Тисяча й одна ніч

На східному кордоні України по цивілізаційному розламу між світлом і пітьмою, правосла-в’ям московського розливу і християнством у його світовому розумінні схрестили мечі Цивілізація і Зло. Подальші події показали, що війна триває в екзистенційному вимірі: Україна виборює не лише щасливе майбутнє, а й право на існування як нація і держава, а наш ворог — право залишатися одним з полюсів сили, без чого, швидше за все, далі не існуватиме.

24 лютого 2022 року Росія масштабно вдерлася з півночі, сходу та півдня України, зануривши в хаос війни Київ, Харків, Чернігів, Суми, Маріуполь й інші ключові міста. Початковий план включав швидке захоплення столиці та встановлення проросійського режиму. Українці піднялися для відсічі агресору. Перші бої. Перші втрати. Перші здобутки. Зусиллями оборонців Гостомельського аеропорту (зокрема: десантників 80-ї бригади, нацгвардійців 4-ї бригади, зведеного стрілецького батальйону курсантів Житомирського військового інституту, бійців 114-ї бригади ТрО, спецпризначенців) російський план захоплення летовища й подальшої висадки штурмового ешелону, щоб створити повітряний міст і сформувати тактичну групу для ривка на Київ, зазнав фіаско. Значна частина наших — солдати-строковики, курсанти, тероборонівці, котрі ввечері 23-го лягали спати ще цивільними — саме вони подарували Україні маленьку надію на перемогу.

Далі був успішний контрнаступ Сил оборони на Київщині у квітні 2022-го, який викинув російські війська за кордон. За інерцією ворог відкотився з Чернігівщини, Сумщини, Полтавщини. З боліт почали щось бубоніти про «жест доброї молі».

Наступними важливими подіями стали звільнення Харківщини у вересні й Херсона в листопаді 2022-го. Ці успіхи зміцнили моральний дух українських захисників і показали ефективність стратегії Сил оборони.

Серед ключових військових операцій варто виділити оборону Маріуполя, яка тривала майже три місяці й стала символом героїзму українських захисників. Більшість тих, хто мусив здатися в полон по завершенні оборони, й досі там. І зусилля для їх повернення недостатні.

Слід згадати битву за Сіверськодонецьк і Лисичанськ у 2022-у — важке випробування для українських сил. Контрнаступ на Харківщині й звільнення Ізюма стали важливими стратегічними перемогами. Але були й болючі відступи з Лимана, Бахмута, Авдіївки, невдалий наступ на Запоріжжі на початку літа 2023-го.

Україна вмивається кров’ю щодоби, втрачаючи цвіт нації. Військові втрати закриті зі зрозумілих причин. Тримаємо в пам’яті, що 25—30% поранених — люди, які втратили кінцівки, зір, рухомість, з важкими порушеннями когнітивних здібностей.

Геноцидні практики ворога (і мова не лише про Бучу, Ірпінь, Ізюм, Маріуполь, сотні інших окупованих міст, містечок і сіл) постійно накручують лічильник втрат серед цивільних: десятки тисяч українців загинули, сотні тисяч поранені, втратили домівки або стали жертвами обстрілів й атак.

Війна спричинила масштабну гуманітарну кризу. Понад вісім мільйонів людей були змушені залишити свої домівки й виїхати за кордон, шукаючи безпеки. Ще більше стали внутрішніми переселенцями, що створило значний тиск на соціальну інфраструктуру країни. Соціальна криза, проблеми медичного забезпечення та психологічні травми є постійними викликами для населення.

Війна завдала масштабних збитків інфраструктурі України. Агресор зруйнував або пошкодив майже 158000 житлових будинків. Загальні збитки у сфері житла оцінюють у $54,4. Росія зруйнувала 365 шкіл, а загалом пошкодила або знищила близько 2000 закладів середньої освіти, майже 200 медичних закладів, 346 мостів, 24000 км доріг. Збитки енергетичного сектора України перевищили $56 млрд. З них прямі становлять понад $16,1 млрд, зокрема: руйнування об’єктів генерації електричної енергії ($8,5 млрд), магістральних ліній передачі ($2,1 млрд) та нафтогазової інфраструктури ($3,3 млрд). Ворог окупував 157000 км? (26%) території держави, втрачене Азовське море.

