення водного стоку — на 25–50% у більшості регіонів країни. Най-відчутніше зменшення водних ресурсів прогнозується для рівнинних територій, зокрема на південному сході, де обсяги водного стоку можуть скоротитися до 70%. Винятком залишаються лише річкові басейни Українських Карпат і Закарпаття, де ситуація буде більш стабільною», — зауважує керівниця напряму «Вода» WWF-Україна Оксана Коноваленко.

Результати досліджень свідчать про збільшення інтенсивності стихійних гідрометеорологічних явищ, зокрема посух, що, в свою чергу, спричиняє дефіцит водних ресурсів.

Ситуація додатково ускладнюється через вплив воєнних дій. Руйнація гідротехнічних споруд у результаті російських атак уже призвела до зменшення запасів водних ресурсів в Україні більш ніж на 18000 млн м3 (дані: Державне агентство водних ресурсів України). Особливо гостро дефіцит водних ресурсів позначається на водозабезпечені господарських потреб населення. Водокористувачі вже стикаються з проблемою нестачі води, а в найближчі роки ситуація загостриться.

Проаналізувавши європейські практики та рекомендації, Всесвітній фонд природи WWF-Україна запропонував своє бачення Плану управління посухами (ПУП) та визначив кроки, необхідні для його розробки.

«Наразі розроблено два проєкти ПУП: для суббасейну Тиси, а також для суббасейнів річок Прут та Сірет. Цей документ не є офіційним або остаточним планом, адже його розробка наразі не передбачена чинним законодавством. Водночас він виконує важливу підготовчу функцію, закладаючи основу для подальшого створення повноцінного Плану управління посухами», — каже Оксана Коноваленко.

Загалом програми заходів запобігання і пом’якшення посухи, запропонованих WWF-Україна, включають шість конкретних кроків:

1. Розробка плану управління посухою (ПУП) має здійснюватися згідно з чинним законодавством та міжнародними стандартами (наприклад, «Керівництво з підготовки планів управ-ління посухами» 2015 року). ПУП обов’язково має передбачати використання даних Європейської обсерваторії посух, а саме: статистична звітність, тренди, прогнози, впливи та оцінка ризиків за секторами.

2. Збір та використання дощової води. Поширення серед мешканців громад практики збору дощової води для подальшого використання в господарських цілях.

3. Збір та використання «сірої» води. Поширення практики збору «сірої» води (вживаної у ванних кімнатах, крім туалетної) для подальшого використання в господарських цілях (для туалету, поливу).

4. Розробка методики визначення екологічного стоку (так званих необхідних попусків) та розрахунок екологічного стоку для підтримки і розвитку біорізноманіття. Адже відсутність належного планування водокористування під час посух може призвести до надмірної експлуатації річок і водосховищ та поставити під загрозу існування водних екосистем.

5. Розробка рекомендацій щодо відновлення лісового ландшафту долин річок, включаючи розробку нормативної бази для відновлення заплавних лісів. План також передбачає використання в сталій практиці під час лісозаготівлі ощадливі з точки зору охорони вод технології і процеси, особливо в гірській місцевості, наприклад, трелювання повітряно-канатними установками.

6. Розробка освітніх матеріалів для водоспоживачів, водокористувачів, громадськості.

Розробка та впровадження планів управління посухами дозволить бути готовими до умов, коли доведеться використовувати менше води, ніж необхідно. І таким чином мінімізувати ризики впливу посух на суспільство, сільське господарство і продовольчу безпеку, гідро-енергетику, інфраструктуру, економіку та екосистеми.

Тетяна ТУРЛІК’ЯН.