№ 19 (22546) четвер 15 травня 2025 року

Концертна імпреза в Одеській опері

Трохи політики, якою сьогодні живемо. Сто років тому, коли Україна після століть неволі стала на поріг своєї державности, бездумно загубленої нерозумними князями, Європа байдуже дивилась, як вона гине. Хоч душа її — віддавна українська душа Європи — зажурено стояла понад Дніпром. Європа тоді ще не розуміла цього. Хоч найталановитіші творці в її найкращих столицях добре відчували цю зболену душу, брали для своїх безсмертних творінь український мелос, творений її безмежно талановитим народом.

Творчістю українських мистців захоплювалися у Старому й Новому світі. Нині історія, що ходить по колу, наче сліпа лошиця, знову дає Європі свій шанс допомогти Україні. Європейці сьогодні мають відчути себе українцями, хоч самі українці, на жаль, не всі відчувають себе європейцями. Але це минеться. Нині ж і День Європи, і зібрання в Києві минулого тижня лідерів Євросоюзу — все це є свідченням того, що ми — частина Європи (не відірватися б лише!).

Вступна кампанія-2025 уже фактично розпочалася — завершилася реєстрація на НМТ. І це вже четвертий рік, коли абітурієнти вступають в умовах війни.

Чим нова вступна кампанія відрізнятиметься від попередніх, як цього року відбуватиметься вступ на бакалаврат, магістратуру й аспірантуру?

Про все це ZN.UA розпитувало заступника міністра освіти і науки Михайла ВИННИЦЬКОГО.

6—8 червня під егідою Міністерства культури та стратегічних комунікацій України Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Книжкова палата України імені Івана Федорова за сприяння одеських облдержадміністрації, обласної та міської рад, Українського інституту книги, ГО «Український клуб Одеси» та ВГО «Бібліополіс» проведуть ювілейну XXV всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».

У програмі виставки-форуму — великий спектр публічних заходів із популяризації книги та читання як для широких верств населення, так і для професійної спільноти: фахові дискусії з актуальних питань книговидання та поповнення бібліотечних фондів в умовах війни, презентації нових вітчизняних видань та видавничих проєктів, автограф-сесії, публічні інтерв’ю від гостей заходу — відомих українських письменників Андрія Кокотюхи, Андрія Куркова, Валерія Пузіка, Тараса Федюка, Любові Якимчук, промоакції, майстер-класи, творчі майданчики та інші інтерактиви за участі представників провідних видавництв України, письменників, ілюстраторів книги, літературознавців, мистецтвознавців, бібліотечних фахівців та громадськості.

Географія — це доля країни. І не такі ми вже й знедолені. Україна має шанс поєднати Китай, найбільшого виробника товарів, із ЄС, одним із найбільших ринків збуту, чимало при цьому здобувши. Як це зробити, розберемося.

Україна — це Європа. Але чи так це з погляду метагеографічного позиціювання України?

Як відомо, 80% пенсіонерів України вже одержують нову, підвищену, пенсію. Прокоментувати ситуацію ми попросили головну спеціалістку з питань пенсійного забезпечення, соцвиплат і пільг Головного управління ПФУ в Одеській області Тетяну ВОСКАНЯН.

— У пенсійному законодавстві існує кілька причин, через які можуть зупинити виплату пенсії. Які ці причини?

— Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що всі громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, з інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим законом. Відповідно до статті 49 закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

20 березня набрала чинності урядова постанова від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», якою Кабінет Міністрів визначив єдині умови виплати пенсій та страхових виплат особам, які тимчасово проживають за кордоном, на тимчасово окупованій території (далі – ТОТ) та які виїхали з ТОТ і проживають на підконтрольній Україні території.

Цією постановою скасовано норму отримання пенсій для внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) винятково через «Ощадбанк». Відтепер свої пенсії ВПО мають право отримувати через будь-яку установу банку.

У Золотій залі Одеського літературного музею відбулася урочиста церемонія нагородження переможців першого обласного конкурсу учнівських і студентських робіт імені Галини Могильницької «Талант і слово».

Конкурс, започаткований у 2024 році за ініціативи Одеської академії неперервної освіти, має на меті підтримку творчої молоді, популяризацію українського слова та літературної спадщини Одещини.

