№ 15 (22542) четвер 17 квітня 2025 року

У вівторок в Одесі відбулася зустріч Президента України Володимира Зеленського з Генеральним секретарем НАТО Марком Рютте. Головне питання перемовин — безпека України та всієї Європи.

Володимир Зеленський подякував гостеві за незмінну підтримку України з перших днів повномасштабної російської агресії, коли Марк Рютте був іще прем’єр-міністром Нідерландів. Президент відзначив, що як тоді їм вдалося багато важливих речей разом, так і зараз можна багато зробити завдяки спільним зусиллям.

Цього тижня виголосив на запрошення Фонду Фрідріха Науманна ХІХ Бер-лінську промову про свободу. Це традиційний для Берліна захід, який відбувається прямо біля Бранденбурзьких воріт. Раніше в різні роки промовцями були, наприклад, прем’єри Естонії Кая Каллас, Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш чи колишній федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Вперше — українець.

Нижче пропоную український переклад моєї Берлінської промови.

Всесвітня рада церков вимагає покарати відповідальних за ракетний обстріл Сум.

«На початку Великоднього Страсного тижня святкування Вербної неділі в українських Сумах перетворилося на день голосіння через черговий ракетний обстріл Росії», — цитує РІСУ (https://risu.ua) відповідну заяву Всесвітньої ради церков.

Щодня, а особливо — щоночі, триклята Росія шле на українські міста і села безпілотники і ракети, руйнуючи житла, підприємства, лікарні, вбиваючи людей…

Одещина — не виняток. Так, увечері 13 квітня внаслідок ворожого удару зазнали руйнувань об’єкти цивільної інфраструктури: житлові будинки, приміщення приватних підприємств, медзаклад, магазини, СТО і щонайменше 37 транспортних засобів (легкові та вантажні автомобілі). Внаслідок атаки мінно-вибухових травм та опіків зазнали семеро мирних жителів. Невдовзі, вже вночі на 14 квітня, ворог повторно атакував Одесу.

На міжнародних ринках і на звичайних базарах правила торгівлі регулюють законодавці та рекетири. Найчастіше, це одні й ті ж люди. І багато що залежить від обставин. Обставини довго не змінювалися, всі до цього звикли і навіть під час локальних воєн противники дотримувалися якихось рамок пристойності. Чимось через лінію фронту торгувати можна, чимось — ні. Щось годує війну безпосередньо, щось — опосередковано.

Нелегальні гроші — харч для війни

Скажімо, економічні санкції, запроваджені проти РФ країнами Заходу, обмежують за ціною та обсягами російську торгівлю нафтою. І роблять нерентабельною купівлю у росіян природного газу газопроводами. Але маржа настільки велика і «дірок» у законах так багато, що обійти санкції неважко. Низка країн «третього світу» відверто наживається на дисконті. І не відмовиться від цього, чим би їм не погрожували.

Минулої суботи, 12 квітня, у Чорноморську святкували День міста, якому сповнилося 52 роки. Це стало гарною нагодою для місцевого люду допомогти Збройним силам України.

З ініціативи міського голови Василя Гуляєва того дня організували благодійний ярмарок «Незламний Південь», а всі зібрані під час його проведення кошти спрямували на потреби наших захисників.

Креативна імперія в США від українки

Як знайти свій голос у світі штучного інтелекту (ШІ) і не втратити себе? Катерина Микитюк — контент-редакторка, продюсерка, експертка зі ШІ та засновниця двох креативних брендів у США — розповідає свою історію успіху.

— Катерино, з чого почалася твоя історія у США?

— Свобода — це можливість обирати. І для мене цей вибір був творчим. Я приїхала до США, маючи за плечима роки роботи в медіа, на телебаченні, у креативі. І почала все з нуля. У новій країні, без зв’язків, без системи. Але з чітким внутрішнім відчуттям, що я тут — щоб створювати.

Мій шлях починався з маленьких зйомок, коротких відео, створення брендованого контенту. Писала, знімала, редагувала, формувала візуальну мову брендів, які тільки-но зароджувалися або шукали новий голос. І поступово побачила, як ця здатність — бачити історію там, де її ще нема — стала моєю суперсилою.

— Розкажи більше про свої проєкти. Що зараз для тебе найважливіше?

— Сьогодні я керую двома проєктами. Перший — це The Flowers, бутик флористики й креативної продукції в Малібу, з клієнтами світового рівня. Цей бренд виріс без жодного бюджету на рекламу — тільки завдяки контенту. Ми створювали історії з квітів, і ці історії розліталися інтернетом. Квіти для мене — це мова без слів. Вони можуть передати настрій, емоцію, стиль — і саме це я транслюю через свої зйомки.

У виставковій залі Одеського обласного центру української культури відбулося нагородження лауреатів обласної премії народних майстрів імені Ростислава Палецького 2025 року.

Цьогорічних переможців визначав оргкомітет у складі: Анатолія Кравченка, народного художника України; Ярослави Різникової, заступниці директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації; Валентини Вітос, директорки обласного центру української культури; В’ячеслава Кушніра, доктора історичних наук, професора, декана факультету історії та філософії ОНУ ім. І.І. Мечникова, члена правління Національної спілки краєзнавців України; Людмила Казанчук, лауреатки премії ім. Ростислава Палецького 2019 року в номінації «Художня тканина»; Олександра Гаркавченка, керівника гуртка «Художня кераміка» в Одеському міському палаці дитячої та юнацької творчості, лауреата премії ім. Ростислава Палецького (2013) в номінації «Народна кераміка»; Антоніни Димової, завідувачки відділу декоративно-прикладного мистецтва ООЦУК, лауреатки премії ім. Ростислава Палецького (2012).

