«Непримиренна своя ідея і безкомпромісний чин»: Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року

Так було й в умовах розгортання Другої світової війни, спричиненої передусім реакцією західної цивілізації на загрозу російського комунізму, руйнівними та ворожими діями ленінсько-сталінського режиму в Європі. Для українців із 1920 року тривала окупація України іноземними державами, насамперед СССР.

Українські націоналісти, згуртовані головним чином у бандерівську ОУН, прагнули використати протиріччя між Третім Райхом та СССР, а самих нацистів — як таран проти комуністів. При тому головним постулатом ОУН залишалася віра у власні сили та ідеологію українського націоналізму. На той момент армія Німеччини здавалася непереможною. До того ж існував загалом позитивний досвід співпраці між українцями та німцями починаючи з Першої світової війни. Ще одесит Юрій Липа у 1917 році висловлювався за союз з німцями задля повалення ворожої росії. Отже, план створення у складі Вермахту двох батальйо-нів-дружин українських націоналістів «Нахтігаль» та «Роланд» був цілком правильним, бо злочинний, геноцидний окупаційний совєтський режим можна було повалити тільки за допомогою іншого потужного політичного режиму. В ОУН не було ілюзій щодо планів Гітлера, та вона вирішила діяти тактикою «доконаних фактів». Це була ризикована тактика, але для українських націоналістів нема нічого неможливого задля інтересів Нації.

Під час першої окупації західних областей України, що була здійснена за домовленістю із Третім Райхом, СССР провів першу хвилю геноциду проти українців. Такий практичний досвід зумовив додаткову підтримку з боку різних верств населення події, що сталася 30 червня 1941 року у Львові та в інших містах Галичини. Український лад забезпечували вояки «Нахтінгалю» на чолі з Романом Шухевичем. Рішенням Національних Зборів того дня з балкона львівської «Просвіти» у центрі міста було проголошено Акт відновлення Української Держави, після знищення УНР росіянами у 1918-у. Важлива була підтримка цього Акту з боку УГКЦ. Звісно, це був тільки початок відродження, а майбутня столиця мислилася у Києві, що відповідало принципу Соборності. Головою Українського Державного Правління було проголошено близького соратника Степана Бандери Ярослава Стецька.

Нацисти не сприйняли чин українських націоналістів і заарештували провід ОУН. До 1944 року більшість провідників бандерівської ОУН були ув’язнені у концтаборах.

І все ж Акт відновлення Української Держави став визначною історичною подією. У ньому чітко пролунала теза, яку, на жаль, перешкодили реалізувати комуністи авторам Акту проголошення незалежності Верховною Радою 24 серпня 1991 року, — про відновлення Української Державності. Українська Держава мислилася ОУН як національна держава, що було важливим кроком до уникнення помилок УНР, які заплуталися у трьох соснах «національно-персональних автономій», і таким чином заклали основи поразки, а також великих проблем в Україні із 1991 року і до сьогодні.

«Вогненним словом, що родить чин» називав Акт великий Дмитро Донцов. Він зазначав: «Акт скінчився хвилевою невдачею. Але яскраве проголошення гасла державности — не автономії, не федерації, не союзу з Москвою, а твердо проголошена воля нових «лицарів абсурду» йти «проти всіх», проти всяких «обставин» — ось що запалило душі воїнів УПА, ось що двигнуло їх до чину проти двох великих держав, що займали Україну!».

Символічно, що 30 червня 2022 року ЗСУ звільнили острів Зміїний від російських окупантів. Саме драйв діяти попри все й сьогодні має вести нас до Перемоги над тим самим нашим одвічним ворогом, породженням сссерії — сучасної росії!

Олександр МУЗИЧКО,
доктор історичних наук,
науковий співробітник Одеського обласного центру патріотичного виховання дітей та молоді.