«Сину! Кличу тебе досі...»
— Я ж у раю спочиватиму, нене…
— Відпускаю, синочку, лети…
Зоряна ДОВГАНЮК.
З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. І чаклують над своєю крихіткою, замовляють їй щасливу долю, просять усі сили земні й небесні дарувати їй квіти радості й благополуччя. Всім своїм життям і працею утверджують кращі риси людяності й добра. Закривають грудьми від усього лихого.
Та не можуть матері захистити своїх дітей од війни, коли вона палить рідну землю, одривають од серця юних синів і посилають захищати Вітчизну. Тому війни найперше спрямовані проти матерів.
Я в бібліотеці Чорноморського ліцею №6. Господиня тут — Тетяна Володимирівна Попова, Мати Героя.
Дивиться з портрета мужній воїн — Дмитро Олександрович Попов, старший сержант, командир 3-го відділення 1-го взводу 1-ої стрілецької роти. Час від часу зустрічаються погляди матері й сина — і тоді їй спокійніше. «Все добре…» — як писав їй завжди з фронту.
Іде вранці повз рідну школу: «Доброго ранку, сину», заходить до бібліотеки — обмінюється поглядом із сином, приходить додому — знову рідний погляд: «Я вдома, синку!».
«А вночі, — ділиться Тетяна Володимирівна, — сон тікає од мене. Спогади, спогади…
Ось бутуз такий, їсть вишні, а сік бризкає…
То виганяю його з моря, а він готовий був сидіти в ньому годинами…
То закликаю його додому, бо загулявся вже, пізно: «Дмитрику!»…
То раділи з батьком його ус-піхам у музичній школі. Мав дуже гарний голос…
На 60-літній ювілей співав мені «Пісню про маму»: «Така, як ти, одна…»…
Коли служив в армії, натхненно співав Гімн України. Захоплений командир дав йому аж п’ять днів відпустки…
Дуже любив море, тож закінчив морехідне училище імені Маринеска, потім вступив до інституту...
А ось одруження — як усе яскраво, радісно!..
Народження онучок. Надії на щастя, радість. Але…
Війна! Будьте прокляті ті, хто її запалив, хто ще вчора клявся у дружбі!..
Воював на Херсонщині. Інколи приїжджав з побратимами, навіть виступали перед учнями. Одна дівчинка спитала:
— А вам страшно на фронті?
— Страшно… — чесно відповів.
І чорний день 15 вересня 2023 року, коли подзвонив його побратим і приголомшив звісткою: «Діма загинув…». На мене впало небо… Що зі мною коїлося!.. Всю ніч голосила…
Нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня.
Хвилюючий момент був, коли вручали нагороду його донькам…».
Питаю:
— Тетяно Володимирівно, що вас тішить у цьому житті? Що дає сили й наснагу?
— Сили дає повага людей до мого сина — гідного захисника України. Доглядаємо з мамою загиблого Кості Лефі пам’ятні дошки наших синів, квіти біля них. Тішать успіхи онучок у навчанні. Рада, що ще працюю, завжди серед людей. Люблю природу, інколи виїжджаю на відпочинок. Беру участь у волонтерській роботі. Хай щастить нашим воїнам! Нехай прийде така бажана Перемога!
Хай буде так, як каже мати, що віддала задля Перемоги найдорожче — свою дитину!
Рідна мати і рідна Україна — два крила любові, два крила несуть українську душу через віки і не в’януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов.
Валентина СИДОРУК.
м. Чорноморськ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
050-55-44-203, 050-55-44-206
