Телефонні «миротворці»

— Пане Ігоре, на вашу думку, чому лідери окремих європейських держав зараз так часто почали телефонувати російському диктатору Володимиру Путіну? Що це? Змагання за прихильність?

— Є кілька причин, і вони різні для кожного окремого лідера. Але, у будь-якому випадку, значна частина з них намагається використати ці дзвінки для того, щоби якимось чином розв’язати або спробувати розв’язати певні внутрішні проблеми. Можливо, підвищити свою впізнаваність і згадуваність через тему російсько-української війни. Можливо, навіть отримати собі якісь додаткові бонуси (не з погляду прихильності від Російської Федерації, а з погляду активної міжнародної діяльності взагалі).

— Маєте на увазі канцлера Німеччини Олафа Шольца, у якого на носі вибори і який планує поговорити з Путіним вже вдруге, наче попередньої беззмістовної розмови було недостатньо?

— Багато німців зацікавлені у завершенні російсько-української війни. І Шольц таким чином намагається покращити свій внутрішній імідж, що для нього є важливим з точки зору виборів.

До того ж Шольц виступає своє-рідним медіатором, комунікатором або посланцем власне від Європейського Союзу. Тобто він не тільки говорить як канцлер Німеччини. Він ще частково представляє позицію інших європейських країн, які хотіли би зрозуміти, наскільки Путін готовий іти далі, коли він збирається, чи не збирається, зупинятися, і що з цим, власне, треба робити.

Ну і лаври миротворця, звичайно, нікуди не діваються.

— Прем’єр Угорщини Віктор Орбан, якого в медійному полі останнім часом стало аж надто багато, теж переслідує власні цілі. Що ви думаєте про його «миротворчу» активність?

— Історія з Орбаном зовсім інша. Його активність — відверта спекуляція на тому, що переміг Трамп. Причому, дуже цинічна. Орбан має можливість зателефонувати Путіну, знову розкрутити тему завершення війни у тому сенсі, що треба закінчити її на будь-яких умовах. Головне — закінчити. І, таким чином, справді здобути собі певну прихильність (економічну) від Путіна на майбутнє.

Тобто в Орбана це такий собі цинічний підхід задля отримання кон-кретних економічних, а можливо, і політичних дивідендів. І, звісно, це претензія на своєрідне лідерство. Хоча, порівняно з тим же Шольцем, це виглядає дуже смішно, враховуючи, яка позиція Угорщини в Європейському Союзі.

— Я правильно розумію: Орбан спотворює сприйняття реальності щодо мирних ініціатив і в цьому підіграє Путіну?

— Звичайно, підіграє. І ціль — не просто спотворити. Ціль дещо інша. Дивіться, він ніколи не говорить про Росію та Україну як агресора і жертву. Він говорить про дві сторони конфлікту. Розумієте? Це вже ставить на один щабель Україну і Росію, що є не дуже позитивною історією.

Плюс, сам факт, що він регулярно зустрічається з Путіним, а Сійярто (міністр закордонних справ Угорщини. — УНІАН) регулярно спіл-кується з Лавровим, дає можливість тій же Росії казати, що «у нас нема тотальної ізоляції, ми спілкуємося навіть з деякими країнами Європейського Союзу».

До речі, коли відбувалися зустрічі з Орбаном, росіяни це подавали так, що «лідер країни, яка головує в ЄС, зустрічається з нами». При цьому вони навіть вживали таке поняття як «європейські колеги». Звичайно, це відверта маніпуляція. А Орбан цим маніпуляціям підіграє, прекрасно знаючи, до чого це призведе. Він просто сподівається, що у майбутньому йому це зарахується і він випадково заробить на Росії.

Орбан — фігура, яка дуже неоднозначно сприймається в ЄС. Плюс, його з великою натяжкою можна назвати якимось представником Трампа (Трамп навряд чи обере саме його як людину, якій можна довірити якісь неформальні перемовини). Але Орбан дійсно хоче бути миротворцем — тупо завершити війну. Йому, власне, плювати на позиції України. Для нього головне — щоби було як раніше: бізнес відбувався і він отримував гроші від Європейського Союзу та отримував гроші від Путіна.

— Чи можна казати, що такі діячі працюють на те, щоб «злити» Україну?

— Частково — так. Я більше скажу, нещодавня заява того ж Обрана — відверто ганебна. Тобто, коли він каже, що ми там щось запропонували, хоча ні чорта ніхто не пропонував, і це всім зрозуміло насправді, то це виглядає як блюзнірство, як танці на кістках. Але варто розуміти: це особа, яка просуватиме будь-який сценарій, що задовольнить Штати і Росію. Його влаштує будь-який варіант, у тому числі коштом інтересів України.

— Вам не здається, що цей поспіх показати себе Путіну миротворцями виглядає як історія Чемберлена і Деладьє, які фактично так само зливали Гітлерові Чехословаччину?

— Якщо говорити про Шольца — це, мабуть, точно не Чемберлен. За всіх аналогій. Бо він, усе ж таки, розуміє, що таке Росія. І він достатньо відверто сказав, що його телефонна розмова — це знову було повторення якихось неадекватних тез від Путіна, але з ним все одно треба пробувати говорити.

А Орбан, думаю, навіть не знає, хто такий Чемберлен (у сенсі негативного контексту щодо цієї постаті).

— Як з погляду мирних зусиль ви оцінюєте заяву Володимира Зеленського, що Україна вже ініціює проведення зустрічі провідних європейських держав у грудні щодо вироблення спільного варіанту завершення війни, наприклад, за участі Великої Британії, Франції, Німеччини і Польщі?

— Вважаю, що це дуже правильна ініціатива з двох причин. По-перше, нам справді треба мати такий план, який ми погодимо з нашими європейськими колегами. І чим більшою буде підтримка з їхнього боку, тим краще буде нам. Це очевидно.

Другий важливий момент ось у чому — спільна позиція з європейцями дозволить нам краще співпрацювати і взаємодіяти з американцями. Наша позиція тоді буде сильнішою.

Тому це дуже правильний підхід. Його можна було й раніше робити, напрацьовувати конкретно і, по суті, поставити Трампа перед фактом: мовляв, ви говоритимете не тільки з Україною, а говоритимете з Європейським Союзом. А оскільки цей союз буде на нашому боці, для нас це стане додатковим бонусом.

Віталій САЄНКО.