Визначальна риса — активна небайдужість

Мене доля звела з Анатолієм Степановичем під час підготовки до виходу в світ моєї другої поетичної книжки «Віч-на-віч» в одеському видавництві «Маяк», де в той час ювіляр працював директором цієї поважної інституції. Тоді Глущак зробив усе, що від нього залежало, щоб книжка, рукопис якої перед тим довго «мусолили» у відділах та лабіринтах закритих рецензій, побачила світ не лише у заплановані терміни, а й поза планом на рік раніше. Це був 1979-й. Відтоді минуло 45 років, багато води спливло, багато різних подій сталося і в нашому житті, і в нашій дружбі. Але завжди Анатолій Глущак — це про справедливість, це про рух уперед, це про нові літературні проєкти, це про боротьбу із конформізмом і застоями у різних сферах нашого життя.

Саме перебуваючи на посаді директора видавництва «Маяк», Глущак зробив усе, аби перервати багаторічне блокування видання книжок великого нашого поета Бориса Нечерди, твори якого після 1973-го були під фактичною забороною. Такий крок у ті часи вимагав великої громадянської мужності. І подібних кроків у житті Анатолія Степановича було і є чимало.

Тож у ці ювілейні для Поета дні я хочу щиро привітати його, побажати здоров’я й успіхів на численних нивах, де він прикладає свої плідні зусилля.

І до місцевої влади: гадаю, великий внесок Анатолія Глущака у культурну і громадську розбудову нашого міста цілком заслуговує на звання Почесного громадянина Одеси.

З роси і води, дорогий Толю!

Тарас ФЕДЮК,
поет, лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

Ода ювілейна

        Лечу над Україною. Лечу!..
        Анатолій Глущак.

Слід коня шукаймо по підкові,
Де б отой баский ще не гасав.
Ювілейні вірші Гнатюкові
Сам Дмитро Павличко написав.
 
Попливли «Два кольори» по світу —
Аж ясніше освітився день,
Зазвучала прямо з-під зеніту
Райдужна мелодія пісень.
 
Я до ямбів фактиків не клею,
Цим не володію й не грішу.
Ось і Глущаку до ювілею,
Як задумав, так і напишу.
 
Він перед війною народився,
Наш колега — гордий чоловік.
Та окупаційним об’явився
Світу той тридцять дев’ятий рік.
 
І не сміймо ставити печаток
Всі, хто хоче і кому не лінь:
Воєн не розгаданих початок
І на перемогу кине тінь.
 
Тінь — не кінь, не можна загнуздати,
Не спинити бігу навмання.
Кінь — Пегас, він вміє ще й літати,
Верхи можна викресати дня.
 
Верхи легше відстані долати
Тим, кому судилося життя.
В почуттях минуле варто мати,
Щоби в серці жило майбуття.
 
І агов! Хай вороги поплачуть,
Не схиляти ж людям голови.
Тож твори поезії, Глущаче,
І в польоті вік свій проживи!
 
Щоб усі слова твої почули
І тебе плескали по плечу,
Щоб твоє сакральнеє збагнули:
— Я із Україною лечу.

Станіслав СТРИЖЕНЮК.

Анатолієві Глущаку — 85

Іще 15 років — і століття…
Життя вирує час…
Все Ваше творче довголіття
Є прикладом для нас.
 
Поет, перекладач
      і шаховий Ви композитор,
В єднанні мови нам силу даєте.
В цей ювілей вітаємо Вас щиро,
Бо ж Ви на варті слова стоїте.
 
Писали, перекладали, видавали,
Дружили з творчими людьми…
Ви Музу творчості пізнали,
Де ми — ще просто дітваки…

Юрій РАБОТІН.

У вже далекому, як на тепер, 1969 році на сторінках «Чорноморки» (тоді — «Чорноморської комуни») з’явилося нове ім’я — Анатолій Глущак. Це були дебютні публікації сьогодні знаного і шанованого поета, перекладача, активного діяча на українському культурному полі, нинішнього ювіляра Анатолія Степановича Глущака.

Усі ці понад пів століття редакцію й автора поєднували і ділові, і творчі, і дружні стосунки. На шпальтах газети побачили світ сотні його публікацій — інформацій, статей, аналітичних розвідок і, звісно ж, поезій та перекладів.

Сьогодні ж, вітаючи шановного Анатолія Степановича з 85-літтям, зичимо йому доброго здоров’я і натхнення, щоб іще не раз поціновувачі його таланту мали змогу зустрічатися з ним як на сторінках «Чорноморських новин», так і багатьох інших видань, з якими він активно співпрацював упродовж усього свого творчого життя. І, певна річ, виходу у світ давно підготовленої до друку малої антології віршів «Варта — Ватра — Трава (не)забуття».

Редакція «ЧН».