№ 23 (22550) четвер 12 червня 2025 року

Завершилася ювілейна XXV Всеукраїнська виставка-форум «Українська книга на Одещині», ініційована Одеською національною науковою бібліотекою. Ця масштабна подія вже чверть століття є символом глибокої поваги до книги, читання і національної культури та одним із найпомітніших культурних проєктів Півдня України.

Форум проходив під егідою Міністерства культури та стратегічних комунікацій України у партнерстві з Українським інститутом книги, Одеською обласною державною адміністрацією, Балтською міською радою, провідними бібліотеками області, видавництвами, культурними організаціями та громадськими інституціями.

Практично щоночі ворог посилає на голови українців сотні дронів і десятки ракет. Найбільше потерпають Харків і Київ. Постійно у прицілі Дніпро й Одеса. Цими днями смертоносні зграї налітали на Луцьк, Рівне, Тернопіль... Що вже й казати про прифронтові території від Херсонщини й аж до Сумщини…

За тиждень, що минув, наша область зазнала кілька масованих атак. На жаль, є загиблі й поранені. Знищено багато людського майна, об’єктів цивільної інфраструктури, постраждала культурна спадщина, природні оази, тварини і птахи…

Сонячний день, дерева, книжки, тихий гамір — так починалося виїзне свято української книги, що проходило просто неба у затишному сквері на території Балтської публічної бібліотеки. Балта вкотре підтвердила: українська культура живе там, де її люблять.

Свято відкрилося не в залі й не з офіційних промов, а з книжково-ремісничого ярмарку. Під деревами, на свіжому повітрі, зібралися читачі, письменники, видавці й місцеві умільці, які створюють унікальні речі власноруч. Тут можна було не лише придбати книжки й отримати автографи, а й поринути у світ майстерності.

Цьогорічний День журналіста України припав на п’ятницю, тож у попередньому номері «ЧН», що вийшов 5 червня, напередодні нашого професійного свята, ми не могли повноцінно охопити медійну тему, бо ж основні події ще не відбулися, а заяви не прозвучали. А ця тема, на нашу думку, варта уваги суспільства, оскільки стан свободи слова є мірилом і дзеркалом того, куди рухається держава.

У своєму зверненні-привітанні голова Національної спілки журналістів України, член керівного комітету Європейської федерації журналістів Сергій Томіленко, зокрема, зазначає:

«Шановні колеги, у це професійне свято, яке вже вчетверте ми зустрічаємо під звуки сирен, хочу сказати: завдяки вам Україна звучить. Завдяки вам світ знає правду. І завдяки вам ми всі тримаємося.

У XXI столітті церква спрямовується не тільки на індивідуальні людські душі, але й активно виборює публічний простір. Без перебільшення, мільярди людей пильно стежили нещодавно за обранням нового Римського понтифіка, а в Україні внутрішньоцерковні відносини стають предметом найпалкіших громадських дискусій.

17 травня Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) оголосила про початок дослідження щодо наявності або відсутності ознак афіліації Київської митрополії УПЦ із забороненою в Україні Російською православною церквою, яка є безпосередньою учасницею війни проти України. З питання про те, що це означає, «Укрінформ»  розпочав інтерв’ю з головою ДЕСС Віктором Єленським.

Війна — це передусім не територія, технології чи зброя, це — люди.
Учасник бойових дій «Крук».

І можна було б додати до цих слів: 23 червня Юрій Гутаров міг би відзначати своє 33-річчя. (Як ще один епіграф). Якби не війна, якби був живий, якби… Якби того дня зібрався на роботу трохи пізніше… чи раніше… Щойно вийшов з машини — над’їхала ТЦК, уже не відпускали, відправили в Чабанку, а звідтіля — у штурмову бригаду. Навчання в Житомирі, готували на командира. Дружина Вікторія ще встигла там побачитися з ним. А далі — 82-а ДШБ…

Всюди умовний спосіб, без якого таки не буває історії. Для дружини Вікторії він і досі живий, бо скільки життя — стільки будуть живими спогади про нього, такі недавні, такі ще свіжі; ще він дивиться з фотографій, такий близький і рідний, ще нагадують про нього обидві донечки: у їхній кімнаті його фотографія на виду, а також Державний Прапор України. Прапор, під яким його прийняла рідна земля…

Війна б’є, передовсім, по чоловіках (попри те, що жінки так само воюють): забирає кудись у безвість, убиває, калічить — фізично і морально, — у неї тисяча способів знищити людину і все людське.

