Парадокси Другої світової війни

Офіційно ворогом Радянський Союз ніхто не називав. Але найкращий, з моєї точки зору, президент США Рональд Рейган у своїй знаменитій промові, виголошеній 8 березня 1983 року у місті Орландо, штат Флорида, на з’їзді Національної асоціації євангельських християн назвав Радянський Союз «імперією зла». У 1983-у Радянський Союз, порівняно з періодом більшовизму-сталі-нізму, був «білим і пухнастим». І навіть такий його варіант американський президент визнав імперією зла. Тож назва «абсолютне зло планети» для Радянського Союзу часів більшовизму-сталінізму мені видається цілком доречною.

Як оцінити загальну кількість жертв націонал-соціалістичної Німеччини за 12 років її існування? Дуже просто. Вважати, що кожного року всі в’язні в’язниць і концтаборів знищувалися і попередня їх кількість відновлювалася. Додати ці дані за 12 років і помножити на 3 або 4. Чому на 3 або 4? Бо саме так ми отримаємо ту кількість жертв, яка гуляє інтернетом. Через надмірну політизацію цю тему об’єктивно обговорювати важко.

Імовірно, позицію західних держав можна зрозуміти через ущемлення у Німеччині інтересів євреїв? Так, у програмі націонал-соціалістичної партії Німеччини від 1920 року із 25 пунктів 3 стосувалися безпосередньо євреїв:

4. Громадянином держави може бути лише той, хто є членом нації. Членом нації може бути лише той, хто має німецьку кров, незалежно від віро-сповідання. Тому жоден єврей не може бути громадянином німецької держави.

5. Той, хто не є громадянином, може проживати в Німеччині лише як гість і підлягає закону про іноземців.

6. Право голосу і право займати державні посади може мати лише громадянин. Ми виступаємо проти того, щоб державними чиновниками були негромадяни, особливо євреї.

Що ж, тоді можна зрозуміти чому Сполучені Штати, Велика Британія і Франція стали на захист прав цього ущемленого народу, але чому вони зробили все можливе, щоб світ вчасно не дізнався правду про безпрецедентну трагедію українського народу?

Тепер щодо долі євреїв у Московії. Якщо німці проголосили антисемітизм основою своєї внутрішньої політики, то у новітній Російській імперії антисемітизм був основою негласної державної політики. Для зовнішнього користування ця імперія вживала інтернаціональні гасла, оскільки потребувала фінансової, економічної, наукової, політичної підтримки міжнародного єврейства. Для цього, наприклад, десятки років поважні посади у державі обіймав приручений єврей Каганович. Євреї були і на багатьох другорядних щаблях влади. Вони в дозволених межах писали книжки, ставили фільми, виступали на сцені, але від реальної влади були усунені. Процес усунення відбувався поступово.

Реальним організатором більшовицького перевороту в Російській імперії був Троцький. Переважно він забезпечив його фінансування з-за кордону, а також становлення і фінансування збройних сил, які у 1920 році досягли чисельності 5,5 млн осіб. Він мав очолити новітню Російську імперію після смерті Леніна у 1922-у. Але Сталін переграв Троцького у боротьбі за владу і несподівано для багатьох став генеральним секретарем комуністичної партії імперії. З цього моменту Троцький був приречений. Фізично знищити його тоді Сталін не міг — надто великий авторитет той мав у впливових єврейських колах за межами країни, а в Сталіна щодо них були великі плани. Відтак вислав Троцького з країни у 1929 році. Одночасно почав методично знищувати всіх його соратників. При цьому не казав, що знищує євреїв, а твердив, що бореться з троцькістами. Інших комуністичних лідерів єврейської національності разом з їхніми поплічниками, теж переважно єврейської національності, Сталін, уже не вагаючись, знищував після резонансних політичних судових процесів. У цьому разі він також не казав, що знищує євреїв у владі, а, мовляв, всіляких лівих і правих ухилянтів, які відійшли від генеральної лінії партії.

Усі двадцяті і тридцяті роки йшло систематичне винищення євреїв у владі. Вирішального удару було завдано у 1937-у, коли за один рік розстріляли 750 тис. представників переважно середньої ланки управлінського апарату країни і ще 750 тис. відправили до концтаборів. Загальна кількість державних службовців тоді становила 1,5 — 2 млн осіб. Так були знищені найздібніші представники цього народу, які пішли у владу. Єврейський простолюд не чіпали, сподіваючись на його швидку асиміляцію серед населення імперії.

