№ 49 (22527) четвер 19 грудня 2024 року

Сьогодні у США та інших країнах Заходу нам пропонують різні варіанти припинення війни, які, умовно кажучи, називають «мирними планами», хоча нічого мирного в цих планах не проглядається. Зараз укласти мир з РФ — це все одно, що укласти мир з гітлерівською Німеччиною у кінці 1943-го, коли вже було очевидно, що антигітлерівська коаліція перемагає. Тоді нікому і в голову не приходило рятувати Гітлера, а от нині дехто у США та Європі навіть намагається зберегти «лицо Путину» і відсвяткувати з ним 80-у річницю перемоги над німецьким фашизмом, хоча нинішній російський фашизм виглядає не кращим від німецького. Україна довела, що вона здатна якщо не розгромити, то принаймні зупинити путінську орду, за умови отримання необхідної допомоги від наших партнерів, про яку ми просимо вже майже три роки.

Наразі в оточенні новообраного президента США Дональда Трампа розробляється кілька варіантів «мирної угоди» між Україною і Росією. Словосполучення «мирна угода» я беру в лапки тому, що такої угоди апріорі не може бути з нинішнім злочинним режимом у РФ, який продовжує історичну конфронтацію між Московією й Україною, що триває близько 500 років. Це вже починають розуміти навіть серед прихильників Д. Трампа. Так, його давній соратник сенатор Майк Раундс, виступаючи нещодавно на Міжнародному форумі безпеки в Галіфаксі (Канада), заявив, що «жодних мирних угод між Україною і Росією не може бути, оскі-льки Путіну не можна довіряти». При цьому наголосив, що «Путін не зупиниться, навіть якщо йому запропонувати певну частину українських територій». А ще М. Раундс висловив розчарування повільними й обмеженими поставками американської зброї до України і закликав «забезпечити українців всіма системами зброї, щоб дати відсіч абсолютній тиранії, яка йде з боку Росії».

Слово «переговори» дедалі частіше з’являється на перших шпальтах відомих газет. Голови, що говорять на ТБ і в соціальних мережах, дискутують щодо варіантів близького завершення російської агресії. Нових фактів вони, як правило, не наводять. Нові лише слова. Посилаються, наприклад, на недавнє інтерв’ю директора служби зовнішньої розвідки РФ Сергія Наришкіна, дане журналу «Разведчик». Про те, що Москва близька до виконання завдань, поставлених у рамках СВО.

У кола нема кінця

Саме голова служби зовнішньої розвідки був єдиним чиновником, який моментально не підтримав диктатора на засіданні Держдуми 21 лютого 2022 року. Головному розвідникові вже тоді були зрозумілі ризики, пов’язані з СВО. За тисячу днів «операції» навіть диктатор зрозумів — ризики уже не ризики. Найгірше сталося. Наступати неможливо. Відступати означає визнати поразку. І поразку не лише воєнну. Вона — політична. Узурпатора влади в очах населення виправдовують тільки перемоги. Нема перемог — влада зникає, наче й не було. Сам факт переговорів, на думку диктатора, — зрада. Перемир’я — зрада. Призупинення воєнних дій — зрада. Заморожування «конфлікту» — зрада. Зрада все, що кремлівська влада вважає зрадою. Про що домовлятися, якщо перемовникам загрожує в’язниця лише через те, що сіли з ворогом за стіл переговорів?

Холодного грудневого надвечір’я у Грецькій залі (не найтеплішій) Українського театру було тепло, й було це теплом людських сердець, які зібралися тут на духовну розмову з тими, кого — і яких — так гостро бракує нині в нашому духовному просторі, в одеському поспільстві.

Хрестоматійні біографії й навіть уривки з творів світлої пам’яті Святослава Караванського (1920—2016); Галини Могильницької (1937—2021), Василя Барладяну-Бирладника (1942—2010), Станіслава Конака (1937—2016), майстерно прочитані тут же, доповнювали портрети й цитати на мультимедійному екрані.

Дуже люблю ті моменти, коли випадає можливість потримати в руках свіжі числа «Чорноморських новин». А редакція, час від часу, балує мене такими подарунками.

Звичайно, можна читати газету і в електронному варіанті. Але ніщо не здатне зрівнятися із цим давно забутим відчуттям: тримаєш у руках паперовий ва-ріант і дуже виразно відчуваєш… тепло друкованого слова. Нинішнім молодим це важко пояснити, хіба що ровесники мене зрозуміють.

Стрімкий наступ повстанців зніс режим Асадів, що правив у Сирії понад 50 років, і помножив на нуль плани Росії в регіоні. Що поразка Путіна в Сирії може означати для України?

