100 днів Трампа, які потрясли Америку

За чотири роки після поразки на виборах 2020-го він продумав і метод реалізації свого політичного проєкту. Цей метод полягає у тактиці «шоку і трепету», фронтальної атаки та деморалізації своїх політичних опонентів, агресивного просування власної візії Америки через видання безпрецедентної кількості указів у поєднанні з готовністю ігнорувати можливі судові рішення.

Задля досягнення максимального політичного та комунікативного ефекту Трамп після вступу на посаду сконцентрував свої зусилля на питаннях, які забезпечили йому перемогу на виборах і які резонували з поглядами його електоральної «фан-бази». Під час вибору пріоритетів також враховувалася можливість швидко досягнути практичних результатів, які можна було б вигідно «продати» американському загалу.

Найбільшу активність президентська команда виявила на імміграційному напрямку. Зокрема, президентом було запроваджено режим надзвичайної ситуації на кордоні з Мексикою, дано наказ про розгортання там підрозділів збройних сил США та здійснено спробу скасувати право отримання громадянства народженими в США дітьми негромадян Сполучених Штатів. Було також фактично скасовано практику розгляду питань про надання притулку біженцям на кордоні США та призупинено процес їхнього розміщення на території Штатів. Масового характеру набуло скасування віз. Своєрідною фішкою адміністрації Трампа стали зусилля зі здійснення масових депортацій іммігрантів: на виконання своїх передвиборних обіцянок депортувати мільйони нелегалів він поставив імміграційній службі країни завдання довести кіль-кість арештів нелегалів щонайменше до 1200 — 1500 на день.

Завдяки вжитим заходам адміністрації Трампа вдалося стабілізувати ситуацію на південному кордоні, де рівень спроб нелегально його перетнути впав до показників, які є найнижчими за останні десятиліття (принагідно зазначу, що тенденція до зниження відповідних показників з’явилася ще наприкінці президентства Джо Байдена). До останнього часу діяльність Трампа в цій сфері мала підтримку більшості американців. Утім, агресивність і в окремих випадках нехтування юридичними нормами та процедурами з боку правоохоронних органів спричинили посилення критичних настроїв. Наразі незадоволення діями адміністрації Трампа з контролю міграції висловлюють 53% американців. Ці дії стали предметом численних судових позовів і негативних для президента рішень судів різного рівня.

Не меншу увагу американського суспільства було прикуто до намірів президента реформувати роботу державного апарату, включно із значним зниженням кількості держслужбовців. Подібний підхід відповідає традиційним поглядам Республіканської партії щодо достатності малого за розмірами федерального урядового апарату та мінімізації його впливу на життя країни. Утім, амбіції Трампа цим не обмежуються. Він хоче здійснити «деконструкцію» адміністративного апарату, буквально підірвати сучасну систему адміністративного управління в США, радикально змінити правила гри в політиці, завдати нищівної поразки deep state, традиційним елітам, для яких колишній нью-йоркський будівельний магнат так і не став своїм.

«Деконструкція» федеральної бюрократії є частиною ширшого плану боротьби з політичними опонентами та всіма тими, кого чинний президент вважає винними у своїх «переслідуваннях» у 2020 — 2024 роках, спираючись на максимально полі-тизоване Міністерство юстиції. Цей перелік є доволі великим — від юридичних контор до університетів і ЗМІ. Водночас треба зважати на те, що ці наміри Трампа відповідають антисистемним настроям виборців і є його варіантом відповіді на суспільний запит щодо здійснення в країні реальних змін.

Роль ударної сили у здійсненні чистки державного апарату було відведено Ілону Маску, який став своєрідним обличчям ста днів адміністрації Трампа. Під нього указом президента було навіть створено Департамент урядової ефективності (DOGE) із широкими, але юридично не зафіксованими повноваженнями. За словами Маска, місія департаменту полягає в тому, щоби покласти край «тиранії бюрократії», заощадити гроші платників податків і скоротити національний борг США (його найоптимістичніша обіцян-ка — щорічне зменшення державних видатків на 2 трлн дол.). Попри переможні реляції, не зрозуміло, якою є реальна ефективність департаменту Маска.

