Шлях введення антибіотиків: уколи — тільки за крайньої необхідності

Що таке шлях введення?

Шлях введення — це спосіб, у який лікарський засіб потрапляє в організм з метою реалізації лікувального ефекту. Для антибактеріальних препаратів перелік шляхів введення навмисно обмежений і чітко регламентується стандартом «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів» (наказ МОЗ України №1513 від 23 серпня 2023 року).

У закладах охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, антибактеріальні препарати слід вводити відповідно до інструкції. Використовуються такі основні шляхи введення:

• пероральний (ентеральний) — через рот;
• внутрішньовенний — безпосередньо у кровотік;
• внутрішньокістковий — у рідкісних клінічних випадках;
• інгаляційний — у спеціальних клінічних випадках.

Переваги перорального шляху

Незважаючи на те, що деяким лікарям може здатися, буцімто фармакотерапія без уколів — це «несолідно» та недостатньо ефективно, численні дослідження доводять: нема різниці в ефективності між пероральним і внутрішньовенним шляхами введення антибіотиків. Різниця лише у часі початку фармакологічного ефекту, що має значення лише у таких дуже важких випадках, як сепсис. Інші випадки, коли не можна обійтися без парентерального застосування, наведено у стандарті.

Водночас пероральні форми мають низку переваг:

• зниження ризику розвитку ускладнень, що пов’язані з інфузією пацієнта;
• зниження ризику розвитку катетер-асоційованих інфекцій крово-току;
• зниження вартості лікування пацієнта;
• краще ставлення пацієнтів до лікування;
• зменшення тривалості госпіталізації пацієнтів.

Зниження ризиків для медиків

Особливо слід наголосити на тому, що надання переваги та використання перорального шляху введення антимікробних препаратів знижує ризик інфікування медичних працівників через випадкові уколи голками під час проведення ін’єкцій.

Заборонені шляхи введення

Такі шляхи введення, як інтраартеріальний, ендолімфатичний, внутрішньочеревний, внутрішньом’язовий (за винятком обґрунтованих випадків) та безпосередньо в рану, не мають доведених переваг і заборонені до використання.

Коли допускаються внутріш-ньом’язові ін’єкції?

Попри те, що внутрішньом’язовий шлях введення може сприйматися як звичний метод лікування, який регулярно використовувався раніше, він допускається лише у виняткових випадках:

• якщо це єдино можливий шлях згідно з інструкцією;
• якщо внутрішньовенний або внутрішньокістковий доступ неможливий за невідкладних станів;
• внутрішньом’язове введення антибактеріального препарату передбачено чинними галузевими стандартами медичної допомоги.

Внутрішньом’язове введення може призвести до місцевого подразнення, гематом, абсцесів у місці введення. Окрім того, порівняно з внутрішньовенним, цей шлях введення більш болісний, має нижчу комплаєнтність та ризики пошкодження нервів.

Ін’єкції у закладах первинної меддопомоги

У закладах первинної медичної допомоги призначати ін’єкційні форми антибіотиків взагалі заборонено.

У разі потреби такого призначення пацієнтів спрямовують до закладів спеціалізованного рівня надання медичної допомоги.

Що враховувати при виборі шляху введення?

Вибираючи шлях введення антибіотиків, лікар має дотримуватися не лише стандарту, а й враховувати всі переваги та недоліки, завжди, коли це можливо, обирати милосердніший метод лікування — пероральні антибіотики або ж прагнути якнайшвидше перевести пацієнта з парентерального шляху введення на ентеральний, якщо це дозволяє клінічна ситуація.

Розуміння цих нюансів допоможе пацієнтові позбутися страху звернутися по допомогу, а відтак збільшить ефективність лікування антибіотиками.

За матеріалами
Центру громадського здоров’я МОЗ України.