500% ілюзій

Європейські ЗМІ вже відверто пишуть про «повний розвал трансатлантичної координації» щодо санкцій — як щодо нових, так і щодо контролю за старими.

«Більше нема ніяких «спільних контактів». Співпраця країн «Великої сімки» щодо цього також «втратила динаміку». Як європейці та американці мають намір домовитися про додатковий пакет санкцій за цих обставин, залишається загадкою. Тим паче, що деякі експерти вважають, що Трамп волів би відновити співпрацю з Росією якомога швидше», — повідомив глава санкційного комітету ЄС Девід О’Салліван.

Але це не означає, що про санкції забули. Їх просто переосмислюють — кожен на свій лад. Так, європейці обговорюють зменшення «стелі» цін на російську нафту та ще низку обмежень у нафтогазовій галузі.

Однак над переглядом «стелі» досі «думають» Угорщина та Греція. Крім того, ці цінові обмеження вводила «Велика сімка», і вона ж має їх переглянути. Але тут «забуксували» американці, які на останній зустрічі міністрів фінансів G7 заблокували пункт про зниження регульованої ціни на російську нафту. Хоча саму згадку про нові санкції проти РФ дозволили, що можна вважати певним проривом. Чому? Бо в них є власні санкційні ініціативи.

Ще після провалу перемовин у Стамбулі американські сенатори вирішили взяти на себе роль «поганого поліцейського» (якщо вже Трамп такий підозріло добрий до Путіна) та зобразити тиск на російського диктатора. Тим більше, що в них уже була «заготовка» у вигляді законопроєкту щодо санкцій від сенаторів Грема та Блументаля.

Американський законопроєкт було написано ще 1 квітня, і його мало хто сприйняв тоді всерйоз. Тим не менш, зараз він стає практично безальтернативним для збереження «обличчя» США у світі. Вже навіть держсекретар Рубіо час від часу згадує про цей двопартійний документ, коли хоче хоч трохи погрозитися Кремлю. Що й породило низку інсайдів, що Рубіо та сенатори діють у кооперації.

Причому прихильність законопроєкту публічно висловлюють як республіканці, так і опозиціонери-демократи, адже співавтором став демократ Блументаль. Двопартійна підтримка для США — це вкрай рідкісне явище, що виглядає приблизно так само, як співпраця «Слуги народу» та «Євросолідарності» в Україні. І все ж ця ініціатива сприймається саме як республіканська.

Ліндсі Грем, який і є ініціатором даного «Акта про санкції проти Росії 2025 року», розпочав справжню медійну кампанію на підтримку своєї позиції. Окрім щоденних коментарів для ЗМІ, він навіть опублікував послання щодо тиску на РФ на сайті The Wall Street Journal. Там він наголосив, що закон має вже 82 голоси на підтримку, а мета його — перетворити Росію на «торговий острів». А ще наполягає, що «Росія вигадала більше виправдань, ніж «ринок» може витримати», маючи на увазі неможливість тягнути час далі. Нагадаємо, цього тижня Кремль повинен надати документ, де сформулює свої вимоги щодо перемир’я. Сенатор вважає, що Москва повинна надати реальні мирні пропозиції або ж отримати потужні санкції.

«Законопроєкт перетворить Росію на «торговий острів», обклавши 500% митами будь-яку країну, яка купує московські енергоносії. Наслідки варварського вторгнення Росії мають стати реальністю для тих, хто її підтримує. Якщо Китай чи Індія припинять купувати дешеву нафту, військова машина Путіна зупиниться», — пише сенатор, але стверджує, що лише «містер Трамп може відновити нашу репутацію і покласти край кровопролиттю».

Тобто знову всі рішення республіканців «обертаються» довкола волі американського президента. Хоча кількість тих, хто готовий піти проти волі Трампа, теж зростає.

«Я нічого не чекаю. Я думаю, що ми повинні винести це на обговорення і покарати Путіна. Я чекав досить довго. Мені цілком зрозуміло, що Путін водить нас за ніс уже кілька місяців, і я не думаю, що Сполучені Штати Америки повинні це терпіти», — закликає Тодд Янг, сенатор-республіканець від Індіани.

То як, ініціатива Грема — це все ще піар-кампанія задля усного тиску на Кремль чи її прийняття є цілком реальною перспективою? В Україні думки розділилися.

Позитивні оцінки

Серед українських експертів та користувачів Фейсбуку ініціатива Ліндсі Грема викликала вкрай протилежні думки. Одні кажуть, що «вже не вірять» в обіцянки санкцій і законопроєкт є лише спробою передвиборної агітації Грема, час повноважень якого спливає у 2026 році, і тому він грає роль «нового Маккейна».

