Автограф як відбиток епохи

Перші примірники книжок з автографами і посвятами почали з’являтися у Зленковій книгозбірні ще наприкінці 1950-х. Відтоді впродовж шести десятиліть Григорій Дем’янович з радістю отримував підписані авторами виданнями. Цей відрізок історії — динамічна епоха, яка охоплює часи найбільшого піднесення СРСР та його агонію наприкінці 1980-х,

що закінчилася крахом, а далі — чверть століття нашої омріяної незалежності. Це часи правління радянських генсеків — Хрущова, Брежнєва, Андропова, Черненка, Горбачова та президентів незалежної України — Кравчука, Кучми, Ющенка, Януковича і Порошенка.

Дарувальники здебільшого були особами знаними й авторитетними. Дарували книжки свого авторства або просто цікаві видання. Процес дарування мав двосторонній характер, бо й сам Зленко з не меншим задоволенням підписував і презентував власні новодруки колегам.

У цьому почесному переліку — 21 лауреат Шевченківської премії: Микола Бажан, Павло Загребельний, Іван Дзюба, Павло Мовчан, Іван Драч, Микола Жулинський, Тарас Федюк, Анатолій Погрібний, Валерій Шевчук, Леонід Большаков, Євген Шабліовський, Сергій Білокінь, Леонід Вишеславський, Григорій Гусейнов, Микола Шудря, Федір Погребенник, Євген Кирилюк, Федір Сарана, Василь Бородін, Петро Жур, Василь Фащенко.

У колекції Зленка є книжки з автографами від 417 дарувальників. Більшість з цього переліку подарували одне або два видання. Однак чимало і тих, хто підписав від трьох до десяти, а дехто навіть по кілька десятків. Отже, кількість підписаних книжок в рази більша за число дарувальників.

Серед останніх є й справжні рекордсмени. Знаний шевченкознавець, уродженець українського Ніжина, професор Леонід Большаков з Оренбурга (автор книжок про перебування Шевченка на засланні, в Астрахані, Нижньому Новгороді й Москві, органі-затор музеїв Шевченка в Орську й Оренбурзі та засновник щорічних шевченківських фестивалів) подарував Григорію Дем’яновичу 48 видань.

Зленко отримував книжки різноманітні — літературу суспільно-полі-тичну, художню різних жанрів, наукову та науково-популярну, довідкову, спеціалізовану переважно українською та російською мовами. Окремі — польською, німецькою, болгарською, білоруською, румунською, хорватською та сербською мовами.

Гортаючи біографічні довідки авторів автографів, зустрічаємо чимало імен філологів, літературознавців, перекладачів, художників, істориків, краєзнавців, громадсько-політичних діячів, народних депутатів, дипломатів.

Частину колекції посідають книжки ідеологічного змісту, які в радянський період видавалися масовими тира-жами. Вони підписані представниками компартійної номенклатури чи викладачами марксизму-ленінізму (предмет був обов’язковим у всіх вищих навчальних закладах СРСР).

Здебільшого наприкінці вісімдесятих і в роки незалежності Зленко отримував у дар книжки від людей, які пережили жахіття нацистських концтаборів чи сталінського ГУЛАГу, або навіть одне й інше — українців, євреїв, росіян. Широко представлене покоління шістдесятників, а поміж ними — учасники дисидентського руху, репресовані радянським режимом у 1970-х — 1980-х роках.

Ще одна гідна уваги група дарувальників — ентузіасти — вчителі та культосвітні працівники з глибинки, яких іноді вважали сільськими диваками, але без їхньої подвижницької праці на культурній ниві наша самобутність не була б такою яскравою.

Життя українських громад за кордоном було одним із наукових інтересів Григорія Зленка. Географія підписаних книжок широка — від країн Європи, Близького Сходу, Центральної Азії до США, Канади та Австралії.

Науково-довідкове видання «Невтомний шукач скарбів духовних…», без перебільшення, стане настільним для дослідників творчого доробку Григорія Зленка.

Але й це ще не все. Григорій Дем’янович, з властивою йому ретельністю, зберіг для нащадків листування з непересічними адресатами. За майже півстолітній період він отримав близько 10 тисяч листів. Це кореспонденція наукового, публіцистичного, службового, а також дружнього й особистого характеру та листи від читачів. У відділі рукописів і цінних видань ОННБ зберігається його унікальна епістолярна спадщина, яка безперечно, є потужною джерельною базою для майбутніх досліджень.

Одеський період життя Григорія Дем’яновича Зленка охоплює 55 років плідної наукової, літературної та просвітницької діяльності на благо рідного міста й України. Й от нещодавно його ім’я увічнене на мапі Одеси. У Приморському районі, згід-но з розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 26 липня 2024 року за №694/А-2024, з’явилася вулиця Григорія Зленка, яка з’єднує вулиці Краснова та Суднобудівну, проходячи паралельно до Адміральського проспекту.

Володимир ГЕНИК.