Мир на паузі

О, ледве не забув. В атаках на тили російських агресорів у жодному разі не застосують німецьких високоточних далекобійних ракет «Таурус». У канцлера ФРН Олафа Шольца у годинній розмові з путлером напевно прозвучала ракетна тема. Поряд з темою економічних санкцій та спробою відновити транзит газу російськими трубопроводами. Але не заглядатимемо далеко. Незабаром розпустять Бундестаг і «семафорна коаліція» припинить існування, а що прийде їй на зміну — хто-зна. Демократію у Європі наразі ніхто не скасовував.

Що ж до класичної демократії у Сполучених Штатах Америки, то її доля вирішується буквально цими днями. Дональд Трамп завершує формування команди, якої не було в жодного з американських президентів. Команди монолітної, неформально слухняної особисто йому. Про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову за океаном можна забути на чотири роки. І хто знає, чи вдасться до цього принципу повернутися взагалі. Можливість швидких рішень і безперешкодної їх реалізації — сильна спокуса для лідерів зразка Трампа.

Легко сказати, поговорив по телефону з десятком призначених тобою ж або залежних від тебе республіканців — і мрії збуваються. Війни закінчуються, конкуренти мовчать, наче у рот води набрали, а демократи дивуються: як не додумалися внести до Конституції потрібні поправки. Огляд — не місце для подібних зауважень, але за океаном досі не вдавалося сформувати монолітну владу ні за гітлерівським, ні за сталінським зразком. А до путлерівського маскараду (з вождем, але без держави) американці ще не готові. І намагаються розділити призначенців на «голубів» та «яструбів», хоча й лінивому зрозуміло, що ніякого поділу нема. Сьогодні держсекретар США — за надання допомоги Україні, а завтра — проти. І двопалатний Конгрес — такий же, і судді Верховного суду, призначені пожиттєво.

До Конгресу і Верховного суду США ще дійде черга, а для чиновників адміністрації вже сьогодні настали критичні дні. Ексцентричні мільярдери Ілон Маск і Вівек Рамасвамі створили не передбачену Конституцією комісію з підвищення ефективності роботи уряду і запропонували шефу звільнити чи не третину чиновників і ще третину, включно з міністрами, відправити на віддалений режим роботи. Щоб служба медом не здавалася. Шеф поставився до пропозицій прихильно. А частина впливових американських видань уже роблять висновок: смута дозріла.

Ми також зробимо ракети

Для ворогів американської держави смута — чудова нагода скористатися ситуацією і втрутитися. У московії довго приховували симпатії до Трампа, передчуваючи параліч Білого дому. Кремль свого дочекався. Під час смути вдома Трамп не зможе, як обіцяв, «закінчити» за кілька днів війну в Україні, примирити країни Близького Сходу з Ізраїлем, показати Китайській Народній Республіці, хто господар Земної кулі, і поставити на місце знахабнілий Іран. Не треба бути бізнесменом та ефективним менеджером, щоб збагнути: необхідно багато, дуже багато грошей, аби повернути США колишню велич. Таких грошей у Трампа нема. Їх нема ні в кого.

Отже, діяти доведеться поступово. По черзі. Причому російська агресія в Україні у цій черзі не на першому місці. І не на другому. Мабуть, і не на третьому. Наша країна від США далеко. Президенти Трамп і Зеленський один до одного ставляться, скажемо так, прохолодно. Найближчим часом українцям не вдасться змінити їхні стосунки на краще. І значних грошей на ведення війни отримати не вдасться (навіть у борг за ленд-лізом), і про сучасну високотехнологічну зброю на чотири роки доведеться забути. Але ж не пропадати нам, врешті-решт. Необхідний маневр, який дозволяє інвалідові обходитися без милиць. А саме — об’єднане зусилля волі уряду і народу.

Так, без опори на головного союзника воювати важко. Так, на українців чекає реальне па-діння рівня життя. Але інакше не вижити. Історія багатьох країн у ХХ і на початку ХХІ століть сповнена не лише перемогами, а й важкими поразками. В умовах поразок з аморфної маси держав сформовано політичну карту Європи. Із цієї карти нікому не вдасться вирвати нашу країну. У рашистів не вистачить ані фінансових, ані людських ресурсів. Не допоможе ні Сі Цзіньпін, ні Кім Чен Ин, ні разом узяті вожді «глобального Півдня». От тільки треба потерпіти. Зосередитися не на проханнях про допомогу, а на зусиллях у виробництві зброї та всього, що здатне прискорити перемогу. Судячи з повідомлень інформаційних агентств, справа у цьому напрямку зі скрипом, але рухається. У сфері винаходів, виробництва та застосування безпілотників на полі бою Збройні сили України вже лідирують серед армій світу. І недалекий той час, коли наша країна зможе експортувати на Захід високотехнологічні високоточні ракети. І застосовувати їх проти агресора, не питаючи дозволів.

Під свист снарядів, керованих бомб і ракет огляд писати незручно. Але під час війни взагалі трапляється мало радісного. Треба терпіти. Терпіти. І жити, долаючи страхи, готуючись до мирного, спокійного життя. Хоча в Офісі Президента цього не підтверджують, але регіональні штаби, за чутками, набирають працівників і вже готуються до скасування воєнного стану. Щоб не спізнитися.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.