Хтось вважає, що він координує свою діяльність із Трампом та Рубіо, розігруючи «виставу» з «добрим та поганим полісменом». Треті ж нагадують, що РФ є лише приводом для введення нових мит, які будуть спрямовані проти того ж Китаю, ЄС та всіх, з ким Трамп уже розпочав «торгові війни». Думок багато, але основні настрої такі...

Скептичні оцінки

Песимістичні настрої щодо ініціатив Грема у Сенаті домінують серед оцінок експертів, простих користувачів та експосадовців на «теренах» сервісу Цукерберга (діючі чиновники та депутати поки що уникають публічних оцінок).

Так, політичний експерт Андрій Городницький називає цей процес «геополітичним фарсом». «Америка знову на підтанцьовках у великій геополітичній виставі. Сенатор-республіканець Джон Тьюн — людина не з останніх у Сенаті — раптом розповідає Путіну казочку: «Або ти граєшся в мир, або отримаєш санкції». Глибоко. Влучно. Але без жодного шансу на реалізацію. Бо це не позиція Білого дому — це театральна репетиція на випадок провалу великої домовленості. А головний режисер, Дональд Фредович, поки що не квапиться виходити на сцену. Бо сценарій не дозволяє, — іронізує експерт. — Скільки би не махав Тьюн санкційною шаблею, всі чудово розуміють: у Республіканській партії ніхто не насмілиться зробити щось справді антипутінське без погодження з Трампом… Тобто не бунт, а гра в блеф. Бо будь-який справжній бунт починається тоді, коли рейтинг па-дає. А у Трампа він ще тримається… От коли піде в піке — тоді побачимо зовсім інший Сенат»...

Оцінки «посередині»

Іван Ус, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, підсумовує всі ці інсайди та оцінки, утримуючись від крайнощів. Він вважає, що американці все ж запровадять антиросійські санкції, але не зараз і не у вигляді 500% мит.

«Мита у 500% виглядають нереалі-стично. Їх навряд чи запровадять, адже це будуть мита проти Індії, Китаю, Туреччини, Євросоюзу. Вбачаю лише відсотків 5 на те, що у такому варіанті законопроєкт буде ухвалено. Це, скоріше, інформаційна кампанія. Але вона може отримати продовження, — вважає експерт. — Індикатором щодо прийняття будуть повідомлення про опрацювання деталей та умов, за якими законопроєкт почне працювати проти третіх країн, і про можливість знизити ставки мита до більш реалістичних — не 500%, а 50%, умовно. Це й значитиме, що законопроєкт готується до прийняття».

Іван Ус зауважує, що США потроху рухаються у правильному напрямку, але це буде виглядати, ймовірно, як «гра», коли Трамп казатиме, що він проти, а «це все сенатори». Сенат, на його думку, з мовчазної підтримки Трампа справді може ухвалити цей законопроєкт більш ніж 67 голосами, мінімально необхідними для подолання вето президента. Грем заявляє вже про 82 голоси. Тобто питання лише у тому, чи поставлять його на голосування.

Та головні складнощі почнуться у Палаті представників, де буде важче зібрати 2/3 голосів, «але не неможливо». Адже це буде складовою митного тиску на Китай з Індією, на ЄС та інші країни. Тобто для конгресменів це буде подаватися, імовірно, як елемент «митних війн», а не важіль тиску на Кремль.

Щоб зрозуміти подальші рухи щодо законопроєкту експерт пропонує подивитися, звідки він взагалі взявся у «День дурня», 1 квітня...

На думку експерта, процес активі-зувався після підписання угоди про надра, яку теж, ще у жовтні 2024 року, підкинув Зеленському Грем. Тобто це не просто піар — це планомірна робота американського сенатора, що, ймовірно, пов’язано з його власною передвиборною кампанією до Сенату. А реалістичними якраз виглядають ставки, які сам Трамп і запропонував.

При цьому американські санкційні ініціативи варто розглядати у контексті з європейським 18 пакетом та ініціативами G7. Адже лише разом вони можуть досягти справді руйнівного ефекту для Кремля.

Європейська відповідь Грему

Європа теж не сидить без діла й пропонує власні санкційні ініціативи. Причому тепер уже з новим «характером» та імпульсом, який надав їм новий німецький канцлер Мерц. І хоча його не підтримують поки що Греція та звичний «штрейкбрехер» Угорщина, оскільки йдеться про потужні обмеження проти російської нафти та енергоресурсів загалом, але й не відмовляються. Та й 17-й пакет пройшов якось підозріло тихо з боку Орбана.

