Обличчя війни, що творять майбутнє

Попри мінусову температуру за вікном, в експозиційному просторі було доволі затишно завдяки гостям і друзям авторки, котрі з теплотою роздивлялися роботи та виказували своє захоплення. У залі було понад пів сотні осіб, але реалі-стичне відображення Героїв і Героїнь на полотнах пані Ольги створювало враження, що кожен і кожна з них перебуває поруч і також є частиною цього важливого моменту. Художниця звернула увагу, що, попри травми, важкі поранення, контузії та щоденну небезпеку, всі зображені живі.

А от на пошану тих, кого вже нема з нами, зокрема товариша мисткині Данила з позивним «Князь», якого вона хотіла намалювати, але не встигла, бо він віддав своє життя за Україну, оголосили хвилину мовчання. Звісно, що цієї миті тиші недостатньо, щоб відчути весь масштаб утрат, і наша відповідальність — зробити так, щоб їхні жертви не були марними.

«Ми живемо в такий час, що осторонь стояти просто неможливо. Кожна людина має розуміти: якщо ми не допомагатимемо нашим воїнам «там», то вороги будуть «тут». І не для того, щоб нас зробити щасливішими, а для того, щоб забрати те, що для нас дороге. І це не тільки домівка, це і наше життя», — звернулася до присутніх Ольга Погрібна.

Як і попередня виставка під назвою «Моя Україна», так і «Час героїв» має важливу ціль — збір коштів для пораненого військового Миколи. Всі охочі могли придбати листівки-мініатюри робіт художниці й таким чином задонатити на його лікування.

На виставці можна побачити портрети людей, які у мирний час займалися мистецтвом, навчали, лікували, будували, розвивали бізнес і туризм, але після повномасштабного російського вторгнення стали на захист країни. Ознайомитися з короткою історією кожного можна у каталозі, який починається словами Ольги Погрібної: «...Я хочу написати про Героїв цієї виставки, яка мандрує Україною. Мені дуже хотілося, щоб її побачило якомога більше людей! Щоб глядач роздивився обличчя часу, в якому ми живемо. Важкий, буремний, але надзвичайний Час! Час Героїв! Люди, яких я зустріла під час війни і відобразила в своїх картинах, — справжні Герої!..».

Мисткиня зауважує, що це не вона обирає героїв для своїх портретів — вони самі приходять у її життя. Випадкові зустрічі стають доленосними, а їхні образи залишаються на полотнах. Пані Ольга зізнається, що під час роботи не просто занурюється в медитацію, а кожним рухом пензля створює для дівчат і хлопців портрети-обереги, бажаючи, щоб усі вони повернулися живими. Герої самі визначають, яким буде фон: іноді це місце, що нагадує про дім, а іноді — далека країна, куди вони мріють вирушити.

От як у випадку з портретом «Микола «Чешир» (2023), де зображено чоловіка у військовій формі, позаду якого йде будівництво храму Саґрада Фамілія — однієї з найвідоміших робіт Гауді в Барселоні. Легко помітні зморшки і прямий погляд підкреслюють життєві труднощі та випробування, які він пережив. Микола родом з Херсонщини, був із сім’єю в окупації, а згодом виїхав до Одеси. Працював волонтером, потім приєднався до лав ДШБ. Має не одну контузію, але це не зупинило, й він повертався до війська знову і знову. Наразі лікується від дуже важкого поранення. Художниця щиро бажає, щоб Герой побачив легендарний собор в Іспанії не у мріях, а у житті.

Особливе місце на виставці посідає робота «Іордан «Червоний» (2022), адже саме з неї й почався весь проєкт. На полотні зображено молодого чоловіка із проникливим поглядом. Фон написаний вільними, хаотичними мазками, що додає портрету експресивності. Водночас обличчя й одяг зображені більш деталізовано, що допомагає сфокусувати увагу на героєві. Біла сорочка на портреті — це не просто елемент одягу, а символічна деталь, яка вказує на професію медика. До повномасштабного вторгнення працював в індустрії моди, а з перших днів Великої війни, не очікуючи повістки, прийшов до військкомату. Зараз він військовий медик з бойовим досвідом.

Картина «Ганнуся. На своїй землі» (2023) знайомить з молодою жінкою у вишиванці з довгим русявим волоссям. Її обличчя випромінює спокій і водночас рішучість. Вона не просто спостерігає за подіями, а є їхнім центром. Героїня була в окупації на Херсонщині. Маючи трьох дітей і хвору матір, допомагала односельцям з ліками та їжею, пережила дев’ять обшуків, приниження на блокпостах окупантів. Зараз займається волонтерською діяльністю. Тло поділене на дві частини. Ліва сторона демонструє яскраво-зелений пагорб із залишками знищеної ворожої техніки. Червоні плями нагадують про пролиту кров і високу ціну свободи. Праворуч — темна розорана земля, на якій працює трактор, а над горизонтом сходить сонце. Це символ життя, що триває, попри втрати та руйнування. Образ жінки ніби поєднує ці дві реальності — війну і мир, минуле й майбутнє.

Це лише три історії, які ми розповіли, а з іншими запрошуємо встигнути познайомитися на виставці «Час героїв», яка триватиме до 21 лютого за адресою: Одеса, вул. Польська, 20, Обласний центр української культури. Далі Ольга Погрібна планує вирушити зі своїми Героями у місто Південне.

Анастасія ТІТАРЧУК,
студентка Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.