Переглядів: 75

Незламний дух свободи

Щороку 12 січня, у День українського політв’язня, ми вшановуємо пам’ять і спадок тих, хто ціною власної волі відстоював незалежність та свободу України в різні періоди її історії. У цій когорті розумних, відданих і мужніх людей і мій тато — Олекса Різників, якого Левко Лук’яненко називав «однокашником з уральського концтабору №36».

Українські політв’язні в СРСР — це люди, які не вчиняли реальних кримінальних злочинів, а стали жертвами репресій через свою позицію, які переслідувалися або позбавлялися волі з політичних мотивів. Усі вони відповідно до закону від 9 квітня 2015 року №314-VIII визнаються борцями за незалежність України.

В Україні цей день був запроваджений 1975 року з ініціативи політв’язня В’ячеслава Чорновола як нагадування про радянські репресії проти українських дисидентів, що розпочалися саме 12—14 січня 1972-го. Тоді одночасно було за-арештовано більшість відомих представників національно-демократичного руху і розпочався так званий «генеральний погром» українського шістдесятництва. У Києві — Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, у Львові — В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець, трохи пізніше — Ігор Калинець та інші.

І все ж першими у цій хвилі стали Олекса Різників, який вже три місяці був ув’язнений в Одесі (із 11 жовтня 1971-го), та подруга моєї мами Галини Могильницької — незламна Ніна Строката-Караванська (із 6 грудня того ж 1971-го).

Репресивна машина охопила всі регіони України, де жевріло національно-культурне життя: проведено безліч обшуків, тисячі людей стероризовано допитами, сотні арештовано… Безсумнівно, ця каральна акція стала ще одним етапом, продовженням політичних репресій проти українства, що здійснювалися радянською владою впродовж всього існування СРСР.

Наступна хвиля арештів відбулася у квітні-травні 1972 року.

Нікому із заарештованих не інкримінувати «зради батьківщини», тільки — «антирадянську агітацію і пропаганду». Але майже всі провідні діячі шістдесятництва отримали максимальний термін — 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання — й виселені за межі Батьківщини: в Мордовію та Пермську область Росії, потім — у Сибір та в Казахстан. Найупертіших запроторили у психлікарні. Як-от одеситку Ганну Михайленко, вулиця імені якої з’явилася в Одесі відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 27 липня 2024-го.

Але саме шістдесятники, а через п’ять років після їх арештів Українська Гельсінська група поставили українське питання у контексті протиборства тоталітарного СРСР і демократичного Заходу. Їхню справу продовжила Українська Гель-сінська спілка, з якої виросли перші офіційні українські партії — Українська республіканська та Українська християнсько-демократична.

На жаль, попри надії цілих поколінь українців на вільне майбутнє, цей день залишається актуальним і сьогодні, коли російська федерація, як і її попередники — СРСР та російська імперія, намагається зламати опір волелюбного українського народу.

Придушити, заглушити, знищити — саме це злочинний російський режим намагається зробити з голосами українських патріотів на окупованих територіях. Десь цей процес розпочався після широкомасштабного вторгнення. Але перші укра-їнські політичні бранці кремля з’явились у 2014-у, з окупацією Криму. Нині у місцях несвободи окупанти незаконно утримують щонайменше 218 жителів півострова, з яких 132 — кримські татари. Вигадані звинувачення, сфабриковані й часто абсурдні справи, моральний і фізичний тиск стали інструментами придушення спротиву та непокори.

Історія повторюється, адже в часи СРСР дисидентів також засуджували за «антирадянську пропаганду», вигадуючи звинувачення, щоб змусити непокірних замовкнути. Але дух свободи незламний. У 1970-х він горів у серцях шістдесятників, таких як Василь Стус і Мустафа Джемілєв, а сьогодні його підтримують сучасні політв’язні, такі як Асан та Азіз Ахтемови, Ірина Данилович чи Владислав Єсипенко. Їхня стійкість доводить, що окупантам не вдається і ніколи не вдасться зламати волю й дух українського народу.

Цей день нагадує нам, що свобода не дається просто так. Її виборюють, її захищають. І сьогодні, як і десятки років тому, ми маємо обов’язок боротися за права та свободи кожного, хто став жертвою російського режиму. Віримо, що спільними зусиллями Україна звільнить кожного політв’язня, а Крим — від окупантів.

Ярослава РІЗНИКОВА.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net