Невже він так завзято бореться з «українськими шпигунами», що «забув» заблокувати санкції проти свого патрона з Кремля? Певно, що ні. Просто ЄС в оновленому складі за підтримки всіх найбільших європейських економік не просто погрожує ще більше обмежити фінансування Угорщини (а заразом і всіх, хто «порушує принципи спільноти», зокрема Словаччини), а й взагалі позбавити угорців права голосу, що обговорювалося на засіданні 27 квітня.

Плюс, ЄС вчиться у Трампа «митним війнам» і «тестує» інструмент заборонних мит у розмірі 100% проти російських та білоруських добрив, які вільно надходили на західні ринки ще із часів «Зернової угоди» між Україною та РФ у 2022 році. Утім, краще пізно ніж ніколи. Причому, у такому форматі європейцям достатньо назбирати просту більшість голосів (а не одноголосно, як із санкціями), які представляли б не менше 65% населення ЄС...

Обмеження ж щодо російського газу опосередковано спрямовані проти США, бо блокують можливість перезапуску «північних потоків», на які претендують американські компанії як посередники. Так само, як і санкції Грема опосередковано зачіпають ЄС. Такий собі «санкційний уроборос».

«Реформа Павлова 2.0»

Виглядає так, що щось європейці та американці точно приймуть для тиску на Кремль. Не зрозуміло тільки що, коли та у якому форматі (саме як санкції, або вже як мита). Тим не менш, як скептики, так і оптимісти фіксують складне економічне становище РФ.

«Зараз РФ займає частку у 13% на ринку газу ЄС. Саме через ці 13% ЄС і може отримати підвищені мита за законопроєктом Грема. Але це значно менше, ніж було. Через це «Газ-пром» планує на 40% скоротити свій офіс. Також очікується підвищення цін на газ для росіян на 230%. Ро-сійський уряд поки що не йде на цю ідею, бо вона дуже не сподобається населенню, але іншим шляхом їм знайти гроші буде дуже важко», — каже Іван Ус.

Також він наполягає, що до кінця року у РФ залишиться лише три опції для швидкого поповнення бюджету. «В них взагалі зараз вибір обмежений — підняти ціни на комуналку, скоротити соціальні видатки на пенсії й зарплату бюджетникам або експропріювати 60 трильйонів рублів із депозитів у банках. Інші варіанти, крім підвищення цін на газ для населення, виглядають для Кремля ще загрозливіше, — пояснює фахівець з економіки. — Особливо дії щодо вкладів населення. Бо це повторює досвід СРСР, коли держава так само поцупила заощадження людей на книжках. Через це, зокрема, мало хто тоді був проти розпаду Союзу. Це була «реформа Павлова» 1991 року, яка теж стала підґрунтям для розпаду СРСР».

Загалом, пан Ус вважає, що санкції будуть. Але він скептичний щодо їх масштабів, адже ЄС досі дуже залежний від російських ресурсів, хоча й шукає альтернативи, а у США є Трамп як стримуючий фактор.

«Вже четвертий рік іде війна. Вижити Кремлю вдалося лише завдяки збереженню експорту. Передусім, у країни «Великого Півдня». У разі прийняття законопроєкту Грема такі країни — а це, у першу чергу, КНР та Індія — отримують шалену демотивацію купляти щось у РФ і приносити росіянам гроші. Від Кремля як від прокаженого будуть всі ховатися. Для Кремля це буде дуже-дуже небажана історія, яка дуже сильно скоротить надходження від експорту», — підсумовує експерт.

Санкційні ініціативи у США та ЄС є паралельними процесами, а не спільною роботою, що значно послаблює їхній ефект. Самі ж ці ініціативи зачіпають часто не лише Кремль, а й опосередковано інші західні країни. І все ж, і республіканці у Вашингтоні, і європейці у своїх столицях — всі поступово приходять до думки, що Путін ці зволікання сприймає лише як ознаку слабкості та дозвіл робити в Україні все, що заманеться.

Єдиний фактор, який блокує ці процеси — сам Трамп. Але під тиском зсередини та ззовні США нові санкції стають лише питанням часу. Хоча вони навряд чи будуть справді вбивчими, російський «колос на нафтових ногах» уже похитнувся, і навіть втрата ринку для добрив для нього тепер є болючою.

Андрій ПОПОВ.

(Друкується зі скороченнями) Повну версію читаайте у друкованому варіанті «ЧН», або на сайті https://www.unian.ua