№ 13 (22540) четвер 3 квітня 2025 року

Дональд Трамп має намір нав’язати українцям угоду про рідкісні метали. Україна поки що не приймає нову пропозицію, після чого отримала недвозначну відповідь від президента США, яка свідчить, що Трамп не готовий так просто прийняти відмову українського президента Володимира Зеленського та відверто погрожує: «Він намагається вийти з угоди щодо рідкісних копалин, і якщо він це зробить, у нього будуть великі, великі проблеми».

У відносинах із РФ у Трампа також намітилися невеликі, але все ж непорозуміння. Президент США обурений останньою пропозицією Путіна передати Україну під управління ООН і гальмуванням росіян щодо процесу припинення вогню. Трамп пригрозив накласти на Росію вторинні санкції щодо російської нафти. Це може ускладнити експорт для Москви та скоротити її валютні доходи. Утім, трохи пізніше Трамп знову заявив про добрі стосунки з російським диктатором Володимиром Путіним і про те, що той виконає всі обіцянки.

На сцені Одеської опери — «Наталка Полтавка». Це свято подарували нам постановники: Василь Коваль — диригент, заслужений артист України, Вадим Сікорський — режисер, заслужений діяч мистецтв України, Наталія Тарасенко — художниця, Валерій Регрут — хормейстер, заслужений діяч мистецтв України.

Будеш, батьку,
панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!

Ці рядки, як знаємо, Тарас Шевченко присвятив Івану Котляревському, котрий своєю творчістю увічнив славну дівчину-полтавку на таке ласкаве українське ім’я Наталка. На таку вірну в коханні і в дочірніх почуттях, відзначену багатьма іншими чеснотами, на які — на все це оптом — накинув оком пан Возний, який забажав узяти собі за дружину цю просту, роботящу, розумну, ще й гарну дівчину. На заваді тому стоїть Петро, її коханий, якому заприсягла вірно чекати його повернення із заробітків, щоби не казали люди, що от, мовляв, бідак на сироті-бідачці жениться. Та от біда: роки минають, а його все нема.

Вранці 1 квітня звідусіль посипалася інформація, що вночі, вперше за кілька місяців, російські БПЛА та балістичні ракети не атакували нашу країну. Перше, що спало на думку, — запрацювало оголошене тридцятиденне безумовне припинення вогню. Чи то в кремлі злякалися американців, чи, навпаки, у Вашингтоні пішли на поступки кремлю. Зняли частину санкцій із московської банківської системи і дали добро на переміщення Чорноморського флоту РФ та торгових суден зі східної у західну частину моря. Однак пошук в Інтернеті результатів практично не дав. Припинення вогню пояснювали тим, що Трамп розсердився, путлер злякався, а хтось дозволив щось за лаштунками.

Несправжній цар

Тим часом для відгадок достатньо подивитися на календар і побачити, що наближається дата, яку політики заздалегідь призначили днем тиші. Це неділя, 20 квітня. Християни більшості країн світу цього дня разом святкуватимуть Великдень. Політики, віруючі та невіруючі, розраховують приєднатися до цього «разом» і додати собі шансів у боротьбі за місце під сонцем. Не виключено, що тридцятиденне припинення вогню продовжиться далі, але, ймовірніше, російська агресія не зупиниться, а стане ще запеклішою. Путлер не вирішив головного завдання — знищення нашої держави. А на вирішенні такого завдання, як на «дранг нах остен» Гітлера, тримається вся його нібито монолітна влада. Якщо «СВО» не приносить перемогу, то, виходить, війну веде не справжній цар. Його можна терпіти, йому доводиться підкорятися, але любити самозванця піддані не будуть.

В останній день березня Україну відвідав американський християнський проповідник Марк Бернс, якого називають духовним радником президента США Дональда Трампа.

Як розповів у Facebook головний рабин України Моше Реувен Асман, вони разом відвідали Бучу, Ірпінь і Бородянку в Київській області, які стали місцями воєнних злочинів армії країни-агресорки на початку повномасштабного вторгнення в нашу країну і які звільнили рівно три роки тому. «Він на власні очі побачив наслідки злочинів російської армії проти мирного населення України й особисто почув спогади свідків, котрі пережили цю страшну окупацію… Побачене глибоко вразило його — він не приховував болю, обурення і щирого співчуття», — написав Моше Реувен Асман.