Більшовицький заколот 1917 року став трагедією не лише для українського народу, а й для єврейського, який йому щиро сприяв. Євреї допомогли дикому звіру — російській черні — зірватися з ланцюга. Але згодом цей звір їх і покусав. До цього євреї переважно жили за рахунок торгівлі та ремісництва. За радянської влади не стало ні першого, ні другого. У висліді була підірвана економічна основа існування єврейського етносу. В рамках нищення релігій усіх ґатунків був знищений й іудаїзм, який завжди був духовною основою відособленого існування єврейського люду.

Слід зазначити, що тисячі років євреї в місцях свого компактного проживання були відсторонені від державної влади, а тут, саме завдяки більшовицькому перевороту, вперше в історії отримали можливість долучитися до цієї влади на найвищих її щаблях. Але тривало це буквально кілька років і коштувало більшості з них життя.

Моє дитинство пройшло у Балті — колишньому єврейському торговому містечку. 1950 роки вже добре відклалися у моїй дитячій пам’яті. Тоді на жодній вагомій посаді в місті не було представника цієї національності. Центр Балти, як і раніше, був цілком заселений євреями. У той час усі жили у злиднях, але навіть на цьому тлі злидні переважної більшості єврейських родин привертали увагу.

Євреї імперії були, швидше, розмінною монетою у глобальній грі штабу світової революції за створення світового концтабору. Для цього штабу Радянський Союз був криголамом світової революції аж до того моменту, коли ставку зробили на значно перспективнішу країну — комуністичний Китай.

Московія від початку була унікальною репресивною державою. Починала вона з гасла Леніна «Перетворимо війну імперіалістичну на війну громадянську». І перетворили. Якщо у війні імперіалістичній загинуло 900 тис. солдатів Російської імперії, то у громадянській — уже 1 — 2 млн, а загалом через бойові дії, голод, хвороби — 7 — 12 млн осіб, а 2,5 млн змушені були втекти з країни. Ще не закінчилася громадянська війна, а вже почався перший штучний голод на території імперії, зумовлений революційними нововведеннями більшовиків у рільництві. Лише Україна за 1921 — 1923 роки втратила 3,5 млн осіб.

Браво західним демократіям! Гарного союзника вони обрали у війні за світове панування. Військові втрати Сполучених Штатів Америки, Великої Британії і Франції у Другій світовій війні становили приблизно 1 млн осіб. Це стільки, скільки за цей же час було розстріляно з різних причин солдатів радянської армії. Ось розмова маршала Жукова з верховним головнокомандувачем Об’єднаних експедиційних сил союзників у Європі Ейзенхауером, що гуляє інтернетом. Ейзенхауер: «Ми перед наступом обов’язково розміновуємо мінні поля». Жуков (з усмішкою): «А ми — ні. Ми наступаємо так, ніби їх там нема». Не наполягатиму на достовірності цієї розмови, але звернуся у висліді війни до чисел: загальна кількість інвалідів, за «офіційними» даними, — 2,5 млн осіб, з них близько 1 млн тих, хто втратив одну або всі кінцівки. За неофіційними — в рази більша. Таку кількість калік можна пояснити саме правдивістю наведеної вище розмови. Якою була подальша доля скалічених війною людей? Тих, хто не мав близьких родичів або якщо ті відмовлялися доглядати калік, було переважно знищено.

До приходу до влади більшовиків візитівкою Російської імперії були матрьошка, самовар і гармошка. Але навіть ці речі Московія запозичила в інших народів. До суто радянського винаходу можна віднести пересувні газові камери: це була будка на автівці з уведеною туди вихлопною трубою. Поки в’язнів довозили до місця їх поховання, вони вже були мертвими.

