№ 11 (22538) четвер 20 березня 2025 року

У вівторок, 18 березня, відбулася телефонна розмова між президентом США Дональдом Трампом і Путіним, яка тривала півтори години.

Які результати? Цікавимося в експертів про їхні перші враження від розмови.

Дипломат Вадим Трюхан виклав свої думки у трьох тезах.

Перша теза. За його словами, явно видно, що Путін переграв Трампа.

Розстріл у центрі Одеси активіста Дем’яна Ганула шокував усю Україну. Це сталося серед білого дня у багатолюдному місці. Поруч — кінцева зупинка автобусів кількох міських маршрутів, довкола — житлові будинки, магазини, кафе. Ба більше, приблизно за триста метрів — одне з управлінь Нацполіції, за два квартали — обласне управління СБУ.

Саме вбивство побачили мільйони людей — запис із вуличних відеокамер швидко потрапив до соціальних мереж. На «ролику» — Дем’ян, який нерухомо лежить біля дверей магазину. Активіст ще живий. Поруч із ним стоять невідомі чоловік та жінка — мабуть, просто перехожі. Вбивця розміреним кроком із пістолетом у руках підходить до Дем’яна, робить контрольний постріл у голову і на очах очевидців спокійно йде...

Це виглядає настільки абсурдним, ніби постановочний кадр. Але все виявилося реальним — виття поліцейських сирен, перекриті вулиці та автоматники на кожному розі...

Вже за кілька годин на зловмисника вдягли кайданки: у соцмережах з’явилося відео затримання. Трохи розгублений чоловік плутано відповідає на запитання: «Ім’я? Військове звання? Зброя?»... За даними слідства, фігурант — 46-річний дезертир, який перебуває у розшуку з кінця лютого нинішнього року. У поліції припускають: він не повернувся на місце служби саме для того, щоб ретельно підготувати вбивство.

У дискусіях про організацію Міжнародного трибуналу для суду над путлером та його оточенням поступово зникає головний аргумент для переслідування злочинців за законом. А саме те, що російська агресія проти України є порушенням Статуту ООН та багатьох міжнародних договорів, укладених червоною імперією після закінчення Другої світової війни. Рашисти, до речі, порушення законів та угод, на яких сімдесят років тримався світопорядок, не заперечують. Геополітичну дірку, в їхній лексиці — «катастрофу», вони намагаються заштопати. Що можна — відновити, а що відновити не можна — замінити декорацією порядку.

Погані й хороші хлопці

Але з приходом Трампа у Білий дім декорації впали. Навіщо спиратися на закони, коли глава ядерної держави вважає, що все просто. Поганим хлопцям у світі протистоять добрі хлопці. І нема чого витрачати гроші американських платників податків на комісію із розслідування злочинів. Поганих і добрих хлопців слід посадити за стіл й змусити закінчити війну, де «гинуть люди». Примітивність такого підходу виборців не бентежить. Велика демократія фактично перетворилася на одноповерхову Америку із вежами Трампа. І було б дивно на чолі такої країни побачити Авраама Лінкольна або Франкліна Делано Рузвельта.

    Як колись, горіти і п’яніти,
    Шоломом п’ючи,
    І життя наопашки носити
    На однім плечі.

Олег ОЛЬЖИЧ,
«Давнім трунком, терпкістю Каяли…»

Як написати про смерть воїна?.. Як розпитувати матір про сина, котрого вже нема на цім світі?..

Коли розумієш: скільки б не минуло часу, хоч кілька місяців, а хоч кілька років, а він усе перед очима недремної материнської пам’яти… Хіба от розмовляти як про живого… А розмова дедалі важча: смерть мовчкома стоїть посеред цього спілкування… Стоїть за плечима кожного. Здається, всі ми звикли до цього за час війни, та й саме слово це стало вагомою часткою людського життя нашого — життя всієї української людности, яка мусить змиритися з тим, що війна забирає все-все і саме життя, й ні на що не зважає. І на це нема ради. Хоча насправді є: вона — у вмотивованості тих, хто пішов першим навстріч ворогові, і тих, хто відтоді приходить їм на заміну…

Європейський суд з прав людини 13 березня ухвалив рішення за низкою позовів щодо бездіяльності України під час зіткнення проросійських та проукраїнських активістів в Одесі 2 травня 2014 року, коли загинуло 47 людей.

ЄСПЛ визнав, що ті події значною мірою спричинені російською пропагандою, але дійшов висновку, що Україна як держава не змогла запобігти насильству, тому має сплатити компенсації потерпілим.

