№ 17 (22544) четвер 1 травня 2025 року

З інавгурації Дональда Трампа ледь минуло 100 днів. За цей короткий відтинок часу йому вдалося потрясти основи американської політики та соціального життя і почати змінювати конфігурацію міжнародних відносин. За загальним визнанням, такої інтенсивної діяльності на початку своєї каденції не демонстрував жоден із президентів США модерної доби, хіба що Франклін Рузвельт із його програмою «Новий курс». Як пише журнал The Economist, Дональд Трамп «здійснює революційний проєкт, намагаючись змінити економіку, бюрократію, культуру, зовнішню політику, навіть саме уявлення про Америку». Фактично його перші 100 днів стали випробуванням на міцність американських інституцій, здавалося б, усталених політик і соціальних принципів.

Дії Трампа вочевидь відповідають основним рекомендаціям «Проєкту 2025», розробленого консервативним «мозковим центром» Heritage Foundation. В основі політичної філософії Трампа — ідея практично необмежених президентських повноважень відповідно до концепції «імперського президентства» Річарда Ніксона. У поведінці нового президента нема нічого неочікуваного: практично всі свої наміри він анонсував ще під час виборчої кампанії. Просто треба було уважно до нього дослухатися, а не сподіватися, що сказане ним треба ділити навпіл, включно з його зовнішньополітичними заявами.

У суботу Світлого тижня, перед Провідною неділею, з благословення архі-єпископа Одеського і Балтського Афанасія секретар Одеської єпархії протоієрей Теодор Оробець у співслужінні соборного духовенства та військових капеланів освятив нову секцію Стіни пам’яті загиблих за Україну Героїв, що біля кафедрального собору Різдва Христового в Одесі.

На освяченні були присутні парафіяни собору, родини загиблих захисників у російсько-українській війні, військовослужбовці, ветеранська спільнота, волонтери, громадськість.

Сердечна дяка всім, хто долучається до увічнення пам’яті наших Героїв-захисників. Подяка жертводавцям, парафіянам та духовенству за реалізацію цієї ініціативи з ушанування пам’яті тих, хто віддав своє життя задля майбутнього.

Нагадаємо, ініціаторами створення Стіни пам’яті стали бійці підрозділу «Одещина» Української добровольчої армії за підтримки керуючого та секретаря Одеської єпархії ПЦУ.

23 квітня Меджліс кримськотатарського народу оприлюднив заяву щодо неприпустимості визнання Криму російським. У ній ідеться:

«Меджліс кримськотатарського народу — вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України — категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

У читальному залі Одеської національної наукової бібліотеки (вул. Академіка Філатова, 1) відбулося урочисте засідання з нагоди другої річниці створення мовно-літературної вітальні «Дивослово». Ініціатива, започаткована у квітні 2023-го, стала особливим простором для дорослих, пенсіонерів, переселенців з різних куточків країни, які вирішили опанувати українську мову не лише як знання, а як шлях до себе, до спільноти, до національної ідентичності.

Святкове, вже 98-ме, засідання мовно-літературної вітальні розпочалося з душевної прелюдії: беззмінна керівниця «Дивослова» Тетяна Петрівна Ананченко, знана філологиня й натхненниця багатьох культурних починань, з особливою теплотою провела «перелік сердець», згадавши кожного (а таких — близько сотні), хто в різний час долучався до цієї творчої сім’ї і привносив у неї свою маленьку блискітку, але з різних причин наразі не став її активним членом.

Фото з Ватикану, із зустрічі президентів Володимира Зеленського й Дональда Трампа, облетіло весь світ і стало причиною багатьох конспірологічних теорій, безлічі мемів та жартів. Складається враження, що ми в якомусь переломному моменті історії.

Про те, кого з історичних персонажів нагадує Трамп, у чому проблема Ватикану в цій війні та які історичні паралелі нас можуть застерегти — у розмові з істориком Ярославом ГРИЦАКОМ, опублікованій на https://lb.ua.