Нещодавно вийшов друком перший офіційний довідник, який містить актуальну інформацію про структуру, духовенство, монашество, храми, парафії та душпастирську діяльність Одеського екзархату Української греко-католицької церкви.

«Ця книга — не просто збірка фактів і даних, а спроба передати вам нашу ідентичність, донести живі історії наших спільнот, наші зусилля щодо розвитку душпастирської діяльности Української греко-католицької церкви на чорноморському узбережжі України впродовж багатьох років. Заглибившись в історію становлення і розвитку Одеського екзархату, проаналізувавши діяльність кожної парафіяльної громади та жертовне служіння наших священників, можемо побачити, як діє Боже провидіння, як віра дає людям силу долати будь-які труднощі та перешкоди», — зазначив у передмові до видання екзарх Одеський УГКЦ, владика Михайло Бубній.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані су-ми пенсій, на виплату яких пенсіонер має право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше, ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Для поновлення виплати пенсії пенсіонеру необхідно особисто звернутися до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України з паспортом громадянина України та реєстраційним номером облікової картки платника податків і надати заяву про поновлення виплати пенсії.

— Для європейців не очевидний факт, що умовно північних корейців і українців, мобілізованих з окупованих територій, буде достатньо, щоб вчинити серйозні проблеми в межах нової гілки агресії. Прорахунки прості: Литва може бути захоплена за 10 днів і повністю окупована. Для інших країн Балтії теж можливі великі проблеми. Вже не кажучи про соціологію, за якою приблизно 80% німців планують тікати і не чинити спротиву.

— Нещодавно в Німеччині я почув думку: одна з причин, чому на сході країни голосують за Сару Вагенкнехт або за «Альтернативу для Німеччини», — не любов до Росії, а страх перед нею. Їхнє сприйняття тоталітарного суспільства накладає на них відчуття, що боротися з Росією нема сенсу, бо вони все одно програють, тому краще з Росією домовлятися, віддати їй Україну.

Боснійський і хорватський письменник Мілєнко Єргович переказав гонорар за українське видання своєї книжки «Війна» на потреби ЗСУ. Про це повідомили на фейсбук-сторінці видавництва «Темпора». «Дякуємо Мілєнку Єрговичу за підтримку України в її боротьбі за свободу!» — йдеться у дописі.

Мілєнко Єргович у своїх соцмережах опублікував відео, на якому батько редакторки видавництва «Темпора» і літературознавиці Богдани Романцової — Михайло Романцов, який зараз на фронті, читає побратимам та коментує його книгу «Війна» в українському перекладі Алли Татаренко. «Я більше нічого не скажу, крім того, що для мене це важливо, і я впевнений, що цинізм не переможе», — наголосив письменник.

До жодної оповіді зі свого скромного життя не підходила так довго, обережно, постійно сумніваючись, як до цієї. Чи не виглядатиму смішною дивачкою? Йде війна, гинуть люди, у страшних руїнах села, міста, а вона — про дерева. Та щось краяло душу, кликало виговоритися.

…Дивна штука наша пам’ять. Справді дивна. Зринає щось несподіване з її схронів. А коли ти людина, як нині мовиться, поважного віку, то в тому морі пам’яті й потонути можна. Стільки ж стрілося людей непересічних, цікавих, незабутніх, скількох історій залишилася свідком, скільки було подій, вражень від вчинків, почутого, побаченого!..

Завжди, коли навідуюся у рідні місця, насамперед поспішаю побувати на дідівській садибі, де нині звів ошатний будинок двоюрідний брат Анатолій. Садиба впорядкована, чудовий садок щедро плодоносить. Яких тільки квітів не насадила його дружина Тетяна! Ходжу, милуюся. І помічаю, що перед очима, мов у кінокадрі, виникає інше. З минулого. Адже тут проходило моє раннє дитинство. Загалом дев’ять років пов’язали мене з цим куточком у наших Семиполках, красивому давньому, козацькому селі, що неподалік Києва.