Повстання крамарів

Підтримка такого порядку обходиться США в астрономічну суму. І на перший погляд здається, що велика країна бідніє тоді, коли країни Європи, Азії та Південної Америки заощаджують на підтримці власної безпеки й багатіють. Кажучи іншими словами, грабують американський народ. Однак факт пограбування не очевидний. Ба більше, він суперечить тому, що всі ми спостерігаємо. Економіка Сполучених Штатів, попри кризи й тимчасові спади, зростає, федеральний бюджет США дозволяє собі витрати, яких не порівняти з витратами більшості країн, а громадяни цих країн (переважно європейських) змушені заощаджувати кожну копійку.

У такий час спроби перекласти на Європу витрати з підтримання світового порядку не можна розглядати інакше, ніж знущання. Але, судячи з усього, на Конференції з безпеки в Мюнхені американці на чолі з віце-президентом Джей Ді Венсом свого досягнуть. Від Лісабона до Києва, від Мексики до Південної Америки, по всьому світу почнуть збирати гроші, щоб покрити «дисбаланс» у торгівлі, закуповувати у Пентагону зброю, яка не має збуту на ринку. Чудово. Однак що велика країна збирається робити із «зайвими» грошима? Ілон Маск відповів би, що США використають їх ефективно. Тобто у своїх інтересах. Повернемо колишню велич і припинимо війни, як обіцяли, додав би 47-й президент.

Утім, з часу обрання Трампа минуло понад три місяці. Після інавгурації взагалі всі двері відчинені. Але велич не повертається, війни не припиняються. ХАМАС не збирається виводити людей із Гази. Єменські хусити ігнорують сучасні американські авіаносці. В Ірані, незважаючи на атаки ізраїльської аві-ації, повним ходом тривають роботи з ядерної програми.

І що пропонує Трамп? Ви сміятиметеся — угоди з усіх напрямків зовнішньої політики. Тобто ХАМАС задобрити грошима Євросоюзу, аятолам в Ірані віддати долари, відібрані у НАТО. І так по колу. Закриття Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) теж дасть економію у мільярд доларів. Не в інтересах США лікувати людей в Африці та навчати дітей в Азії. Якщо ж грошей на угоди не вистачить — закриємо радіостанції «Голос Америки» та «Вільна Європа». Ці голоси тільки «ліваки» слухають. Працюють там прихильники демократів, пропагандисти та критики всього, що дороге. А що дороге, ми самі у Вашингтоні з Ілоном Маском вирішимо.

Нас не купиш ні горілкою, ні золотом

Хотілося б на цьому завершити тему, але буквально цими днями один із приятелів, який живе за океаном, зізнався, що поворот політики вправо вважає виправданим, ізоляціонізм називає революцією і збирається на наступних президентських виборах голосувати за Джей Ді Венса чи Ілона Маска. Я відповів, що таке сталося за Гітлера, а один із більшовиків, Карл Радек, назвав прихід до влади нацистів революцією крамарів. Крамарі, чий бог — угода, минулого століття втягнули людство у Другу світову війну. Й нинішні крамарі зі смартфонами навпереваги тягнуть світ туди ж. Нема кращого способу захистити свій дім, ніж піти на угоду з грабіжником, а на крики про допомогу сусіда відповісти мовчанням. Або ще більше — вимогою від грабіжника своєї частки пограбованого.

Таку частку, користуючись важким становищем нашої країни, почали вимагати наші сусіди. Румуни, словаки, угорці та поляки. Польщу, щоправда, поєднує з нами загальна історична ненависть до росіян. Але під шумок від українців можна вимагати ексгумації трупів жертв «волинської різанини» на території України. І домогтися свого без жодних підстав. Румуни, угорці та словаки менш делікатні у вимогах. Їхні домагання стосуються територій, отриманих за результатами Другої світової війни, з переважно українським населенням. І це при тому, що їм за ті території вділили щедрі компенсації. Обговорювати такі домагання означає перегравати Другу світову війну. Або починати Третю з непередбачуваним результатом.

Але й це ще все. Рекорд щодо вимог своєї частки в пограбуванні нашої країни поставив Дональд Трамп. Посилаючись на витрати США у формі постачання зброї та боєприпасів, а також на фінансову допомогу Україні, крамар номер один нібито домовився з Володимиром Зеленським про компенсації. Тобто про доступ до українських ресурсів на загальну суму п’ятсот мільярдів доларів. До переліку ресурсів, на думку 47-го президента США, входять корисні копалини, в тому числі рідкісноземельні елементи, що видобуваються в Україні. Коли Трампу сказали, що їх видобували переважно на землях, окупованих росіянами, великий Дональд не розгубився. І зауважив, що за будь-якого закінчення війни п’ятсот мільярдів він все одно покладе собі в кишеню.

За наявною інформацією, президент США зі своєї ініціативи кілька разів спілкувався по телефону з путлером. Але не відомо, чи домовилися вони про особисту зустріч у Саудівській Аравії або в Об’єднаних Арабських Еміратах. Можливо, російський сценарій спрацює. Чекіст завербує крамаря. І переможе колективний Захід без війни... Якщо не спіткнеться вкотре в Україні. Але він чи вони (Трамп разом із путлером) можуть ще спіткнутися об нашу країну. Її не завербуєш і не купиш.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.