За підсумками Другої світової СРСР мав за кордоном декілька військово-морських баз: Порккала-Удд (Фінляндія, закрита в 1956-у), Порт-Артур (Китай, закрита в 1956-у), Свіноуйсьце (Польща, закрита в 1991-у), Росток (НДР, закрита в 1990-у), Вльора (Албанія, закрита в 1962-у), Сьєнфуегос (Куба, діє досі), Бербера (Сомалі, закрита в 1978-у), Порт-Саїд (Єгипет, закрита в 1972-у), Тартус (Сирія, поки що діє), Нокра (Ефіопія, закрита в 1991-у), Триполі (Лівія, закрита у 2011-у), Камрань (В’єтнам, у 2002-у переформована в пункт МТЗ), Ходейда (Ємен, закрита).

Кандидат політичних наук, політолог Ігор РЕЙТЕРОВИЧ розповів УНІАН (ttps://www.unian.ua), навіщо лідери європейських країн один за одним телефонують Володимиру Путіну та чому це не має стосунку до встановлення миру, а натомість шкодить Україні.

На тлі обрання президентом США Дональда Трампа деякі лідери європейських країн наввипередки поспішають поговорити з ініціатором війни в Україні — російським диктатором Володимиром Путіним. Що насправді стоїть за цією «телефонною дипломатією» і чим це шкодить Україні?

Цими днями по всій Україні відбулися вручення житлових сертифікатів ветеранам війни та членам їхніх сімей. Ще до кінця нинішнього року вони отримають кошти для придбання власних осель за житловими програмами Мінветеранів. На Одещині вручено 52 таких сертифікати.

«Загалом за цей рік в Одеській області держава, яку ціною свого здоров’я та життя боронять наші воїни, забезпечила житлом 338 захисників на суму майже 800 мільйонів гривень, — зазначив голова ОВА Олег Кіпер і додав: — у 2025-у пріоритетом також залишиться реалізація державних програм «єОселя» та «Доступні кредити 5-7-9», аби забезпечити власним житлом та справою наших громадян. Також за програмою Одеської ОВА й надалі надаватиметься компенсації 3% річних за іпотечними кредитами для бійців Сил оборони. Сьогодні така компенсація виділяється на більш ніж 350 квартир, придбаних нашими воїнами та їхніми сім’ями».

У статті «Одеські «березільці». Штрихи до забутого ювілею» («Чорноморські новини» від 11.04.2024 р., №15) автор цих рядків спробував привернути увагу громадськості нашого міста до історичної події столітньої давнини — створення в Одесі Шостої театральної майстерні Мистецького об’єднання «Березіль» (квітень 1924-го) за участю видатного українського актора, режисера, реформатора сцени Леся Степанович Курбаса (1887—1937).

Готуючи цю публікацію, я, з-поміж іншого, спирався на ґрунтовне дослідження відомого одеського режисера і мистецтвознавця Володимира Голоти, який на підставі зібраних ним архівних матеріалів найповніше відтворив історію створення та діяльності цього творчого осередку (див.: Голота В. Одеська філія «Березоля» // Театральна культура: науковий збірник / КДІТМ ім. І.К. Карпенка-Карого; ред. кол.: Р. Пилипчук (відп. ред.). — 1985. — Вип. 11. — С. 70—81).

Черговою виставкою із серії заходів з нагоди 60-річчя заснування художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського приємно здивували й порадували нас його викладачі у партнерстві з Одеською національною науковою бібліотекою. Книжковий вернісаж «Часопис», який відбувся 10 грудня, охопив значний простір головного читального залу книгозбірні, представивши напрацювання кількох поколінь «Худграфу» в галузях педагогіки й образотворчого мистецтва. По периметру читальні були розміщені твори викладачів цього університетського підрозділу.

Присутніх привітали генеральна директорка ОННБ Ірина Бірюкова, ректор ПНПУ імені К.Д. Ушинського Андрій Красножон, декан художньо-графічного факультету Дмитро Величко. Про значущу місію першого в Україні закладу подібного профілю, про наступність і важливість акумулювання досвіду попередників ішлося також у виступах докторки мистецтвознавства Ольги Тарасенко, ексдекана факультету Миколи Резніченка, представника Національної спілки художників України Володимира Бабієнка.

Прокидаєшся удосвіта від стороннього звуку, буцім щось випало з рук і закотилось під шафу — не знайти…

Одразу ж здогад: мама збирається на роботу. Й бачиш, як вона біля шафи щось там угорі намацує.

Наприкінці року компанія Google оголосила рейтинг найпопулярніших пошукових запитів українських користувачів.

Компанія проаналізувала, які запити і теми в різних категоріях цікавили українців у 2024-у. Найбільш затребуваний запит року — «Графік відключення світла». На другій позиції — «Євро-2024», а третє місце посів «Сирський». До топ-запитів також увійшли «Олімпійські ігри-2024», «Пасха-2024» та «Суджа».

Скрізь на планеті, за одним винятком — пощастило тільки Азії, нинішній рік стане най-спекотнішим за всю історію спостережень.

2024-й, за оцінками американського Національного управління океанічних та атмосферних досліджень (NOAA), поб’є попередній температурний рекорд, встановлений буквально торік.