Тетяна СТАНЄВА: «Для України свобода — це релігія»

Зі зворушливою промовою виступила посол України в Болгарії Олеся Ілащук, яка відзначила, що нині ми є свідками та учасниками унікального культурного обміну між нашою та дружніми до нас країнами:

— Болгарські глядачі матимуть змогу переглянути понад 100 фільмів, більше половини з яких — це українські стрічки. Це філь-ми-сповіді, фільми-свідчення про наш біль і сподівання. Вони розповідають про українців, які борються за свою державу, за право жити на своїй землі, за право сказати «ніколи знову» росій-ському імперському геноциду, який триває вже понад 300 років. Понад три століття московське царство, російська імперія, більшовицька імперія, СРСР, кремлівський режим не лише спотворювали нашу історію, а й привласнювали її, руйнували, грабували та вбивали наш народ. Держава-агресор продовжує це робити і сьогодні...

Після 2014 року, а особливо після 24 лютого 2022-го українська культура переживає новий ренесанс. Ми відроджуємо наші традиції, розповідаємо світові про нашу унікальність, прославляємо імена українських письменників, художників, науковців, мислителів, патріотів. Наша гордість — це наша культура і багатоетнічна ідентичність. Представники болгарської громади в Україні — це повноправні та доброчесні громадяни, які мають всі можливості для збереження своєї мови й ідентичності. Це достойні і горді громадяни України, які борються за свою Бать-ківщину, бо дуже добре знають, що несе російська окупація.

Слова привітань прозвучали також від Боряни Черкелової — представниці муніципалітету Софії, Петира Тодорова — виконавчого директора Національного фільмового центру Болгарії та Алека Алєксієва — члена журі й продюсера, які висловили щире захоплення та побажали фестивалю успіху.

Директорка кінофестивалю «ОКО» Тетяна Станєва, як завжди щиро й емоційно, звернулася до присутніх з такими словами:

— Я знаю, що на планеті є багато проблем, тому до нашої міжнародної програми ми включили фільми, які так чи інакше порушують їх. Але зараз ми не можемо говорити ні про що інше, крім нашого болю... Можна вимкнути телевізор, відірватися від новин і забути про війну. Ви можете не ходити на наші фільми, це ваше право. А ми не можемо забути. Ми не можемо вимкнути.

Чому ми воюємо? Тому, що багато наших героїв уже загинули за свободу. Тому, що свобода для України — це релігія. Тому, що в нас є вибір — хліб або свобода. Якщо ми виберемо хліб, ми втратимо все. Якщо ми виберемо свободу, ми отримаємо все назад.

У кожному селі, включно з болгарськими, яких у Бессарабії понад 70, у нас є кілька загиблих, десятки тих, хто служить. Нема жодного села, якого не торкнулася б війна. Нема жодної сім’ї, яка не втратила б рідних. Я сподіваюся, що колись, коли війна закінчиться, ми знайдемо можливість зняти інші фільми, розкажемо про наш гумор, наприклад. Сподіваюся, такі фільми ми привеземо дуже скоро. Але зараз ми мусимо ділитися своїм болем. Ми бачимо вашу підтримку, ваші обій-ми, і це для нас дуже важливо. Дякуємо за те, що ви готові чути правду з перших уст! Дякуємо, що довіряєте нам! Дякуємо за те, що ви з нами!

І ще одне. До початку повномасштабного вторгнення, я зрозуміла, що багато людей у Болгарії не знали, де розташована Україна. Мене часто запитували, зокрема і журналісти, чи межує Бессарабія з росією. Тобто практично ніхто нічого не знав про Україну й українських болгар. Тож однією з великих цілей кінофестивалю було виконати цю просвітницьку роботу, розповісти про нас, про те, ким ми є, через культуру. Окрім стрічок про війну, в нас є ігрові фільми, які переповідають і переосмислюють нашу історію, які відповідають на питання, чому ми боремося, чому не здаємося, чому гинемо.

Слова Тетяни Станєвої не могли залишити байдужим жодну людину, яка їх чула. А фільм-відкриття «Балада про маленьких людей» українського режисера Івана Сауткіна лише додав щирих емоцій.

Гості кінофесту висловили свою симпатію не лише словами, а й допомогли коштами 11-й бригаді Національної гвардії, й зокрема нашому Олександру Барону, українському фотографу болгарського походження та члену команди «ОКО», взявши участь в аукціоні, під час якого зібрали 3400 левів (понад 60 тисяч гривень).

Потім усі перемістилися до фоє, де організатори підготували коктейль-вечірку з благодійним ярмарком, сувенірами, фестивальною атрибутикою та крафтовими бессарабськими смаколиками.

А ще гості мали можливість переглянути виставку «Війна крізь два об’єктиви: там, де мовчання кричить», у рамках якої представлено 40 фотографій Олександра Барона (Україна) та Румена Сарандєва (Болгарія).

Співорганізаторам фестивалю стали муніципалітет Софії та Національний кіноцентр. Свою підтримку надали також Посольство України в Республіці Болгарія, Neterra TV PLUS, маркетингове агентство Netpeak Bulgaria, фонд «Манол Пейков і друзі», Idea Comm, Release BG, Центр бессарабських болгар у Болгарії, поромний комплекс «Орлівка-Ісакча», Бессарабський фронт, ТМ «Болград» і бессарабський болгарин із села Криничне, меценат Віктор Куртєв.

Детальніше про фестиваль «ОКО» читайте на його сайті: https://www.okofilmfest.com.ua.