№ 18 (22545) четвер 8 травня 2025 року

Сьогодні, 8 травня, Україна, разом із рештою демократичних країн Європи та світу, вшановує 80-у річницю перемоги над нацизмом. З нагоди цієї дати Міністерство закордонних справ України виступило із такою заявою.

Ми бережемо пам’ять про Другу світову війну, якою була опалена кожна українська родина. Фронт прокотився всією нашою територією двічі, а загальні людські втрати україн-ського народу склали 8 міль-йонів загиблих: 5 мільйонів цивільних і 3 мільйони військових.

У видавництві «Клуб сімейного дозвілля» («КСД») вийшла друком книжка під редакцією Володимира В’ятровича «Війна і міф. Невідома Друга світова». Її автори — українські історики й дослідники, серед яких Володимир В’ятрович, Олександр Зінченко, Максим Майоров, Сергій Громенко, Яна Примаченко, Кирило Галушко й Олеся Ісаюк, — розвінчують стереотипи, міфи та пропагандистські уявлення про події Другої світової війни.

На основі цієї книжки 4 травня у книгарні «Сенс» на Хрещатику відбулася зустріч з Володимиром В’ятровичем. Розмова стосувалася подолання одного з основоположних міфів СРСР — про «велику вітчизняну війну», а також питання, наскільки пам’ять про минулу війну визначає війну теперішню.

Експрезидент США Джо Байден в інтерв’ю для ВВС, першому після полишення посади, заявив, що тиск адміністрації Дональда Трампа на Україну з вимогою віддати території Росії є «сучасною політикою умиротворення».

Російський диктатор Володимир Путін, застеріг Джо Байден, вважає Україну частиною Росії, і «будь-хто, хто думає, що він зупиниться», якщо якась територія буде віддана в рамках мирної угоди, «просто дурний»: «Послухайте, що Путін казав, коли вторгнуся в Україну… Він вважає, що Україна — це частина «матушки»-Росії. Він вважає, що у нього історичне право на Україну. Він не може прийняти той факт, що СРСР розпався, і будь-хто, хто думає, що він зупиниться, — просто дурний».

«На мене скоєно напад. Поранений. Все ок, загрози життю нема», — написав 1 травня наш земляк, громадський активіст і знаний волонтер Сергій Стерненко у своїй соцмережі.

Напад скоєно у Києві, де нині він мешкає. Нападницю, теж нашу землячку, затримали відразу на місці події.

11 травня – День Матері

Майже 19550 українських дітей викрали рашисти.
Із повідомлень ЗМІ.

Яка то радість і насолода – спостерігати за малими дітками, коли вони вже відчувають себе частинкою довколишнього життя, утверджуються у світі.

Які вони поважні, як пишаються собою – своїми сукеночками і вишитими блузочками, своїми віночками та своїми спідничками. У дівчаток більш розвинені естетичні уподобання, відчуття краси, досконалості, у них уже є смак. Їм ближчі яскраві барви, найрізноманітніші прикраси, квіточки. Як вони у всьому наслідують своїх матусь; ще не прийшов той час, коли вони стануть самостійними, але самодостатність, внутрішня незалежність уже відчувається. Візьме мама на руки — ніжно туляться, вдячно обнімаючи за шию. Самі ж рідко просяться. Вони поважно, сміливо підходять до своїх однолітків і вже за якусь хвильку спілкуються, немовби давно знайомі та здружені. Нам би так, дорослим, бо таки не завжди ми єдині та здружені — саме тепер, коли в цьому така потреба! Про щось ці дітки поважно розмовляють між собою, а то всі гуртом роблять щось таке спільне, або ж разом розгойдуються на гойдалках — ану, хто вище, та лазять по різних хитромудрих конструкціях дитячого майданчика, захоплено підстрибують на батуті.

Нинішнього травня свою глибоку історичну спадщину наша причорноморська перлина вшанує фестивалем «Одесі — 610».

