Навіть птиця гнізда не в’є

Із цим святом пов’язано багато прикмет та повір’їв, воно здавна було важливим елементом народно-обрядового календаря.

Отож нагадаємо про значення свята та традиції, пов’язані з ним.

У християнстві

Це свято неперехідне (нерухоме) і пов’язане з Різдвом, яке від знається рівно за дев’ять місяців після Благовіщення — 25 грудня.

Християни вшановують біблійну подію, описану в Євангелії від Луки. У цей день, за Писанням, архангел Гавриїл явився Марії з радісною звісткою, що вона народить Спасителя.

У Східній церкві Благовіщення почали відзначати наприкінці IV або на початку V століть. Спершу воно вважалося Господнім і мало інші назви — «Христове Зачаття», «Благовіщення про Христа», «Початок Відкуплення», «День Привітання».

Сучасна назва свята Благовіщення Пресвятої Богородиці з’явилася у церковному лексиконі трохи пізніше, через 600—700 років після Різдва Христового. Тепер його відносять до Богородичних.

У цей день у православних християн за уставом дозволено їсти рибу.

Благовіщення має один день передсвята та один день післясвята, в який відзначається Собор архангела Гавриїла.

У народній обрядовості

Зі святом Благовіщення Богородиці Діви здавна було пов’язано багато повір’їв та традицій. Вважалося, що у цей день не можна працювати, бо «Бог саме благословляє усі рослини».

Старі люди твердять, що на Благовіщення навіть птиця гнізда собі не в’є. Єдина пташка, яка працює — це горобець, бо він «бусурманин серед пташок». Про зозулю кажуть, що вона тому підкидає свої яйця у чужі гнізда, що «колись вила своє гніздо на свято, і Бог відібрав їй пам’ять».

Якщо домашня худоба у цей день давала приплід, його одразу пускали на м’ясо: селяни вірили, що добра з таких телят чи поросят не буде.

На Благовіщення молодь робила «зачинок» Великодніх хороводів — дівчата виходили на леваду та співали перші веснянки. Загалом, веснянки виконувалися від Благовіщення й аж до Провідної неділі після Великодня.

Ще один звичай, пов’язаний зі святом, — топтати ряст. Люди йшли до річки, шукали кущики рясту (або сон-трави, якщо рясту не знаходили) та топталися по ньому босими ногами, примовляючи: «Дай, Боже, діждати і на ту весну ряст топтати».

Ця традиція вже майже забута, але збереглася у приказках, як-от «йому вже рясту не топтати» чи «він вже відтоптав свій ряст» (так кажуть про безнадійно хворих людей).

На Благовіщення також зазвичай проводили обряд «Вдовиний плуг». Село збиралося на віче, де вирішували, хто й коли оброблятиме поля вдів та сиріт. Перші роботи, як правило, виконували на тих нивах, де не було господаря. Починати обробляти своє поле, доки не виорані поля вдів та сиріт, вважалося неприйнятним.

Прикмети

Зі святом Благовіщення було пов’язано чимало прикмет. Вважається, що у цей день весна остаточно вступає у свої права та переборює зиму, хоча запопадливі хлібороби в давнину казали: «На Благовіщення зими не лай і сани не ховай».

Ось які повір’я записав народознавець Василь Скуратівський:

• Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
• Гарна погода — гарний врожай.
• Якщо на Благовіщення лежить сніг — літо неврожайне буде.
• Благовіщення без ластівок — холодна весна.
• На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
• Коли на Благовіщення дощ, то вродиться жито і гриби, коли сніг — то огірки.
• Коли досвіт на Благовіщення без вітру й тепла — буде гарний врожай.

З цим святом пов’язано дуже багато забобонів та містицизму. Михайло Грушевський у своїх працях зауважував, що все магічне та надприродне цього дня, у що вірили селяни, просякнуте основною ідеєю — розбудження землі та життя у ній.

На Благовіщення не можна було: братися за будь-яку роботу, позичати вогонь (В. Скуратівський зауважує, що це вважалося великим гріхом), працювати на землі, брати яйця з гнізд домашньої птиці (люди вірили, що тоді народжуватимуться двоголові курчата).

Людмила ПАНАСЮК.

Джерело: https://life.pravda.com.ua.