Переглядів: 167

Марина ЗАБУРАННА. Музи б’ють в набат...

Боюся голосу свого.
А раптом схиблю звуком?
Уста стискаю і змовкаю.
Боюся бути.
А голос мій давно в мені вже є.
 
Лиш тільки зріє досвід мій —
Зелений колос,
Й на батьківській святій землі
Тихенький голос
Вбирається у силу…

* * *

Душе моя!
Все стукаєш! Я чую!
Я не даю тебе на світотерз!
Лікую словом.
Словом я лікую
Тяжку біду ізболених сердець.

* * *

Сидіть і плакать!
Господи! Сидіть
І плакать за увесь свій рід,
За тих, хто перед мене
Не прозрів —
За весь нарід.

Хата

Дід каже: час помирати.
Діти білили хату.
Радіти а чи ридати —
Не знає хата.

* * *

Люди прощалися з містом.
Хтось на вокзалі плакав.
 
— Мамо, куди ми їдемо?
Чом залишаємо татка?
 
Не наситишся, палачу?!
Місто зчорніло від горя!
 
— Мамо, війна! Що це значить?
Мамо, про що всі говорять?
 
— Знову червона ракета?
Мамо, я їхать не хочу!
 
Повз вікна — німі силуети
Ховають нажахані очі.
 
— Мамо, ти взяла машинки?
Всі дітки з міста поїдуть?
Мали ж до моря сходити!..
 
Каса. Квитки. Обійми.

* * *

Мама не спала. Молилась над Грицевим ліжком.
Гриць нині впав, злякався, вдарився ніжкою.
Мама без кінця говорила до Бога пошепки,
Палила високі свічки з великоднього кошика.
Мама вірила: Бог не спить уночі й чує все!
Цілувала на ніч Грицеве маленьке плече.
 
Мама сьогодні знову згадує
    всіх святих поіменно,
                            про кого знала.
Мама чекає на плюсик. Свічка стає опалом.
Вона гортає фото і їй чується Гриця сміх.
Каже: «Матінко Божа, благаю, бережи дітей,
                  бережи їх у світі усіх!».
Грицеві нині тридцять. У Гриця — вуса.
Вічні слова молитви. Мама цілує плюсик.

* * *

Війна у моєму волоссі
Посіяла понад скронями
Срібло.
І срібло так рясно сходить,
Вплітається аж від коренів,
Та нема в ньому блиску.
Зате у моїх очах
Вклала блискучі цяточки,
Розширила мої зіниці,
Які бігають у пошуку
Спасіння чи хоч розради…
Бачите?
Війна у моїх вухах
оселилась,
Мов у поштовій скриньці,
викоханій іржею й вічним чеканням
добрих новин,
Поки ночами падає в місті грім.
Ви теж чули.
Луна моторошна!
Війна лягла першими зморшками
На моєму молодому обличчі.
А мені ж зовсім не личить!
Через рік і навіть через десятки років
Не питайте у мого народу
Про війну —
Просто дивіться.

* * *

І притьмом час промайне в грядуще.
І син мій виросте. Та неминуче
«Війни дитиною» хтось отаврує.
«Дитина війни»… Чи, історіє, чуєш?!
 
І хай він матиме силу в грудях
Світити сонцем собі і людям!
Земля ця така безкінечно красива,
Аж надто — опісля вечірньої зливи.
Згадає син, як притискала до себе,
Коли бузиново гриміло небо,
Коли хороводили містом зойки…
А ми — малювали акрилом сойку.
 
Згадає, може, як попри тривоги,
Читали про равликів, про носорогів,
І їжаків ліпили — з каштанів…
Історіє! Він — син своєї мами.

* * *

Воно ж пекуче, що у моїм місті,
В краю козацькім впав козацький хрест.
Покрила вщент його орда, мов тля,
Щоб і ніхто, й ніяк не здогадався,
Що ця земля, свята оця земля, —
Колиска українського козацтва.
 