Але ж Сили оборони звільнили 70000 км? (40%), загарбаних агресором. Офіцери й солдати щохвилини творять дива і демонструють видатні приклади мужності. Ми легко пригадаємо десятки імен медійно розкручених героїв, але ж їх у сотні разів більше. Лейтенант Віталій Сапило, командир танкового взводу, 21 рік, знищив 30 одиниць ворожої техніки, перш ніж загинув від авіанальоту. Герой України посмертно. Командир танкового взводу лейтенант Євген Пальченко прикрив вихід свого взводу з оточення у березні 2022-го. Командир механізованого взводу старший лейтенант Олександр Кузьменко в серпні 2022-го навіть після важкого поранення продовжив керувати боєм, завдяки чому утримали опорний пункт на стратегічно важливій висоті.

Волонтерський рух в Україні став критично важливим під час війни, особливо в підтримці армії та допомозі цивільним, зокрема вимушеним переселенцям. Волонтери виконують різноманітні ролі — від збору й розподілу гуманітарки до безпосередньої допомоги на фронті. Волонтерські об’єднання не тільки долучаються до розв’язання нагальних потреб, а й мають на меті сприяти довгостроковій стійкості громад та відновленню України після війни. Вони — яскравий приклад солідарності й ресурсності, що допомогло Україні пережити найважчі часи.

Станом на кінець 2024 року війна в Україні триває і створює серйозні військові й гуманітарні наслідки. Російська армія займає близько 26% території нашої країни, зокрема важливі промислові й стратегічні райони на сході та півдні. Окупація Криму, частини Луганської, Донецької, Запорі-зької, Херсонської областей ставить під загрозу не лише суверенітет, а й майбутній розвиток держави. Українські Збройні сили активно стримують агресора. Бої тривають, і війна має характер затяжної.

Перспективи завершити війну непевні. Політичне рішення залежить від багатьох факторів: внутрішнього розвитку в Україні, позиції міжнародних партнерів, стратегії РФ. Міжнародна підтримка України з боку західних держав, зокрема США та Європейського Союзу, забезпечує стабільно військові постачання й фінансову допомогу. Однак окуповані території, зокрема Крим, не дають підстав швидко перейти в дипломатичну площину, аби припинити війну.

Довгострокові наслідки для України, Європи та світу будуть значними. Для нас це означатиме не лише фізичне відновлення, а й психологічне: війна залишить глибокі шрами на поколіннях українців, багато хто пережив важкі випробування, втрату близьких. Війна спричинила значну міграцію як по Україні, так і за її межі, зокрема до Європи. Це додатково навантажує економічні системи інших країн.

Для Центральної та Східної Європи війна створює нові за-грози безпеці, поглиблюючи військові й політичні розриви між РФ і західним світом. Це може призвести до змін у глобальних політичних альянсах і перерозподілу впливу, у контексті НАТО та ЄС зокрема. На глобальному рівні конфлікт уже змінив геополітичну ситуацію, посилюючи конкуренцію за ресурси та змінюючи торгові шляхи, наприклад, у Європі та в Азії.

Після 1000 днів повномасштабної війни витривалість і незламність України залишаються очевидними. Попри численні труднощі, серед яких — загибель тисяч цивільних, майже повна руйнація енергетичної інфраструктури й постійні за-грози ракетно-авіаційних ударів, рішучість України не зламана. Військові, волонтери, цивільні демонструють надзвичайну відвагу й рішучість. Країна не лише виживає, а й продовжує боротьбу.

Віктор КЕВЛЮК,
експерт Центру оборонних стратегій.

Джерело: lb.ua.