Ініційовані ним припинення діяльності федеральних агенцій, скасування фінансування програм, масові звільнення, непрозорість і можливий конфлікт інтересів зробили його об’єктом гострої критики та викликали незадоволення навіть у частини виборців Трампа. Негативне ставлення до Ілона Маска ви-словлюють 54% американців. Гадаю, що його рішення сконцентруватися на бізнесі «Тесли» було із полегшенням сприйняте багатьма членами трампівської команди, в яких викликали роздратування його «кавалерійські» методи роботи і надмірна близькість до «боса», котрий, здається, і сам втомився від свого фаворита.

Іншим об’єктом, на який іще з часів президентських перегонів було спрямовано гнів Трампа, стали програми «Різноманітність, рівність, інклюзивність» (DEI), орієнтовані на сприяння у працевлаштуванні та кар’єрному просуванні людей, які належать до груп, що зазнали дискримінації. Відповідні підрозділи в органах виконавчої влади було ліквідовано.

Отже, можна констатувати, що Трамп пропонує свої рецепти розв’язання проблем, якими дійсно переймаються американці. Причому робить це вкрай агресивно, авторитарно, іноді — на межі юридичного фолу. Вочевидь, його стимулює від-сутність серйозної опозиції цим діям. Демократична партія перебуває в кризовому стані, не маючи визнаного лідера та чіткої стратегії. Демократи мають небагато часу на роздуми та ухвалення необхідних рішень, якщо вони хочуть скористатися шансом відвоювати Палату пред-ставників Конгресу на проміж-них виборах наступного року.

Чи не єдиним центром спротиву президентському «наступу» є судова гілка влади: судовими рішеннями заблоковано низку актів виконавчої влади, а голова Верховного суду, в якому консерватори мають більшість, достатньо жорстко попередив президента про неприпустимість тиску на судові органи. З іншого боку, Трамп уже показав готовність діяти в обхід судових заборон. Якщо ігнорування адміністрацією рішень судових органів набуде системного характеру, можна передбачити виникнення у США конституційної кризи, яка здатна послабити всю систему державних інституцій.

При цьому левова частка американців — 83% — вважають, що Трамп має виконувати ті судові рішення, з якими він не згоден (таку думку поділяють і 73% членів Республіканської партії). Ці показники є тривожним сигналом для президента, особливо на тлі зниження його популярності до 45% (порівняно з 52% у перший тиждень після інавгурації). Нижчий показник в аналогічний період мав тільки сам Трамп 2016 року. Падіння відбулося за рахунок помітного зниження його підтримки серед незалежних виборців — 58% із них висловлюють невдоволення його діяльністю на президентській посаді.

Найнегативніші для Трампа наслідки може мати зростання кількості американців, незадоволених його роботою на економічному напрямку, що завжди вважалася його перевагою над політичними конкурентами. Останні опитування зафіксували найгірший для нього показник у цій сфері — тільки 37% американців позитивно оцінюють економічну діяльність Трампа. Чисельність незадоволених його боротьбою з інфляцією на 20% перевищує кількість тих, хто виставив Трампу позитивну оцінку. Вперше за 25 років більшість американців (53%) вважає, що їхнє особисте фінансове становище погіршилося, включно із 23% однопартійців президента.

Великої шкоди репутації Трампа як економічного «чарівника» завдала його контроверсійна тарифна політика: двоє із трьох американців незадоволені його діями в цій сфері. У своєму бажанні показати американцям і всьому світу, хто у лавці господар, трансформувати під себе глобальну економіку та отримати ресурси, необхідні для запланованого скорочення податків, Трамп і його радники не прорахували, який гнітючий вплив на американську економіку та кишеню пересічного американця можуть мати тарифні війни, ініційовані президентом. Очікується, що подорожчання імпорту стимулюватиме інфляцію у Сполучених Штатах, а волатильність фінансових ринків, спровокована тарифним «залпом» Трампа, вже спричинила знецінення акцій (у них тримають свої пенсійні накопичення значна частина громадян США).

