Об’єднуймося, щоб упередити небезпеку

Як об’єднати українське суспільство? Над цією проблемою замислюються нині патріотично налаштовані українці, всі світлі уми в країні. А що це дійсно нині серйозна проблема — факт незаперечний. Ми відчуваємо це, бачимо ледь не щодня на вулиці, в транспорті, на роботі… У повідомленнях ЗМІ. Об’єднаний, згуртований народ неможливо перемогти. Та от біда: українців століттями відривали від рідного кореня, привчали забувати своє — передовсім рідну історію, яка виховує патріотизм, відчуття рідної землі, культуру, яка, властиво, творить націю, й змушували їх захоплюватися чужим, забивали їм голови ворожими ідеологіями. Таке не минає безслідно. Не кажучи вже про те, що сусіди не давали нам можливости спокійно будувати свою державу, своє майбутнє.

Все це відомі, назагал, речі. Але сьогодні, на тлі війни, проблема постала грізною пересторогою. На думку дослідників та експертів, у нашому суспільстві такої роз’єднаности, як тепер, ще не було. Можливо, є в цьому деяке перебільшення. Це було б нормальним явищем, якби не війна. Всі ми буваємо свідками роз’єднаности в народі.

Нині всім нам доконечно потрібно зшивати суспільство. Почуття ліктя, співпереживання, співпережиття разом з воїнами… Уявіть собі, що після війни додому повернеться мільйон ветеранів, кожен зі своїм досвідом, набутим у цій війні, зі своїми надбаними звичками, зі своїми поглядами на життя, сформованими на війні. Із загостреним сприйняттям дійсности, оточуючих людей. Чи можна уявити собі морально-етичну атмосферу під ту пору? Якщо ми й тепер нерідко стаємо свідками несподіваних зіткнень, скандалів буквально на рівному місці. І це лише видима сторона нашої роз’єднаности.

Цьому всьому навчає вже згадана брошура, що народилася в надрах легендарного корпусу «Азов», представники якого, власне, й презентували її в Одесі. Поспілкуватися з «азовцями», та навіть побачити їх навіч, почути їх, справляє надихаюче враження.

Що ж це за книжка, названа скромно методичкою, яка народилася в надрах непереможного «Азову», з колективного його досвіду та індивідуального досвіду багатьох воїнів? Ось лише кілька витягів з неї для прикладу.

«Цивільні та військові — дві частини одного суспільства. Невже ми не можемо почути одне одного?»

«Перехід людини з цивільного життя у військове, рекрутинг, мобілізація».

«Для людини нема більшого горя, як її власне горе».

«Російські ІПсО намагаються всіма силами роз’єднати ЗСУ та цивільне населення з метою розхитати нетривку єдність українського суспільства, яку ми демонстрували в перші місяці повномасштабного вторгнення».

«На жаль, сьогодні існує гостра проблема з доступом до правдивої інформації про діяльність ЗСУ та цивільної влади».

«Не треба говорити військовим: я тебе розумію; коли закінчиться війна? як це: вбивати? а ти вбивав? а скільки людей ти вбив? Не питайте про таке. Ніколи».

Все це — дуже корисні поради. Дуже важливою є також комунікація з людьми, які отримали поранення.

Подібних порад багато у книжці. Та залишається проблема: як донести її зміст до населення? Саме до тієї категорії українців, яких називаємо цим соціологічним терміном. Існує пряма залежність між об’єднаністю суспільства та успішним для українців завершенням війни.

Презентація видання супроводжувалася піснями національно-патріотичного змісту у виконанні відомого одеського гурту «Друже Музико».

Роман КРАКАЛІЯ.