№ 5 (22532) четвер 6 лютого 2025 року

В останній день січня біля меморіалу «Борцям за Україну», що у сквері Слави і Волі в Одесі, вперше провели траурну церемонію «Дзвін пам’яті».

Схиливши у скорботі голови перед пам’яттю всіх, хто віддав своє життя за Україну від початку бойових дій у 2014 році, надалі поіменно згадали тих наших земляків, які полягли у січні. Виголошення 124 імен Героїв супроводжували удари дзвона.

Життя минуло, але й досі пам’ятаю контрольні роботи з математики, де алгебра поєднувалася з геометрією, тригонометрією та всією премудрістю, якою встигали нас нафарширувати. Після спрощень рішення було коротким — нуль або одиниця. Але до цього рішення треба було дійти. І не всі учні доходили. Комусь у чверті світила «двійка» і знову — контрольна. Було, щоправда, й рішення «ефективне». Переписати відповідь із того ж підручника. Однак серед варіантів, які нам пропонували, у підручниках, як правило, не було відповідей.

Час великих спрощень

Навчання у школі пригадалося під час написання цього огляду. Його темою стали горезвісні ефектив-ність і спрощення — один із способів швидко дійти до мети. Спосіб, як ви розумієте, примітивний, але добре працює там, де раніше не працювало нічого. Бюрократія, яка тривалий час була інструментом для наведення порядку, у ХХІ столітті стала гальмом усіх починань, незалежно від їхніх місць та масштабів. З таким же успіхом, як ремонт ава-рійного будинку, можна сповільнити роботу уряду та програми ООН. При цьому прибрати бюрократа із процесу — значить ще більше сповільнити процес.

Вечір 31 січня став для середмістя Одеси вибуховим, але, на жаль, не в сенсі мистецького життя, що мало б там того дня вирувати, а в прямому сенсі — вибухали «Іскандери», запущені московитами по тих місцях, які вони донедавна дуже любили відвідувати у час поїздок «на юга» і які називали своїм «культурним наслєдієм».

Міжнародні інструктори і найманці, арсенали американської зброї — ось що фігурує у звітах ворога як уражені цілі. А що бачать одесити, не засліплені кремлівською пропагандою? Бачать, що постраждали одні з найцін-ніших архітектурних пам’яток міста. Знищений готель «Брістоль», болючих ран зазнали Одеська філармонія і Державний обласний архів (усі вони — перлини зодчества другої половини 1800-х). Загалом постраждало 19 пам’яток архітектури, зокрема й будівля, в якій розташовується недореформований музей Пушкіна, де серед уламків штукатурки, скла і різних артефактів опинився на підлозі й один із пам’ятників культового для росіян (а чи справді вони його на рф аж так шанують, як нав’язують нам?) поета.

Чому люди вірять у забобони?

Другого лютого християни святкували Стрітення Господнє за новим церковним календарем. Неод-мінним атрибутом цього свята є освячені стрітенські свічки, яким приписують надзвичайну силу, вірячи, що вони захищають від грози й іншого лиха. Та чи справді свічка вбереже від стихії? Добрий священник точно скаже вам, що ні.

Чому ж люди в це вірять? Чому досі остерігаються, щоб на свято Введення Богородиці в дім не при-йшла першою жінка? Чому на похороні завішують дзеркала і кладуть гроші до кишені померлого? Звідки взагалі беруться забобони й чи можуть вони бути небезпечними?

Що і як змінилося із лютого

У лютому виплати збільшаться у тих пенсіонерів, які матимуть право на вікову надбавку, і в тих, хто ще не отримав 1000 грн державної допомоги (зимова єПідтримка). Будуть продовжені виплати ВПО і запроваджений новий вид допомоги — субсидія на оренду житла.

У Чорноморську 22 січня, у День Соборності України, на Алеї Пам’яті встановили 11 нових стендів з іменами полеглих Героїв-земляків.

Алею Пам’яті відкрили у Приморському парку, поблизу колонади, 1 жовтня минулого року, в День захисників і захисниць України. Тоді тут було 108 стендів з портретами воїнів-чорноморців, які віддали свої життя у російсько-українській війні, що триває із 2014-го.

Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, продовжує забирати життя як цивільного населення, так і наших військових. 11 січня земляки провели в останню путь сержанта-кулеметника ЗСУ, жителя Рені Івана Чеботаря. Він не дожив до свого 32-річчя 18 днів. А 28 січня «на щиті» навіки повернувся в село Новосільське молодший сержант Борис Доброта, віддавши за нас найдорожче, що мав — своє життя.

Вірний військовій присязі, даній народу України, Борис мужньо боровся з ворогом у боях за свою країну, її свободу та незалежність, але 23 січня, за місяць до свого 27-річчя, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новополтавка Покровського району Донецької області загинув. Його ім’я, як і імена інших 25 Героїв Ренійської громади, полеглих у цій війні, назавжди закарбоване в історію нашої держави, пише «Південь сьогодні» (https://yug.today).

(До  180-річчя  від  народження)

Усвідомлення й висвітлення масштабу постаті І. Пулюя (02.02.1845, Гримайлів – 31.01.1918, Прага) формувалося поступово ще за його життя.