Історія  Івана  та  його  побратимів  від  Ігоря  Грабового

Щоразу з нетерпінням очікуємо кожну нову розповідь захарівчанина Ігоря Грабового про бойові будні та побратимів. З болем і щемом у серці вглядаємося в такі прості й прекрасні обличчя наших захисників, іноді — безмежно втомлені, іноді — безтурботні, але в будь-якому випадку — близькі та рідні.

Війна залишає свої відбитки не лише на землі, а й на людських обличчях — у зморшках, сивині, шрамах. Адже в кожній лінії на їхніх лицях, у кожній рані, в кожній сивій волосині живе історія мужності та безмежної любові до рідних, рідної землі! І ці історії мужності та відданості варто розповідати.

(Історія втілення одного задуму)

Кожен твір, стосується це і перекладів, має свою історію, яка інколи може розгортатись протягом життя. Саме така історія стала своєрідною творчою пригодою моєї письменницької практики. Мова про мій переклад вірша Генріха Гейне «Ich stand gelehnet an den Mast…», якому я дав назву «Мандрівка по воді», а коли до мого задуму долучився композитор Петро Лойтра, виник ще й підзаголовок «морський романс».

Історія ж моєї «пригоди» починається у середині 50-х років минулого століття і пов’язана з життям мого батька Романа Дмитровича Шупти, який народився 1895-го, а відтак, волею-неволею, брав участь у Першій світовій. Батько, найменший син багатодітного земського медика Білоцерківської лікарні, родом із сусідніх Яцин Пирятинського повіту Полтавської губернії, мав неабиякі здібності до навчання. А ще виявляв усілякі таланти: грав на сопілці, співав, малював. Його вчителем був Петро Миколайович Табурянський, який підтримував дружні стосунки із земським медиком, котрого по-вуличному прозивали Щепієм, адже в ті часи саме такі фахівці прищеплювали від віспи тощо. Він звернув увагу на здібності-таланти Романа, які проявилися ще в дитинстві. На канікулах батько, пасучи худобу, читав багато книжок з домашньої та вчителевої бібліотек. Змалку ходив до дитячого церковного хору, де москаль-регент, що мав зуба на місцевого попа Верещаку, навчив хлопчика віршів Степана Руданського, і коли той прочитав їх посеред церкви у присутності попа й мирян («Раз у суднюю годину піп казання говорив…»), то Верещака, розгнівавшись, вигнав і регента, і малого декламатора.

Ти будеш вічно жити, Україно!

Ти будеш вічно жити, Україно!
Не раз ти підіймалась із колін.
Народ твій буде завжди жити вільно,
Тримайся ж для наступних поколінь!

25 березня сповниться 90 років Миколі Трохимовичу Щербаню, одному зі старійшин одеської журналістики.

Він народився в Любашівському районі, жив у Запорізькій області. На його очах фашистські окупанти розстріляли батька…

Журналістську кар’єру розпочав у газеті Ананьївського району «Радянське село», згодом працював кореспондентом багатьох всеукраїнських періодичних видань. Стаж роботи в журналістиці — 60 років.

Пропагандистська реальність завжди зрозуміліша, ніж справжня. Вона одразу відповідає не тільки на поставлені, а й на ще не поставлені запитання. Пропаганда утримує діалог із масовою свідомістю, водночас ведучи її за собою правильним шляхом.

Конкурентом пропаганди в плані «правильного» відволікання від реальності стали й серіали. Вони можуть не будувати правильної дійсності, як це має робити пропаганда, а просто «вилучають» нас зі справжнього світу, відправляючи в штучний.

25 березня християни відзначатимуть одне з дванадесятих свят церковного календаря — Благовіщення Пресвятої Богородиці. Раніше, до реформи церковного календаря, цю подію вшановували на 13 днів пізніше, 7 квітня.

Благовіщення припадає на піст, однак завжди відзначається особливими урочистостями і вважається наступним за значущістю після Різдва Христового та Пасхи.

ГО «Інтерньюз-Україна» запустила соціальну кампанію «ДезАут»

Дізнатися, як маніпулюють інформацією, та навчитися розпізнавати фейки під час інтерактивного марафону — елементи нової кампанії від ГО «Інтерньюз-Україна». Вона триватиме до липня 2025-го в онлайн- та офлайн-форматах.

Згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології, 71% українців вважають російську пропаганду в соцмережах реальною загрозою. Це один із ключових інструментів гібридної війни РФ проти України. Щоб допомогти українцям стати стійкішими до дезінформації та розвинути критичне мислення, ГО «Інтерньюз-Україна» запустила соціальну кампанію «ДезАут».