Євген ГОЛОВАХА: «Проблема дуже серйозна, але не катастрофічна»
Цього літа, як ніколи, чуємо новини, що дедалі більше українських випускників виїздять за кордон. Що в українських школах меншає школярів: щороку 2—4% дітей не переходять до наступного класу. І МОН пояснює це об’єктивними демографічними причинами, мовляв, через ями в народжуваності минулого тепер залишається тільки мріяти про 800 тисяч випускників щороку, що 360 тисяч — уже добре. Але, мабуть, уже в кожного з нас є знайомі, які вивозять дітей або міркують про еміграцію. І це дуже пригнічує.
Директор Інституту соціології НАН України, доктор філософських наук і просто людина з багатим життєвим досвідом Євген Головаха добре розуміється на настроях суспільства й законах його поведінки. Ми попросили вченого пояснити: наскільки тривожна ситуація наразі з емі-грантами, чи зможе існувати держава з таким «дефіцитом» молоді, які фактори здатні вплинути на рішення людей їхати чи залишатися і завдяки кому та чому наша країна зможе встояти у цій війні.
— Євгене Івановичу, цього літа багато розмов про те, що Україна втрачає дітей і молодь, вони їдуть за кордон. Чи є межа цьому процесу, доки він триватиме?
— Молоде покоління — це питання майбутнього. І цим дуже серйозно переймаються в Інституті демографії і дослідження якості життя, я стежу за їх роботою. Вони дійшли висновку, що проблема дуже серйо-зна, але не катастрофічна. Вона потребує довгострокового плану розв’язання, щоб готуватися до майбутніх випробувань, які почнуться після закінчення війни. Поки війна триває, головна проблема — безпека й виживання. Тому матері вивозять дітей, і їх можна зрозуміти. Хоча останнім часом не спостерігається тенденція масового виїзду за кордон. Досі основний відсоток біженців — ті, хто виїхав у перші місяці 2022-го.
Інша категорія — це ті, хто втратив житло. Таких багато у прифронтовій зоні. Та ось приклад. У мене в інституті не так багато наукових співробітників, близько 70. Із них уже троє втратили своє житло, і не десь поблизу зони бойових дій, а в столичному регіоні. Так це ж невеличкий інститут і — Київ. А уявіть, скільки таких людей взагалі.
Тобто зараз головна проблема — навіть не відтворення населення, а його безпека. Та все одно треба думати про най-ближче майбутнє. Є дуже різні погляди на те, коли закінчиться війна. Для збереження молодого покоління, звісно, бажано — якомога раніше. Вже тому, що тоді багато хто повернеться в Україну. Соціологи вивчали, хто демонструє наміри повернутися, і якщо за нашими даними 2022 року таких було 78%, то зараз — менше 50%. Тож реальна кількість залежатиме від багатьох факторів, але маємо історичні приклади.
Скажімо, Балканської війни (серія конфліктів, що охопили колишню Соціалістичну Федеративну Республіку Югославія у 1990-х. — Ред.). Там теж люди від війни втекли в Європу, їх там прийняли. І потім у ті країни, які воювали, повернулося 30% тих, хто виїхав. А в Хорватії, наприклад, війна тривала більше чотирьох років. Так-от, я думаю: якщо війна в Україні триватиме ще рік-два, то можна розраховувати на 30% (я належу до тих експертів, які прогнозують, що за рік-два війна закінчиться).
— Тобто її гаряча фаза?
— Зрозуміло, що війна — навіки. Доки в РФ не буде встановлено нормальний, людський політичний режим, ми приречені на холодну або гарячу війну. Є й такі аналітики, хто пророкує і на 30-ті роки гарячу фазу. Але я кажу про закінчення за рік-два і повернення 30% українців.
Але те, що 70% там залишаться, не означатиме, що вони відрізані. Вони будуть громадянами України, а її у важкі часи знаєте хто підтримував? Заробітчани, що надсилали мільярди доларів, коли держава нічого не мала, своїм близьким. Там колосальні кошти переказувалися (за даними НБУ, у 2021-у — понад $14 млрд за рік, у 2020-у — майже $12 млрд. — Ред.) і це дуже підтримувало (позитивно впливало на платіжний баланс держави. — Ред.).
Тож на це не треба дивитися з трагізмом. Ось мої колеги-науковці, які виїхали, зараз налагоджують контакти зі світовою науковою спільнотою. Українцям-науковцям у цьому сенсі стало набагато легше. Раніше треба було лобом пробивати. Кому була потрібна Україна? Про неї тільки знали, що тут був Чорнобиль і «велика корупція». А тепер наші вчені за кордоном допомагають Україні входити у світовий простір.
(Далі буде).
Тетяна НЕГОДА.
Джерело: https://www.ukrinform.ua.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206