№ 22 (22549) четвер 5 червня 2025 року

1 червня Служба безпеки України провела успішну спецоперацію колосального розмаху і складності, уразивши складник ядерної тріади росіян — стратегічну авіацію на аеродромах базування.

Юліан Рьопке, німецький журналіст, старший редактор розділу «Політика безпеки та конфлікти» видання Bild, написав у своєму Х: «Це найбільша атака, коли-небудь здійснена на стратегічні сили Росії». У тому-таки Х інший німецький політик Ніко Ланґе, колишній керівник апарату попереднього міністра оборони ФРН, зазначив, що «зменшення кількості російських стратегічних бомбардувальників — це чистий позитивний ефект для безпеки Німеччини і Європи». Пана Ланґе СБУ за-тримувала в червні 2010-го за підозрою у шпигунстві, до речі. Відпустила — дипломат усе ж таки.

І пташок випустили! Дрони Служби безпеки України масовано атакували стратегічні бомбардувальники армії РФ. У межах спецоперації «Павутина» ударів зазнав 41 ворожий літак у тилу ворога. Крім того, вдень одразу в двох регіонах Росії сталися інциденти з потягами й мостами.

Дрони відпрацювали по аеродромах «Дягілево» в Рязанській області, «Оленья» в Мурманській, «Белая» в Іркутській та «Іваново» в Іванівській. Є дані, поки що не підтверджені, про військове летовище «Украинка» в Амурській області.

Завтра, 6 червня, в Одесі стартує XХV Всеукраїнська виставка-форум «Українська книга на Одещині».

Після урочистого відкриття Інтелект-форуму-2025, який традиційно організовує і проводить Одеська національна наукова бібліотека, на гостей книжкового свята, зокрема, чекають:

Вранці 3 червня Україна втретє атакувала Кримський міст. Цього разу — заклавши вибухівку під водою. «Бог любить трійцю, а СБУ завжди доводить задумане до кінця і ніколи не повторюється», — прокоментував атаку очільник СБУ Василь Малюк. У результаті окупанти двічі перекривали рух автотранспорту через міст протягом дня, а близько 18.00 росЗМІ повідомили, що його відновлено.

Під опори мосту було закладено 1100 кг вибухівки в тротиловому еквіваленті, вибух пошкодив його підпірки на рівні дна. Силовики повідомляють, що стан конструкції наразі аварійний. Експерти ж кажуть: скластися, як картковий будиночок, така споруда і не може, та це не значить, що ще довго простоїть і служитиме окупантам. Головне — вони вкотре отримали удар звідти, звідки не чекали. Точніше, чекали, але пропустили його — у саму щелепу.

28 травня в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. В. Василька (директорка Юлія Пивоварова) відбулася дуже цікава дискусія «Пам’ять, що бореться: Вирій як місце зустрічі», яка об’єднали митців, дослідників, громадських діячів і посадовців довкола вистави «Вирій» (авторка п’єси Наталія Ігнатьєва) – глибокої театральної постановки про колективну пам’ять, історичні та психологічні травми, боротьбу і незламність українців.

Захід став частиною більш широкого культурного процесу повернення правди, вкорінення історичної пам’яті та утвердження національної гідності, адже в один у році День пам’яті жертв політичних репресій чи День депортації кримських татар не може вміститися все те, що варто проговорити й осмислити...

Серед учасників розмови, яку модерувала Світлана Бондар, були письменник і мовознавець, двічі репресований Олекса Різників, голова ГО «Кримські татари Одещини», депутат Одеської обласної ради Февзі Мамутов, головний режисер театру й постановник «Вирію», заслужений артист України Олександр Самусенко, уродженець Бахмута.

Ми з акторкою Іриною Шеляг, докторкою філософських наук Оксаною Довгополовою і докторкою політичних наук Іриною Мацишиною також долучились до цікавої розмови.

Зараз Кремль усі свої сили кинув на війну в Україні. А що буде після того, як закінчаться бойові дії на російсько-українському фронті, а Трамп і Путін розпишуть «понятійку»?

У Польщі, країнах Балтії та північної Європи впевнені, що в разі укладання українсько-російської домовленості про припинення вогню різко посилиться загроза їхній безпеці: Росія прискорить реалізацію планів із переозброєння та перекидання військ на північно-східний фланг НАТО. І хоча до завершення війни ще далеко, європейські сусіди вже зараз готуються до гіршого сценарію — російського вторгнення. У північно-східній Європі вважають, що це може статися до 2030 року.

(Закінчення. Початок у номері за 29 травня)

У нашій половині дому, цій переповненій людом шпаківні, поселилася сім’я Віктора Орленка (тоді ще він був на прізвище Козловський) з дружиною і двома маленькими доньками, згодом переїхала до сина матір, вчителька-пенсіонерка. Одержало маленьку кімнатку сімейство Овсянникових. Невдовзі Світлана народила вже згаданому Вадимові доньку. Вручили ордер на кімнату кореспондентові Анатолію Глущаку, але обставини склалися так, що йому в ній не довелося жити, бо якраз у той час розлучався з дружиною й кімнату вирішив залишити їй. Ліля, щоправда, довго не сумувала — її черговим чоловіком став теж колишній журналіст нашої газети Григорій Ярмульський. На той час він уже працював на Одеському телебаченні.

У Котловинському музеї Ренійської громади дослідження та екскурсії проводять школярі

Ніну Іванівну Дейнеку із села Котловина знають усі працівники культури Ренійської громади. Вона понад пів століття працює у цій сфері і стільки ж часу є постійною авторкою цікавих статей та віршів у місцевій газеті. Як і кілька десятиліть тому, Ніна Іванівна енергійна, сповнена ідей, у постійному пошуку, завжди в гущі усіх подій.

Народилася і виросла у Болграді, але так склалося, що практично все життя вона, болгарка за національністю, живе і працює в гагаузькому селі. Починала свою трудову діяльність у 17 років вчителькою молодших класів. Утім, уже через п’ять місяців, у 1968-у, енергійній і талановитій педагогині запропонували очолити місцевий сільський клуб. Не минуло й року, як Котловинський клуб став одним із найкращих у районі.

Про початок світової війни можна говорити тоді, якщо військовий конфлікт охоплює більше, ніж дві країни. Тому початком Другої світової я вважаю не 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу, а 3 вересня, коли у війну вступили Велика Британія і Франція.

Велика Британія і Франція були гарантами польської незалежності та територіальної цілісності. Крім них, такими ж гарантами виступали Німеччина і Радянський Союз. Чи не нагадує це, шановний читачу, Бухарестський меморандум 1994 року, який в обмін на ядерне і звичайне роззброєння гарантував Україні незалежність і територіальну цілісність?