Під час повномасштабного вторгнення багато українців виїхали за кордон, зокрема й до Молдови. Звісно ж, перед ними постала проблема адаптації до нового середовища. Щоб згуртуватися і разом долати незручності, вимушені перселенці створюють чи приєднуються до груп у соцмережах, займаються волонтерською діяльністю, з подякою приймають гуманітарну та іншу допомогу.

Як вдається їм переборювати труднощі еміграції та які проєкти підтримки наразі існують?

Шановні читачі «Чорноморки», сьогодні розповім вам не про героїв минулого, а про нашого сучасника, якому 25 квітня сповнилося б лише 35 років. Це захисник України Олександр Станков, який загинув у неповні 33 під Бахмутом і на честь якого в історичній частині Одеси названа вулиця.

Народився Сашко в той час, коли конав у передсмертних конвульсіях Радянський Союз — колишня тюрма народів або імперія зла. Перші кроки робив уже у вільній Україні, яка в серпні 1991-го відновила свою незалежність. Дитинство проходило між стадіоном «Спартак» та Куликовим полем. За десять хвилин ходу як до моря, так і до Привозу. Одинадцять років навчався в школі №59 олімпійського резерву, після закінчення якої разом з атестатом отримав звання кандидата в майстри спорту з карате.

У вівторок, 29 квітня, прапору Військово-Морських сил України сповнилося 107 років. Саме 29 квітня 1918-го на кораблях Чорноморського флоту та у Севастопольській фортеці було піднято українські стяги.

На вшанування цієї події прапор Військово-Морських сил ЗСУ урочисто здійнявся нинішнього вівторка на кораблях і катерах національного флоту та на адмінбудівлях міст України.

«Ігри ветеранів» — це всеукраїнський спортивні змагання, які об’єднують ветеранів і ветеранок,  військовослужбовців  та осіб, звільнених із військової служби або служби у правоохоронних органах через травми, поранення чи захворювання, отримані під час виконання службових обов’язків у зоні бойових дій.

Основна мета проєкту — допомогти відновитися фізично й ментально, а також популяризувати спорт і здоровий спосіб життя серед ветеранів та ветеранок.

Відійшла у вічність старійшина одеської журналістики Майя Володимирівна Фідчунова (19.01.1926 — 25.04.2025).

Вона присвятила раз і назавжди обраному фаху все своє довге, майже столітнє, й украй насичене — і радощами, і випробуваннями — життя. Так і книжку свою назвала: «Журналістико, доле моя!» (Одеса, «Астропринт», 2019). Прикметно, що до цього збірника увійшли її статті, нариси та роздуми, опубліковані на шпальтах «Чорноморських новин» упродовж 2011 — 2019 років, тобто тоді, коли авторці було 85, а потім і за 90. Дописувала б, як зізнавалася в телефонних розмовах, і надалі, бо хотіла й мала ще про багато чого сказати, але завадили проблеми із зором. Вона дуже вболівала за рідну Херсонщину і мріяла дожити, коли її мала батьківщина — Нова Маячка у самобутньому Олешківському районі з його найбільшою в Європі пустелею — Олешківськими пісками, як і вся наша Україна, буде звільнена від ворога...

Перша думка, коли побачила фото із собору Святого Петра у Ватикані: чи підказав хтось нашому Президентові звернути увагу на вівтар святого Еразма?

Саме там, по обидва боки, — мозаїки київських князя і княгині, святих Володимира й Ольги. А на мозаїці св. Володимира — символ тисячолітньої української державності — наш золотий тризуб на синьому тлі.

За що ми любимо театр? Запитання, звісно, до переконаних театралів, котрі намагаються не пропустити жодну прем’єру, знають акторів і навіть знайомі з декотрими із них, майже фахово обговорюють та аналізують кожну виставу. Магія театру, якщо ви підпали під її чари, вже нізащо не відпустить вас.