Мої власні прерогативи, місце, локація і час проведення презентацій, яких завжди багато на такому форумі, як «Українська книжка на Одещині», спонукали до певної вибірковості через, здебільшого, суто емоційне сприйняття подій. Не претендуючи на повноту висвітлення та аналіз заходів, ділюся враженнями від окремих презентацій із цього книжкового свята. Заходи, про які тут ідеться, проходили впродовж трьох днів, 6 — 8 червня, в головному корпусі національної книгозбірні.

«Карусель Одеси»

У перший день роботи форуму у відділі міжнародних проєктів ОННБ відбулася пам’ятна презентація арт-книги «Карусель Одеси» поета з Люксембургу Піта Гьорольда в оформленні його співвітчизника Ферна Ролінгера (паперовий колаж). Переклад з німецької — Євгенії Іноземцевої, літературна редакція — Ірини Скрипак. Вихід книжки в Україні забезпечила Асоціація видавців і книгорозповсюджувачів (видавництво «Креативна агенція «Артіль»).

(Закінчення. Початок у номері  за 5 червня).

В останній передвоєнний рік (1938) у Московії, за «офіційними» даними, було приблизно 1,3 млн в’язнів концтаборів (за неофіційними — вдесятеро більше). Нагадаю, що у Німеччині — лише 24 тис.

Весь світ знає про трагічну для євреїв Німеччини «Кришталеву ніч», коли загинув 91 єврей, а 30 тис. було відправлено до концтаборів, але до останнього часу світ нічого не знав про трагедію українського народу, який за один рік (1933) внаслідок геноциду втратив 10,5 млн осіб. Про масове виселення українців до Сибіру, наповнення ними концтаборів і знищення української інтелігенції потрібна окрема й довга розмова. Отже, говорити про те, що західні країни між Німеччиною й абсолютним злом планети Московією вибрали Німеччину як ворога через репресивний, антидемократичний характер її політичної влади, не доводиться. Це і є п’ятий парадокс Другої світової війни.

Дивовижна виставка відкрилася у Музеї сучасного мистецтва Одеси. Благодійний фонд Solidarity, який фокусується на відбудові України та наданні всебічної допомоги постраждалим через війну, презентує проєкт, створений на перетині мистецтва, документалістики та доброчинності. Це виставка робіт французької мисткині Фанні Лешевальє «In memoriam. Реальність крізь мистецтво».

Сучасна французька художниця працює в техніці фотомонтажу — накладає світлини воєнних кореспондентів на репродукції впізнаваних творів класичного західного живопису. Вона через себе пропускає біль українського народу, і в результаті народжуються разючі образи, які спонукають переосмислити трагедію війни.

Трагічна звістка сколихнула усю мистецьку спільноту України. 8 червня, виконуючи свою волонтерську місію на Сумщині, загинув соліст Одеської національної опери, тенор світового рівня, волонтер, батько, людина великого серця, заслужений артист України

Владислав Вікентійович ГОРАЙ.

Його голос знав увесь світ, а серце належало Україні.

Суворовська окружна прокуратура міста Одеси захистила в суді інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини.

Позов стосувався укладення охоронного договору на об’єкт культурної спадщини місцевого значення — Куяльницьке кладовище, розташоване на вулиці Хаджибейська дорога в Одесі.

Щорічно 22 червня відзначається Всесвітній день тропічних лісів, які є не лише природними легенями нашої планети, а й надзвичайно багатою на види флори та фауни екосистемою, що зберігає більше половини всіх живих організмів. 

Ось деякі цікаві факти.