Книга — як подія, Балта — як серце

Вчителька і психологиня Юлія Гладушевська пригощала натуральним шоколадом і халвою власного виробництва — усе без глютену, лактози, виготовлене вночі з любов’ю.

— Мій шоколад — ручної роботи, виготовлений з нуля. Тобто всі інгредієнти я купую і роблю шоколад. Це в мене халва, це — фундукові трюфелі. Є ще шоколад гречаний, зроблений з гречки. Є чорний шоколад, є молочний. Ось така халва ще є. Це все натуральне, без хімії, без лактози, без глютену, — зазначає вона.

Ольга Ткач — медикиня. Продукти з її сімейної пасіки приваблювали корисним різноманіттям. Тут був мед із сублімованими ягодами, що зберігає до 95% корисних речовин. Вся продукція, як запевняє, з подвійною користю: «У нас є технічні умови, все — сертифіковане».

Анна Твердохліб, поліцейська у декреті, демонструвала мило ручної роботи у вигляді тістечок, овочів і квітів. Захопилася цим у 2021 році, й тепер це захоплення на справжню «миломанію».

Сестри Бичкові, медпрацівниці, представляли вироби з бісеру з українськими візерунками та в’язані іграшки — усе почалося з дитячого захоплення, яке переросло в хобі, що дарує спокій і натхнення.

Наталія Дємчинська, молода мама й майстриня, створює іграшки у стилі мультяшних героїв. Для неї це не лише ремесло, а й терапія у час війни: «Допомагає відволіктись і дає сенс щодня».

Вплелися у ярмарок і яскраві візерунки Петриківського розпису від Тетяни Борбели з Борсуків. Вона відома в громаді тим, що кошти з продажу її унікальних виробів ідуть на потреби ЗСУ.

Але найбільше учасників ярмарку приваблювала книжкова виставка. Тут можна було не тільки придбати твори майстрів українського слова, а поспілкуватися з ними, взяти автограф.

Ярмарок був про живих людей, їхні історії, біль, мрії та творчість. Це було не просто тло форуму — це була його душа.

Офіційна частина розпочалася теж просто неба, де були встановлені лавки та стільці. Але на всіх їх забракло: охочих почути гостей зібралося чимало.

З імпровізованої сцени звучали щирі промови. Першим привітав гостей і земляків міський голова Балти Сергій Мазур. Він говорив про книги як інструмент збереження нації: «Чим освіченіша нація, тим легше і швидше у стратегічній перспективі нам краще житиметься». Він подякував тим, хто плекає українське слово, підтримує бібліотеки, зазначивши, що це також допомога у боротьбі з ворогом.

Із перших слів виступу начальниці управління видавничої справи та бібліотечної діяльності Мінкульту Людмили Фіть стало зрозуміло — це буде не протокольна промова, а тепла й жива розмова. Вона не приховувала емоцій: «зала» переповнена, люди сидять і стоять — «це ж надзвичайно круто, що вам бракує місць!». Вона підкреслила: «Балта має справжній скарб — свого мера, відділ культури й публічну бібліотеку. Таких місць мало. Ви унікальні. І головне — ви говорите про стратегію й розвиток у найважчий для країни час. Це варте поваги».

Виступ директорки департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА Олени Олійник став емоці-йною даниною всім, хто щодня тримає культурний фронт у громадах: «Сьогодні, коли Україна перебуває у надважкому стані, коли ворог разом зі знищенням наших міст та сіл намагається знищити й нашу ідентичність, одним із найважливіших завдань є саме збереження нашої культурної спадщини».

Саме таким культурно-просвітницьким осередком вона назвала Балтську публічну бібліотеку і подякувала всім, хто долучився до створення і розвитку цього «інтелектуального простору», — від міського голови Сергія Мазура до колективів книгозбірні, школи мистецтв і центру культури та дозвілля. «Ви — люди, які інвестують у підростаюче покоління. І це безцінне», — наголосила Олена  Олійник.

Гендиректорка Оде-ської національної наукової бібліотеки Ірина Бірюкова приїхала до балтян не з порожніми руками — привезла понад дві тисячі книжок і саджанець гінкго білоба — того самого «дерева пам’яті», яке пережило динозаврів. Його посадили біля бібліотеки — як символ ментальної сили й довголіття. Подарунки вона вручила директорці Балтської публічної бібліотеки Ользі Бурбелі, додавши: «Щороку ми передаємо до фондів бібліотек книги. Цього разу — 2428 видань, які поповнять книжкові полиці бібліотеки вашої громади».

Виконавчий директор Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, голова благодійного фонду «Бібліотечна країна» Ігор Степурін згадав про обстріли Харкова і втрати серед друкарень, зауваживши, що більшість книжок, представлених цього дня на виставці, видані саме у Харкові. Він подарував для Балтської бібліотеки новодруки і зауважив, що для видавців дуже важливо отримати зворотній зв’язок з читачами.

Президентка Української бібліотечної асоціації Оксана Бруй сказала коротко і чітко: «Вкладати в бібліотеки — це вкладати в людей. Бо культура — це не витрати, це активи».

Очільник Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого Олег Сербін розповів про постійний моніторинг, аналіз стану книгозбірень під час широкомасштабного вторгнення: «На жаль, більше тисячі бібліотек постраждало, майже 200 зруйновані, понад чотири мільйони видань у фондах знищено ворогом. Але є і прекрасні приклади того, як бібліотеки не просто продовжують своє існування, а починають нову сторінку життя. Балта — приклад такого відродження».

У той час, коли сквер поступово наповнювався виступами творчих колективів, у Балтському ліцеї №1 відбувалися змістовні панельні дискусії.

Бути присутнім на всіх локаційних зустрічах, які відбувалися одночасно у різних аудиторіях навчального закладу, було нереально. Тому кожен обирав те, що йому сподобалося. Хтось зустрічався з письменником, сценаристом, журналістом Андрієм Кокотюхою. Саме їм сподобався його виступ у сквері, який став справжнім емоційним і життєвим монологом про силу книги, пам’ять і вибір. З гумором і теплом він згадував, як у дитинстві мріяв стати бібліотекарем — не заради кар’єри, а щоб мати доступ до найкращих книжок із читального залу. Цю мрію не здійснив, бо мама переконала: зарплата замала. Але любов до книги залишилася й переросла в багаторічну творчу роботу, яка поєднала журналістику, кіно і літературу.

Не бракувало охочих поспілкуватися з Віктором Пузіком, ветераном та автором фронтових текстів. Він ділився історіями про листи до сина, документальні книжки, написані від руки на передовій, і про те, як слово допомагає вистояти.

Аудиторія Катерини Флекман, письменниці, психологині й тренерки з ментального здоров’я, була жіночою. Розмова вийшла майже особиста, душевна. Пані Катерина говорила про важливість турботи про себе під час війни: «Любов до себе — це не розкіш, це — виживання».

В інших аудиторіях із читачами зустрічалися письменники Дмитро Чекалкин, Людмила Вовк (з презентацією книжки «Євген Чикаленко. Людина-магніт»), а поетеса і художниця Юлія Броварна провела майстер-клас з ілюстративного ліплення.

Тож можна з упевненістю сказати, що виїзне свято української книжки у Балті стало справжньою культурною подією, поєднавши у собі наші духовні скарби, які допомагають зберігати гідність і віру у перемогу.

Людмила ШЕЛИХ.
Фото авторки.
м. Балта.