Під такою назвою у Музеї української книги Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М.С. Грушевського відкрилася персональна виставка Вікторії Кравченко. Її роботи — експерименти з матеріалами та текстурами. Мисткиня працює не лише з полотном, а й з тканиною, зокрема шовком, досліджуючи, як через форму та колір передати зміст і стан.

У виставковому просторі поєднані живопис і скульптура. Кожен твір авторки має важливу соціальну та культурну складову, де вона прагне не лише втілювати естетичні ідеї, а й говорити про найактуальніші проблеми, які хвилюють суспільство. Як-от картини «На струнах душі» та «Настрій війни. Український спротив». На яскраво-червоному тлі першої роботи виринає образ вогняного птаха. Він ніби злітає з попелу, розриваючи простір навколо себе. Цей образ можна сприймати як символ відродження України, її сили й нескореності. Друга картина складається з хаотичних ліній та плям, але в цьому безладі читається настрій війни: тривога, напруга, неспокій. Ця робота передає емоції тих, хто живе в реаліях війни.

(До 610-ї річниці першої писемної згадки про місто)

Одеса

…Та вічно над тобою погляд верхівців,
Що із Гетьманщини, із крові, пімсти й горя
Принесли гіркості завзятої порив,

І край червоних скель, стріляючи в простор’я,
Ясу складали обрію, що сив,
А коні бочились розгніваного моря.

Юрій ЛИПА.

Для істориків доби становлення новітньої незалежності України була очевидною істина, яку поділяю і я, що історик має передусім бути представником власної нації та держави. Руйнівна позиція «безсторонньої об’єктивності та космополітизму» почала прищеплюватися серед українців дещо пізніше, хоча й тоді використовувалася прибічниками «новоросійської» та й просто російської ідеї як контраргумент проти поширення української моделі українського історіописання та історичної пам’яті.

Толерування цих поглядів ледве не коштувало українцям їх державності, і ці наслідки ми долаємо до сьогодні вже в умовах кривавої війни з нашим одвічним ворогом — росією.

Як уже повідомляли «ЧН», із 17 по 21 травня у виставковому просторі обласної організації Національної спілки художників України (вул. Торгова, 2) відбудеться фестиваль на честь 610-річчя Одеси.

Ця масштабна культурно-просвітницька подія поєд-нає лекції, виставки, перформанси, мистецтво та живу історію.

13—22 червня пройде 12-й «Чілдрен кінофест» — наймасштабніший український кінофестиваль для дітей і підлітків.

Уже традиційно він відбуватиметься в гібридному форматі: фестивальні покази триватимуть одночасно в обраних кінотеатрах Києва, Львова, Вінниці, Житомира, Дніпра, Луцька, Одеси, Полтави, Тернополя, Хмельницького, Запоріжжя та Чернігова, а для онлайн-перегляду організатори підготували спеціальну програму «Найцінніший вантаж».

У рамках фестивалю гагаузької культури «Буджак Ілдизи» у селі Котловина Ренійської громади відбулося яскраве, видовищне і «смачне» фольклорне свято Хедерлез. Це весняне національне свято було приурочене до дня Георгія Побідоносця (за григоріанським календарем відзначається 6 травня. — Ред.), який вважається покровителем не лише воїнів, а й землеробів, пастухів, мандрівників.

Забігаючи наперед, скажу: як і всі попередні фестивалі гагаузької культури, нинішній Хедерлез пройшов на високому рівні, в найкращих традиціях, якими славиться це село. Втім, інакше котловинці й не вміють. Усе було відмінно. Молодці! Вони вкотре показали, як люблять своє село, свою культуру, мову, свої звичаї і традиції, як уміють приймати гостей.

Шоста ранку. Люди прокидаються, попри важку ніч під атаками. Небо ще тримає слід тривоги, але в повітрі вже пахне травнем — травою, морем і квітучими деревами. Електричка стоїть на платформі, як стара знайома. Вікна запотіли, всередині торби на колінах, термоси. Усе — як завжди і водночас зовсім не так. Люди сходяться повільно, мовчазно, але впевнено — у кожного свої справи, життя триває. Село починає рухатися: хтось іде на базар, хтось — у школу, хтось відчиняє ворота бази, що тепер працює у власному дворі.

Сонце зігріває землю і здається, що все йде своїм звичаєм. Та між прибережними кущами табличка: «Обережно, міни!». На пляжі вже не скрізь можна ступити. Лінії безпеки означені червоною стрічкою.