У Празі є театр, властиво, частина Національного театру, який називається Laterna Magika. Ця назва перекладається як Магічний ліхтар. Вона повністю відповідає одній з найважливіших особливостей театру: немовби магічним променем освітити життя з іншого боку. Вчарувати вас. Таких особливостей багато. У театрі ми можемо бути учасниками дійства та навіть персонажами п’єси, вірніше, вистави; можемо бути і режисерами, й диригентами оркестру, і навіть музикантами. Якщо ми любимо театр…

Нещодавно, у квітні, в Одесі побачив світ черговий випуск часопису «Камертон». Нагадаю: ідеться про південноукраїнський літературно-мистецький часопис, засновницею і головною редакторкою якого стала літераторка Марина Забуранна. Торік вийшло три номери журналу. Тепер маємо четвертий. Він доволі великий за обсягом — понад 270 сторінок з творами майже 60 авторів.

У передмові Марина Забуранна розмірковує про важливість пробудження у людей процесів мислення і відчування, передусім з урахуванням нинішніх тривожних воєнних подій, про роль у цьому нашого письменництва.

Сторічний ювілей цими днями відзначає журнал «Народна творчість та етнологія» — науково-популярний ілюстрований часопис, заснований Національною академією наук України й Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАНУ.

Журнал був заснований у 1925-у Етнографічною комісією Всеукраїнської академії наук (нині — Національна академія наук України) і до 1932-го мав назву «Етнографічний вісник». У 1937—1939 роках виходив під назвою «Український фольклор», із 1939-го по 1941-й — «Народна творчість», із 1957-го до 2010-го — «Народна творчість та етнографія». Із 2011-го це видання ми вже знаємо як «Народна твор-чість та етнологія».

Зроблено гучне наукове відкриття

Чи існує життя поза межами нашої Сонячної системи? Нещодавно команда вчених Кембриджського університету астрономії за допомогою телескопа «Джеймс Вебб» виявила в атмосфері далекої планети K2-18b, яка обертається навколо червоного карлика на відстані 124 світлових років від Сонячної системи, виразні сліди диметилсульфіду. Цей газ на Землі виробляють лише морські мікроорганізми. Новина спричинила значний резонанс. Адже досі в космосі не вдавалося знайти достатньо переконливих ознак існування життя.

K2-18b належить до класу планет, яких нема в нашій Сонячній системі. Це суперземля (або субнептун) із радіусом у 2,6 раза більшим за земний і низькою середньою густиною. Вона обертається навколо своєї зірки — червоного карлика K2-18 за 33 дні й розташована у зоні, придатній для життя. Середня температура на планеті трохи нижча за нуль градусів. У складі її атмосфери астрономи виявили водень, а також метан і вуглекислий газ. Утім, важко сказати, якою є поверхня K2-18b — кам’янистою з товстою оболонкою чи має склад, подібний до Нептуна. Не виключено також, що на планеті може існувати океан.

26-річна львів’янка Єлизавета Адамська здобула три перемоги на міжнародному конкурсікраси Miss Eco International-2025, який відбувся в александрійському Hilton Green Plaza (Єгипет).

Miss Eco International входить до ТОП-7 міжнародних конкурсів краси. Його головною метою є глобальна місія, яка об’єднує жінок з різних країн заради популяризації екологічної свідомості та сталого способу життя. Для реалізації екологічних проєктів конкурс співпрацює з ООН та ЮНЕСКО. Переможниця стає Послом доброї волі ООН з питань екології та довкілля.

Вчителька Одеського ліцею №65 Тетяна Шеремєєва перемогла у всеукраїнському проєкті «Грай за рівність» для викладачів фізичної культури.

Підтримка рівних можливостей у спорті, робота в складних умовах воєнного часу та натхнення школярів до занять фізичною культурою — саме таку мету має цей проєкт, ініційований Klitschko Foundation.

У Молодіжненському ліцеї Великодолинської громади відкрили сучасне укриття, розраховане на 700 учнів.

Це повноцінний навчальний простір, безпечний під час тривог, із класами, кінотеатром, студією, ігровими зонами та майбутнім краєзнавчим музеєм.

У неділю, 4 травня, благодійні фонди Happy Paw та «Ковчег-Одеса» запрошують на день відкритих дверей у притулку для тварин.

Притулок «Ковчег-Одеса» існує вже понад 15 років, має кілька локацій у межах міста та області й опікується понад 800 котами і собаками, які чекають на нові домівки.