У суботу, 12 квітня, на базі Ізмаїльського державного гуманітарного університету (ІДГУ) відкрилися щотижневі курси гагаузької мови.

Детальніше про це журналістові видання «Південь сьогодні» (https://yug.today) розповіла директорка Обласного центру гагаузької культури, що в селі Виноградівка Болградського району, керівниця й викладачка курсів Ольга Кулаксиз.

У день народження знаного українського гумориста і сатирика Степана Олійника (3.04.1908 — 11.01.1982) біля пам’ятника, розташованого на подвір’ї Балтського ліцею №1 імені Олеся Гончара, відбулася урочиста церемонія вшанування його постаті.

На заході, як розповів «Новинар» (https://novynar.city), зібралися учні, вчителі, гості й усі ті, хто добре пам’ятає, ким для нашої культури була і залишається ця людина — майстер глибокого, тонкого гумору, який бачив життя крізь призму сміху.

За оцінками ЮНЕСКО, завдані російською агресією з 2014 року збитки українській культурній спадщині становлять понад $2,6 мільярда. Вважається, що це розграбування українських музеїв є наймасштабнішим із часів Другої світової війни. Для прикладу: тоді на території України окупаційні війська знищили і викрали понад 500 тисяч музейних експонатів, 51 мільйон книг, 46 мільйонів архівних справ, а з 2015-го по 2023-й лише в Криму рф провела понад 1385 археологі-чних розкопок і вивезла приблизно 5 мільйонів артефактів.

Як пише «Історична правда» (https://www.istpravda.com.ua), росія завжди намагалася вести імперську загарбницьку політику не тільки щодо земель нашої країни, а й щодо її культурного спадку. Це стало невіддільною частиною дій кремлівського режиму з впровадження стратегії насильницького знищення української національної ідентичності та привласнення собі нашої історії.

Згадую свою юність. Писав замітки (зараз кажуть «дописи») в луганські обласні газети, в одеські, писав в іллічівську міську газету. Отримував від редакцій гонорари — 3,59 рубля і щось подібне, а якщо — 5,64 рубля, то це була велика радість. Пізніше, вже у більш зрілому віці, почав розбиратися, а що ж це воно за диво таке: газета?

Пригадую, у будинках, в яких я жив на Хмельниччині та Одещині, на стінах висіли «радіоточки», які починали мовити о шостій ранку і закінчували о 24-й годині. Саме з них народ отримував найсвіжішу інформацію, слухав музику, разом з «радіоточкою» плакав і сміявся. Пізніше з’явилися телевізори, які добру частину цієї роботи взяли на себе. Але ні радіо, ні телевізор не змогли замінити газету. По радіо чи в телевізорі ти щось недослухав чи недодивився — і на цьому все. Щось цікаве забув чи відволікся і не почув, не побачив — і ці втрати вже ніяк не повернеш. Газета ж тобі, як рідна мати чи сестра. Її можна перечитати вдруге, а то й утретє. Її можна взяти із собою на роботу й почитати під час обідньої перерви, нею можна насолодитися в електричці, коли їдеш на рибалку. Особисто мені, як би хто не намагався доводити, що читати в смартфоні зручніше, — вірити в це не хочеться — і я не вірю. З моїх розмов з багатьма знайомими і не знайомими людьми виходить, що таке ставлення до газети у більш ніж половини українців.

(Закінчення. Початок у номері за 10 квітня)

Які регіони світу є найпроблемнішими? Як змінюються пори року в Україні та чи чекати у майбутньому на стихійні лиха? Як війна впливає на клімат? Чи існує позитив у кліматичних змінах? Що чекає на планету у майбутньому — льодовиковий період чи смертельна спека? Відповісти на ці та інші питання «УП. Життя» (https://life.pravda.com.ua) попросила кандидатку географічних наук, завідувачку відділом прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України Віру БАЛАБУХ.

Літня спека стає справжнім випробуванням для містян. Тож, щоб створити комфортні умови, влада і комунальники Балти розробляють різні рішення для охолодження простору та забезпечення доступу до питної води.

Так, КП «Балтаводоканал», готуючись до спекотного сезону, встановлює у громадських місцях питні фонтанчики. Перший такий фонтанчик уже з’явився у парку, відтак жителі й гості міста зможуть освіжитися там під час прогулянки. Най-ближчим часом нові точки з чистою водою облаштують і на інших найвідвідуваніших лока-ціях. Це не лише зручно, а й сприятиме зменшенню використання одноразових пластикових пляшок, що позитивно вплине на екологію.

З початком повномасштабної війни, у період воєнного стану, регулювання чисельності хижих м’ясоїдних тварин в Одеській області, як і по всій Україні, — обмежене. Заборона на полювання призвела до стрімкого приросту поголів’я звірини. Тож у січні 2025 року ОВА та оперативне угруповання військ «Дунай» видали спільний наказ, згідно з яким до кінця лютого на території області тривав відстріл диких хижих тварин для зменшення їх популяції та боротьби зі сказом. Аналогічне нетривале полювання було проведене й торік.

Тема збільшення популяції хижих тварин і потреба у їх відстрілі викликає жваві обговорення. Скажімо, періодично скаржаться місцеві фермери та інші жителі, які потерпають від лисиць та шакалів, адже хижаки нападають на домашню худобу. Порушується і питання щодо поширення сказу. Зокрема, за даними обласного центру контролю та профілактики хвороб, Одещина входить до п’ятірки регіонів із найбільшою кількістю випадків сказу серед тварин, пише «Південь сьогодні» (https://yug.today).