Дурням не місце в уряді

Досвід ізоляції, політичної та торгової, для Сполучених Штатів — не новина. Наприкінці двадцятих років минулого століття гасло «Всі нам винні за перемогу у Великій (Першій світовій) війні» було популярне настільки, що його експлуатували як демократи, так і республіканці. А закінчилося все крахом на біржах 1929-го. З нього вибирався весь світ. І вибрався лише завдяки Другій світовій війні та глибоким реформам, зокрема економічним. США були ініціатором, провідником та контролером цих перетворень. На них трималася і тримається світова економіка, а більшість розрахунків здійс-нюється в американських доларах навіть там, де США ненавидять.

У плани 47-го президента США навряд чи входить ліквідація доларового ринку та глобальної економіки. Але таке може статися без його волі, а як наслідок його нерозумних і необачних рішень. Трамп споді-вається, що загальний шок від підвищення американських тарифів та мит змусить партнерів домовлятися з Вашингтоном поодинці. І це вичавить із них усе, що американці забажають. Але поки що лише кілька країн ідуть таким шляхом. Ізраїль розраховує на родинні зв’язки, Великобританія — на близькість культур, а Індія — на традиційні зв’язки з американським бізнесом. Чи вдасться їм відстояти свої інтереси — час покаже.

Час покаже, чи здатний єдиний фронт економік (насамперед економік Євросоюзу) протистояти заокеанському хижакові. Наразі ж, станом на понеділок, 7 квітня, падіння біржових індексів загалом нагадує «криваву бійню», а загальні втрати виробників лише в Азії обчислюються у трильйонах доларів. Непорушною скелею в цьому морі втрат є Китайська Народна Республіка, проти якої спрямовані американські репресії. Нібито.

Після перемир’я або після війни

Переходячи від світових подій до внутрішніх, українських, слід зауважити, що наша країна валютою перенасичена, хоча під час війни часто буває навпаки. Це означає, що допомога союзників не використовується за призначенням. Тобто на долари та євро не купується зброя вчасно і вчасно кошти не вкладаються у виробництво зброї всередині країни. Шукати причини цього довго й марно. Коли знайдуть, війна закінчиться так чи інакше, а слідчі  передадуть справи до судів. Поки що ЗСУ оперують тим, що є. Дронами і балістикою у поодиноких випадках.

А ще — зброєю дипломатії, яка часто призводить до несподіваних і невтішних для нас результатів. Хоча як сказати… Так зване 30-денне перемир’я, досягнуте на переговорах у Саудівській Аравії, відкриває шлях до скасування воєнного стану та проведення в Україні виборчих кампаній — парламентської і президентської. Відбомблять росіяни по наших містах, настане короткочасне затишшя — у політиків усе готове. Сформовані штаби на місцях, оплачені політтехнологи, замовлені листівки та плакати.

Трамп вимагає проведення виборів в Україні? У разі їх проведення скасує низку мит на наші товари? Поступимося йому? Погодимося? Пропишемо мир на виборчих дільницях, а війну залишимо тим, хто готовий воювати до перемоги? А що ж далі? Україна постане з попелу? Мільйони українців повернуться з Європи додому? Новий президент домовиться з росіянами про вічний мир? Або віддасть американцям у власність корисні копалини, а європейцям подарує в оренду все, що залишиться від американців? Якщо вибори приведуть до подібних результатів, то це гірше за капітуляцію. Це завуальоване самогубство. І краще, щоби в нашій країні виборів найближчим часом не було взагалі.

А як же держава, спитаєте ви? Хто ж захистить нас, пересічних громадян, від корупції, хто захистить бізнесменів від нападів бандитів? Хто нарахує пенсії пенсіонерам? Хто забезпечить ліками лікарні і хто їх утримуватиме? А ніхто. Або всі ми, збираючи на їхнє утримання по копійці, як збираємо по копійці на купівлю БПЛА і відправляючи куплене на фронт. Добровільно, не з примусу. Нині ми застосовуємо недосконалі закони. Використовуючи ці закони, одні стають мільярдерами, а інші залишаються жебраками. І влада (держава) намагається подібні закони зробити максимально жорсткими.

Надія на те, що після нашої перемоги держава зміниться, — мізерна. Після перемоги над нацистською Німеччиною вояки розраховували, що Сталін розпустить колгоспи і хоча б на якийсь час дасть українським селянам зітхнути вільно. Аякже! Усі сили й техніку чекісти ви-трачали на боротьбу з УПА та ОУН, а у селах жінки (під час повоєнного голодомору) обробляли поля вручну. Нашу країну після воєнної розрухи відбудовувати нікому, крім нас. І не варто сподіватися на союзників. Їхні євро та долари випаруються, тільки-но припиниться війна. І дай нам Боже, уникнути тотальної розрухи.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.