Свою любов до винищення інтелігенції московитські кати реалізовували не лише щодо власних громадян. У квітні — травні 1940 року НКВС СРСР за наказом вищого радянського керівництва розстріляв близько 22 тисяч польських громадян, здебі-льшого офіцерів, представників інтелігенції, чиновників і поліціянтів, які потрапили в радянський полон після окупації Східної Польщі у 1939-у. Хронологія цих подій така: 17 вересня 1939-го — Червона армія входить у східні області Польщі (згідно з пактом Молотова—Ріббентропа); жовтень 1939-го — квітень 1940-го — польських військовополонених утримують у трьох основних таборах: Старобільськ, Козельськ, Осташків; 5 березня 1940-го — Політбюро ЦК ВКП(б) (за підписами Сталіна, Молотова, Берії) ухвалює рішення про «розвантаження таборів», тобто про масове знищення; квітень — травень 1940-го — розстріл польських бранців.

Улюбленим «знаряддям» розміновування мінних полів були українці-»чорносвитники». Це мобілізовані у 1943 році новобранці, яких навіть не перевдягали у військову форму, оскільки їхнє прогнозоване життя було дуже коротким. Московія за етнічною ознакою нищила не лише українців, кримських татар, донських і кубанських козаків, а й німців. Плакат «Убий німця!» зустрічав радянських солдатів при перетині кордону з Німеччиною, яка ще воювала з останніх сил. І вбивали, ґвалтували, мародерили... За останніми даними, було зґвалтовано 1,5 — 2 млн німецьких жінок.

Перелік злочинів радянського режиму нескінченний. Але й на основі наведених фактів можна зробити висновок: не буває влади жорстокішої, ніж влада черні, особливо якщо ця чернь російська, а саме чернь прийшла до влади у 1917 році в Російській імперії.

Коли у травні 1945-го відгриміли баталії на європейському театрі бойових дій, настав час поглянути в очі важкій реальності. Одним з тих, хто не міг мовчати, був командувач Третьої армії американський генерал Джордж Сміт Паттон (1885—1945). Наступний фрагмент цілком взятий із статті «Генерал Джордж Паттон про Третій Райх: «Ми знищили єдину нормальну країну в Європі» («Народний оглядач»).

«Берлін розкрив мені очі. Ми зруйнували все те, що було створено великою расою, яку ми тепер збираємося замінити монгольськими дикунами. І вся Європа буде комуністичною. Кажуть, що протягом першого тижня, після того, як вони (Червона армія) взяли його (Берлін), всі найкращі жінки були зґвалтовані й потім застрелені. Я ніколи б не дозволив їм зробити це, маючи можливість» (21 липня 1945-го).

«Фактично, німці — це єдині гідні люди з усіх, хто зараз є в Європі. Це вибір між ними та росіянами. Я віддаю перевагу німцям» (31 серпня 1945-го).

«Те, що ми зараз робимо, є знищенням єдиної сучасної держави в Європі, в ім’я того, щоб Росія змогла проковтнути її повністю» (2 вересня 1945-го).

«Це справді сумно, що англійці й американці знищили в Європі єдину нормальну країну. Саме тому дорога для більшовизму тепер відкрита» (18 серпня 1945-го).

А це його ж цитата із книжки Стенлі Хіршсона «Генерал Паттон. Життя солдата»:

«Труднощі з розумінням росіян полягають у тому, що ми не усвідомлюємо факту їх приналежності не до Європи, а до Азії, тому вони мислять по-іншому. Ми не здатні розуміти росіян, як не можемо зрозуміти китайців чи японців, та, маючи багатий досвід спілкування з ними, повинен сказати, що у мене нема особливого бажання розуміти їх, якщо не брати до уваги розуміння того, яка кількість свинцю і заліза потрібна для їх повного знищення. На додаток до інших їх азіатських властивостей характеру, росіяни не поважають людське життя — вони сучі діти, варвари і хронічні алкоголіки».

Найбільший парадокс Другої світової війни полягає у тому, що на Нюрнбергзькому процесі, де судили провідних державних діячів Німеччини, роль головного обвинувача була відведена саме Московії.

Відразу після закінчення цього процесу почався черговий геноцид українців (1946 — 1947 роки), який забрав 1,5 млн життів.

Нинішня війна з Московією — це геноцид українського народу відверто військовими засобами, це результат того, що західні держави врятували комуністичну Московію від знищення у Другій світовій війні. Сто років Московія чекала сприятливих умов для остаточного вирішення українського питання. Тепер вона вважає, що ці умови склалися, тож і почала цю криваву війну.

Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук,
професор,
академік Академії наук Вищої школи України.