Ця масштабна культурно-просвітницька подія, що поєднає лекції, виставки, перформанси, мистецтво та живу історію, триватиме п’ять днів — із 17 по 21 травня — у виставковому просторі Одеської обласної організації Національної спілки художників України (вул. Торгова, 2).

Незабаром під такою назвою в одеському видавництві «Астропринт» вийде книжка нашого краянина із Балти (нині — жителя Ірпіня під Києвом) Сергія Мартинюка (Світогора Лелеко). Нижче пропонуємо уривки із майбутнього новодруку, в якому — спогади учасника оборони української землі у перші дні повномасштабної навали нашого одвічного ворога.

Нас зрадили і списали зі списків живих. Вже намалювали нові карти світу без України. Нам давали три дні. Ми мали впасти, здатися і зустрічати нових (старих) загарбників квітами… Усі світові лідери вже підготували чергові звернення, в яких вони в черговий раз висловлюють своє занепокоєння і начебто засуджують путіна та його поплічників-убивць. Але готові взяти участь, звичайно ж, «заради миру в світі», в розподілі України і подальшому її знищенні. Військові експерти з Америки, Європи, Азії билися об заклад і робили ставки, як на тоталізаторі, — через скільки днів впаде Україна. Одні говорили, що через три дні, інші доводили, що через чотири-п’ять. Одні пророкували, що росіяни дійдуть до Львова за тиждень, а інші переконували (спираючись на наукові розробки!), що їм знадобиться десять днів. Вони вкотре хотіли впасти на коліна перед рашистом-людоїдом і благати не чіпати їхні країни. Фу, гидота світова, яка називає себе елітою. Елітою чого? Елітою боягузтва і зради? Огидно до п’ят.

На Одещині встановлено перший модульний будинок для родини, яка втратила дім через війну

Улітку 2024 року під час дронової атаки будинок Ольги й Олександра було зруйновано. Уламки розлетілися по всій оселі, знищивши дах, вікна, двері.

«Це сталося вночі. Чоловік був удома, а я залишилася у доньки. Все сталося настільки швидко, що він навіть не встиг нічого зрозуміти — опинився на вулиці з пораненнями. Отримав контузію», — розповідає Ольга.

На 65-у році життя передчасно відійшов у засвіт талановитий живописець і графік, член Національної спілки художників України Віктор Миколайович ГОМАНЮК (9.07.1960 — 2.05.2025).

Народився він у селі Михайлівка Березанського району Миколаївської області. Закінчив Суздальське художньо-реставраційне училище (1990) та Московську академію друку (1997). Із 2001 року пов’язав свою трудову й творчу діяльність з Одеським художнім училищем ім. М.Б. Грекова (нині — КЗ «Одеський художній фаховий коледж ім. М.Б. Грекова»), де до останніх днів обіймав посаду викладача-методиста спеціальних дисциплін, голови циклової комісії та завідувача освітньо-професійного відділення «Художнє оформлення».

Людина високого інтелекту, унікальної обдарованості, багатогранного мистецького досвіду. Як педагог він усю свою життєдайну енергію віддавав підготовці молодих художників-оформлювачів, їх патріотичному вихованню, залученню студентства до активної творчої діяльності на благо рідної України.

Творчий світогляд Віктора Гоманюка вирізнявся емоційним сприйняттям природи і людини, а стиль поєднував традиційні та сучасні техніки і створював глибокі, символічні образи. Його роботи та педагогічна діяльність — це вагомий  внесок у сучасне українське мистецтво.

Юрій Липа — один із яскравих представників українського національного руху, який своїм життям і смертю засвідчив найвищий рівень жертовного служіння Україні.

Лікар і громадський діяч, поет і прозаїк, історіософ і геополітик — він постає як виняткова, багатогранна постать в українській історії. Сьогодні його геополітичні погляди набувають особливої актуальності, та, попри зацікавлення дослідників, вони й досі залишаються маловідомими широкому загалу. Значною мірою це наслідок цілеспрямованої полі-тики радянської влади, яка прагнула стерти його ім’я з колективної пам’яті, витіснити його спадщину з культурного простору, не допустити поширення його ідей.