Та пісня жайворів зняла ординський плащ,
Його хижацтво потягло полями.
Козацький хрест розбив на чверті час,
І в час оцей постав над нами,
 
Щоб ти і я, щоб кожен поміж нас
Пізнав землі своєї чесний лик.
Щоб ти і я, щоб кожен з нас
На цій землі — не зник.

* * *

Із моєї країни зробили шоу.
Я тим часом робив — нічого.
Не вступав у дебати,
І не сіяв поля,
Й ні одного рубля
Не виносив із хати,
І до церкви не йшов,
Бо коли б то уже
Розібрались із тими церквами!..
Почекаю іще…
Поки прийдуть над нас,
Поки стануть грозою над нами!
Поки скажуть мені,
Що землі цій я — раб!
Отоді вже я, певно, проснуся,
І покаюсь тоді,
І припаду землі,
І за зболену хоч
помолюся.

* * *

Гойдаємось на гойдалці
У місті серед трав,
Де хтось моєї радости
Собі часину вкрав.
 
А я собі гойдалася,
Дивилась догори.
Мовчала, бо мовчалося,
А він все говорив.
 
Короткий світлий дядечко
Гойдав мене, гойдав!
Тоді ж моєї радости
Собі часину вкрав.
 
А я собі сміялася
Й сміялася йому.
Та щось в мені стискалося.
І хто б сказав, чому…
 
Тоді вже я замучилась.
Цей вітер у лице!
І сонце в очі лупиться,
Дратує і пече!
 
Стара нестерпна гойдалка
Скрипить, от-от впаде.
А дядечко гойдає все
І словеси пряде.
 
— Ану ж бо стійте, дядечку!
Оце ж я нагойдалася!
Вже нудить ваша гойдалка!
Я хочу свої радости!
 
А дядечко розгойдує,
Щоб я чимшвидш усілася.
Йому моєї радости
Вернуть ми не хотілося.
 
Мені вже зле од гойдалок.
І я б собі пішла
Творити свої радости.
А дядько — все гойда!
 
І вже не так сміється він,
Говорить все бистріш,
І дивиться на мене,
А очі — все хитріш.
 
Я прошу зупинитись!
А він на те все — ніц!
Ет, якби так скрутитись,
Щоб вискочить самій?!.
 
Кістлявий хижий ворон!
Голодний балакун!
Вже він не так говорить —
Скида свою луску.
 
А я собі як стрибну
На землю, у траву —
Холодну і цнотливу.
І чуюсь, що живу!
 
В ногах моїх є сила!
І сила в цій землі!
І що вона зродила —
Повік глядіть її.
 
І зник, мов щезник, дядько!
Все ж — сонце на росу!
Оце вже нагойдалися —
Навіки досхочу.
 
І більше не дозволю я
Отак мене гойдать!
Піду вже свої радости
Усесвіт будувать!

* * *

    …Бачу сон… Ромашкове поле
    У ромашках — квіткою ти…

                Б. Гуменюк.

Зривається осінь холодним земним прокляттям —
Розтерзана осінь, розхристане літепло рік.
Насіялись синьо у землю мою винувату
Ті хлопчики, що народив їх утрачений вік.
 
На квіт бузини настояно річку на зіткненні:
Своєму — на ліки, ворожим — на смерть німу.
Втирає чоло чийсь янгол. Висвистує вітер.
І вірші гіркі все диктує окоп комусь.
 
Ставайте ж громами, ставайте вогнями пекучими,
І цвітом отруйним чужій ненаситній орді!
І дивиться соняшник, дивиться гордо,
                    хоч змучено:
«Тож будь врешті ярим, народе, й нарешті — ярій!».

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

Вихід газети у четвер. Вартість передплати:

  • на 1 місяць — 70 грн.
  • на 3 місяці — 210 грн.
  • на 6 місяців — 420 грн.
  • на 12 місяців — 840 грн.
  • Iндекс — 61119

Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.

Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net