Ситуація на фондових ринках і ринках державних запозичень, а також реальна загроза порушити функціонування ланцюгів постачання готових товарів і сировини у США зумовили граничне занепокоєння в інвесторів і грандів американського бізнесу. Під їхнім тиском Трамп був вимушений увімкнути задній хід і, зокрема, спробувати понизити градус напруги у торговельних відносинах із Китаєм.

Утім, його недавнє інтерв’ю журналу «Тайм» засвідчило, що він не збирається відмовлятися від тарифної зброї, розраховуючи укласти сотні тарифних угод, які мають поліпшити для США комерційні умови і сприяти ре-індустріалізації країни. Більшість експертів сприймають ці заяви з великою часткою скептицизму.

У своєму безпековому вимірі тарифна історія ще раз засвідчила готовність Трампа підірвати всю систему міжнародних партнерств та альянсів США, коли він вважає, що саме така поведінка відповідає його особистим політичним інтересам. Замість того, щоб створити єдиний фронт спротиву китайському економічному експансіонізму, він зараховує країни Євросоюзу до основних економічних конкурентів США і ледь не штовхає традиційних азійських союзників в обійми дядька Сі.

І без тарифних війн ми на власному досвіді відчули специфічне ставлення нового очільника США до стратегічних партнерів (яких він такими не вважає). Якщо спробувати систематизувати потік заяв, фраз та електронних меседжів з української проблематики від господаря Білого дому та членів його зовнішньополітичної команди за останні 100 днів, то складається загалом невтішна для України картина.

Бажання Трампа закінчити війну за будь-яких умов, включно з порушенням національних інтересів України, посилилося і стало більш промовистим. Це потрібно йому, аби сконцентруватися на вирішенні пріоритетні-ших для нього завдань внутрішньої та зовнішньої політики, фокус якої з Європи змістився в бік Азійсько-Тихоокеанського регіону. Отже, війна в Україні розглядається як суто європейський феномен, здебільшого не дотичний до інтересів США, а відпові-дальність за підтримку України перекладається винятково на європейські держави.

У своєму баченні причин війни та перспектив її закінчення Трамп виходить з власного розуміння світової політики, де існують різні правила поведінки для «великих хлопців» і слабших країн, таких як Україна. Це об’єктивно збігається з підходом до міжнародних відносин і міжнародного права з боку Путіна. Війна в Україні розглядається президентом США (знову ж таки на радість Путіну) як лише один з елементів ширшого плану з переформатування американо-російських відносин. Упевнений, що чергова спроба американського керівництва перезавантажити відносини, як і розрахунок Трампа «відтягнути» Росію від Китаю, є ілюзією. Ілюзією з небезпечними для нас наслідками.

Трамп розраховував на швидшу реалізацію свого «плану миру» для України, але готовий чинити тиск для прискорення цього процесу здебільшого на Україну та її керівництво, вимагаючи принципових поступок. Не варто переоцінювати вагу його критичних зауважень на адресу Путіна і Росії. Дедалі частіше ми чуємо від президента США та його головного переговірника Стіва Віткоффа фрази, наче списані з російських «темників», а заяви про можливість застосувати проти Росії нові санкції поки що зависають у повітрі. Якщо ж Трамп буде серйозно роздратований поведінкою Путіна, можна очікувати, що він намагатиметься врятувати свій «російський проєкт», у який інвестовано достатньо його особистого по-літичного капіталу.

Навіть за найбільш позитивного для нас сценарію «втоми» Трампа від Путіна продовження допомоги Україні у формах і масштабах попереднього періоду виглядає малоймовірним. Вікно можливостей може створити закупівля відповідної зброї та обладнання на кшталт української пропозиції про придбання систем ППО. На це варто спрямувати зусилля наших європейських партнерів.

Олег ШАМШУР,
Надзвичайний та Повноважний посол,
заступник міністра закордонних справ України (2004 — 2005),
посол України у США (2006 — 2010),
посол України у Франції (2014 — 2020).

Джерело: https://zn.ua.