Щипківський Г.П. Бучая: роман-дилогія. Одеса: Астропринт. 2024. — 212 с.

Якось натрапили на нотатки одного космополіта з літературним нахилом, в яких він «глибокодумно» радив українським письменникам рівнятись на європейських та латиноамериканських авторів, бо ті, мовляв, цікаво пишуть. «Скромно» промовчав лише про те, що облюбоване ним письмо ніколи не привернуло б читацької уваги без орієнтації літеротворця на національні традиції.

Чесно кажучи, про щось подібне думається, коли з’являється нова прозова книга. І в такі моменти частенько ловимо себе на думці, що ті, про кого пишемо, занурюють свої думки в національне, що допомагає неординарно передати задум.

Ця добірка віршів — із нової книжки «В обіймах степу» відомого прозаїка і поета, лауреата літературної премії ім. Олеся Гончара, заслуженого діяча мистецтв України Геннадія Щипківського, що готується до друку в одеському видавництві «Астропринт».

Ці вірші, як зазначає у передмові сам автор, — поетичні акорди, якими відлунює нині його душа.

Яким би важким не було випробування українців війною, водночас у нас (як потужна компенсація) з’являється низка додаткових можливостей. Треба лише ефективно використовувати як географічний фактор, так і фактор часу. Бо все добре й корисне, що було в минулому, тепер неймовірно актуалізується.

Ми розуміємо, що існування україномовної «Чорноморки» — коли багато інших, не менш важливих і цікавих українських газет, уже позакривалося — є найкращим па-м’ятником Святославу Караванському, Ніні Строкатій, а також тим українським героям, які жили, творили в Одесі в попередні десятиліття. А це не лише одеський успіх, але й усеукраїнський. Тому дуже важливо розширити географію успіху.

З братом Леонідом ми і раніше намагалися донести правду про «Чорноморські новини» до Львова, Києва, Білої Церкви, Чернігова, Ужгорода, Івано-Франківська… А нещодавно трапилася можливість доставити газету навіть карпатським метеорологам з полонини Пожижевська. Тобто на найвище в Україні місце праці! Стаціонар розташований на висоті майже 1500 метрів над рівнем моря. З нього добре видно засніжений північний схил красуні Говерли. Дивимося з братом на гору і… згадуємо далекі дні дитинства.

Минулої п’ятниці, 2 травня, в Болграді відсвяткували 65-ліття дитячої музичної школи (про історію цього закладу читайте у «ЧН» за 24 квітня).

З теплими словами привітання до майбутніх музикантів та їхніх педагогів звернулися заступник голови районної військової адміністрації Олександр Іорданов, голова районної ради Михайло Садаклієв, секретар міської ради Віра Ніколаєнко, начальниця відділу культури, молоді та спорту міськради Жанна Сусліна, настоятель Спасо-Преображенського собору протоієрей Стефан Турлак.

Форум молодих винахідників укотре зібрав в Одесі цвіт української юні та їхніх ровесників з-за кордону.

До участі в хакатоні Fresh AIR 2025 було заявлено понад 50 команд з України, Німеччини, Литви та інших держав, 35 з яких ви-йшли у фінал.

Минулої неділі у притулку для тварин «Ковчег» відбувся день відкритих дверей. Нині там мешкають близько 700 собак та 100 котів, і кожен з них має свою історію — часто складну, а інколи й трагічну. Та найважливіше для команди притулку — не минуле, а майбутнє цих тварин. І саме це майбутнє може змінити кожен із нас.

«Ковчег» існує вже 23 роки. Його діяльність тримається винятково на допомозі небайдужих людей та соціально відповідального бізнесу. Притулок не має фінансування з міського бюджету. Як розповіла комунікаційниця Єлизавета Шкрабак, стабільно допомагають лише два-три постійні спонсори. Окрім них, одноразовими пожертвами та товарами часто підтримують небайдужі містяни.