Перші відомості про нього друкувалися починаючи від 1883 р. у львівських виданнях – часописі «Зоря», календарі товариства «Просвіта», газетах «Діло» і «Kurjer Lwowski». Тим же 1883 р. датована згадка про нього за межами Галичини у фаховому журналі з електротехніки «Elektrotechnische Zeitsсhrift», який виходив у Берліні, а з 1898 р. відомості про Пулюя подавали енциклопедії Німеччини і Росії, згодом – Іспанії, Чехословаччини та Великої Британії. В європейських періодичних виданнях найбільше публікацій про нього припало на 1896 р., у них висвітлювалася його важлива роль у дослідженні Х-променів та їх ефективному застосуванні у медичній діа-гностиці – відповідні статті друкувалися німецькою, чеською, англійською і французькою мовами.

Перше, на що звернула увагу: всюди, де мовиться про Леоніда Анастасійовича Смоленського, знаного українського громадського діяча, одного з керівників та ідеологів Одеської української громади ХІХ ст., видатного педагога, викладача історії, визначного промовця, демонструється лише один портрет цієї талановитої людини — у зрілому віці, з пишною бородою. Він був вміщений на ст. 99 у книжці «Софія Русова. Мої спомини» (Львів, Видавнича кооператива «Хортиця», 1937).

Й от... на сайті VIOLITI я знайшла фото, означене як «Учёный Леонид Смоленский 1876 Одесса», продане 3 січня 2024 року за 1901 грн. Подивіться на цю світлину: молодий чоловік справа — точно Леонід Смоленський! Ті ж очі, той же широкий лоб, про які читаємо у спогадах його учнів і знайомих!

6 вересня 2024 року я отримав 9-те число газети «Незборима нація», яку передплачую вже майже чверть століття. Там був уміщений допис президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «Топонімічна революція в Одесі й на Одещині». У ньому йшлося про, за словами автора, «очищення Одеси й Одещини від російського намулу та повернення до українських першоджерел» відповідно до розпорядження начальника Одеської ОВА Олега Кіпера «Про перейменування об’єктів топонімії у населених пунктах Одеської області».

Порадів за такі зміни, оскільки Одеса для мене не чужа. Там, упродовж 1980 — 1985 років, я навчався в гідрометеорологічному інституті. А вже за три дні після прочитання згаданого допису вийшов із вагона на перон вокзалу, вкотре завітавши в місто моєї юності. З плином часу дедалі більше тягне туди, а тому в останні чотири роки буваю там по два-три дні кожного вересня.

Яку  погоду  готують  нам  весна  та  літо

Зима вже подолала екватор і не перестає дивувати нас справжнім весняним теплом, як і прогнозували ще восени. При тому, що друга половина січня — початок лютого в Україні — це традиційно найхолодніший період. Та, незважаючи на аномально теплу погоду, прощатися із зимою поки що не варто. Вона до нас ще повернеться, хоч і ненадовго.

І хоча всі розрахунки світових прогностичних центрів свідчили про аномально теплу зиму, жоден із них не передбачав таких великих температурних аномалій, які спостерігалися. Середня за грудень і січень температура повітря на переважній частині території України виявилася додатною, а кліматична зима, коли середня за добу температура є від’ємною понад п’ять діб і більше, так і не настала. Короткочасні зниження тривали максимум три-чотири дні й рідко становили нижче -5°С. Тож на значній території України осінь плавно переходить у весну, оминаючи стадію зими. Винятком є західні області країни, особливо Карпати, які все ж таки мали змогу зустрітися із зимою, хоч і ненадовго.

2 лютого у світі відзначався День водно-болотних угідь

Водно-болотні угіддя — це природні екосистеми, які включають прісноводні та прибережно-морські зони: озера, річки, болота, торфовища, дельти, естуарії, мангрові ліси, коралові рифи та підземні водоносні горизонти. Експерти Всесвітнього фонду природи WWF-Україна підкреслюють: ці території забезпечують майже все споживання прісної води у світі і понад мільярд людей залежить від них як джерела засобів до існування. Крім того, 40% усіх видів на планеті живуть і розмножуються саме у цих екосистемах.

Із 1700-го до 2020 року втрачено 3,4 мільйона км2 (площа, що майже дорівнює розміру Індії) внутрішніх водно-болотних угідь. Це 21% від їх глобальної площі. В окремих країнах ситуація ще гірша. Наприклад, Ірландія втратила понад 90% своїх водно-болотних угідь. Головна причина — осушення територій для сільського господарства.

Нещодавно вихованці «Школи лідерів» Центру позашкільної освіти м. Чорноморська завітали до молодіжного простору «Vibehub». Це була дружня зустріч з менторами хабу Володимиром Сліпцем і Марією Охват, під час якої обговорювали плани, проєкти та можливості для учнівської молоді Чорноморської громади.

«Vibehub» — один з найбільших молодіжних просторів, розташований на території Чорноморського ліцею №7 і діє під егідою управління освіти міста. Він був створений за підтримки ГО «Потрібні тут» і за кошти UNICEF. Окрім Чорноморська, такі молодіжні центри працюють у Баштанці, Вознесенську та Миколаєві. Цей хаб не просто місце відпочинку, а й простір для реалізації власних проєктів. Завдяки його сучасній матеріально-технічній базі молодь має змогу втілювати у життя свої найсміливіші ідеї.

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує дорослим вживати не більше 5 грамів солі на день (це приблизно одна чайна ложка), а для дітей від 2 до 15 років – ще менше.

Це важливе обмеження, оскільки надмірне споживання солі може мати серйозні наслідки для здоров’я. А необхідну норму натрію можна отримувати з харчових продуктів, навіть нічого не досолюючи й за повної відсутності в раціоні готових продуктів промислового виробництва, таких як хліб, сухі сніданки або м’ясні вироби.