№ 45 (22523) четвер 21 листопада 2024 року

Звернення Президента України Володимира Зеленського до учасників спеціальної сесії Європарламенту, присвяченої тисячі днів повномасштабної війни

Шановні пані та панове, шановні друзі, наші друзі, друзі України! Дякую вам за підтримку України! Дякую за те, що жоден із тисячі днів цієї жахливої війни не став днем зради наших спільних європейських цінностей.

Ми довели, що ці цінності — не просто слова, не щось абстрактне. Європейські цінності та європейський спосіб життя, коли вони втілюються в дії, захищають життя реальних людей. Щиро дякую вам!

Якщо тисячу днів масштабної агресії росіян розділити на періоди, то нинішній можна назвати «очікуванням Трампа». Його коротка характеристика — нічого без України. У сенсі взагалі нічого, крім дзвінка Шольца путлеру і дозволу американців стріляти західною зброєю по прикордонних (прифронтових) областях московії з обмеженням щодо дальності та детальним узгодженням цілей.

Дозвіл з масою умов

«Чудова сімка» G7 не була єдиною щодо обмежувальних заходів. Італія наполягла на тому, що її зброю проти росіян на російській території застосовувати не можна. А де можна — не вказала. Краще нехай припадає пилом на складах. У крайньому разі нехай, звільняючи території, вбиває українців, які потрапили в окупацію. З дозволом стріляти по тилах агресора західною зброєю — теж не все зрозуміло. У кожному з випадків такий удар необхідно погоджувати. У розрахунку на те, що поки погодять, то й війна закінчиться.

23 листопада, як і щороку в четверту суботу останнього осіннього місяця, Україна вшановуватиме пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років і масових штучних голодів 1921—1923 та 1946—1947 років.

«Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви — гідно вшановані», — підкреслюють в Україн-ському інституті національної пам’яті.

Що нам треба знати про команду Трампа

Новообраний президент США вже визначив кандидатури на більшість ключових посад у своїй майбутній адміністрації. Рекрутинг відбувається рекордними темпами. Рішучість Дональда Трампа особливо помітна порівняно з хаосом перехідного періоду та початку його першої каденції. Нині він виглядає значно краще підготовленим і впевненішим, добираючи кандидатів на значущі посади відповідно до власних уподобань і порад тих зі свого найближчого оточення, хто допущений до вирішення кадрових питань. Серед них, зокрема, його «другий номер» Джей Ді Венс, сини Дональд-молодший та Ерік, Ілон Маск й адвокат президента Борис Епштейн.

Головним критерієм добору кадрів є абсолютна лояльність до «боса» й уміння обстоювати його ідеї та вчинки в ЗМІ. Ці якості цінуються на порядок вище, ніж компетентність і досвід. Трамп зробив висновки зі свого попереднього президентства, коли в його оточенні були так звані дорослі, тобто люди, які мали власну думку й могли навіть сперечатися з «лідером».

У вівторок, 19 листопада, наша область була у жалобі — напередодні сусід-кровопивця вкотре атакував Одесу. Десятеро загиблих, з яких семеро — поліцейські, медик і ще двоє містян. Поранень різного ступеня важкості зазнали 55 осіб, зокрема п’ятеро дітей віком від 7 до 11 років.

23 потерпілих, з яких троє дітей, опинилися на лікарняних ліжках. За словами голови Одеської ОВА Олега Кіпера, п’ятеро дорослих — у важкому стані, у двох відірвані кінцівки. «Вночі в одного з постраждалих поліцейських зупинялося серце, але наші дивовижні лікарі змогли повернути його до життя», — розповів посадовець в ефірі одного з телеканалів.

Знайти слова

— Чи вже сформувався в голові людей цей зв’язок, що зміну клімату пришвидшує саме людство своєю діяльністю, а потім це виливається в екстремальні погодні явища?

— Думаю, що так. Бо вже, напевно, неможливо не скласти цих двох пазлів. Хоча, на жаль, залишається багато скептиків. Кліматична система — це великий механізм, який сформувався за сотні мільйонів років. Й от вони кажуть: «Ну що та людина могла з тим великим механізмом зробити, що такого вприснути?». Але ж наш організм теж великий, а вприсніть у нього трохи ціанистого калію? Тут приблизно те саме. І хіба ці люди не бачать усе те саме, що й ми? Чи вони не уявляють цієї небезпеки, чи вони за 30 срібняків кажуть речі, які просто на голову не налазять?

Пів року навколо України ходили ворожі хмари, потроху збиваючись у БТГр, і вранці 24 лютого 2022-го росіяни розпочали масштабне вторгнення, що стало кульмінацією періоду напруженості й гібридної агресії з боку РФ, яка розпочалася з анексії Криму у 2014-у. Війна швидко переросла в найбільший конфлікт у Європі після Другої світової війни, остаточно зруйнувавши глобальну систему безпеки й відчутно вплинувши на безпеку, політику й економіку всього світу.

Недоімперія остаточно усвідомила, що без України вона куца й абсолютно непрезентабельна, що їй треба зберегти свій вплив на пострадянському просторі, перешкоджаючи зближенню України із західними інституціями, такими як НАТО та Європейський Союз. Україна ж має стратегічний інтерес у захисті свого суверенітету й незалежності, прагне інтеграції з ЄС та НАТО, аби забезпечити власну безпеку. Західні країни, зокрема США та держави Європейського Союзу, зацікавлені в стабільності регіону, захисті міжнародного права та стримуванні агресивної політики Росії.

До 90 річчя від дня народження Григорія Зленка (1934 — 2015)

Пропонований портрет Григорія Зленка, скоріш, документальний, аніж художній, бо зітканий зі спогадів людей, які впродовж багатьох років трудилися разом з ним в одному кабінеті під його керівництвом. У редакційному відділі Одеської національної наукової бібліотеки Григорія Дем’я-новича пам’ятають і нерідко згадують у різних ситуаціях не як бронзову статую, а як живу людину. Тут — його друкарська машинка, його ваза з олівцями, його книжки, а іноді… його невидима присутність.

Спогадами про Григорія Зленка поділилися редакторки ОННБ — світлої пам’яті Марта Десенко (1935 — 2024) та Ірина Шелестович, які пропрацювали з ним по 42 роки. Картину доповнюють коментарі теперішньої завідувачки редакційного відділу Наталії Майданюк і відомого одеського колекціонера та краєзнавця Тараса Максим’юка.

Концерт із творів композиторів України в одеській філармонійній залі

Ще на зорі доби романтизму музиканти дійшли висновку щодо цінності «малих форм» вираження й аргументували це порівнянням із значущістю ікони: ікону цінують не за те, що вона велика.

Релігійні витоки мистецького мислення на сьогодні незаперечні, тому паралелі мініатюризму мистецького виявлення та іконописного втілення Вищого закономірні. У даному разі йдеться про концерт від Одеської організації Національної спілки композиторів України, який відбувся 15 листопада у знаменитій залі нашої філармонії. Його дав камерний склад симфонічного оркестру цього закладу, що працює під орудою заслуженого артиста України Хобарта Ерла, а цей камерний фрагмент творчого колективу очолює молодий, але вже досвідчений музикант, піаніст і диригент, кандидат мистецтвознавства Олександр Перепелиця.

12 листопада відійшов у засвіти єпископ-емерит Броніслав Бернацький, який довгий час був пастирем для всіх вірних Одесько-Сімферопольської дієцезії Римсько-католицької церкви.

Священницьке служіння єпископ виконував у важкі часи переслідувань Церкви з боку комуністичного режиму. Він також став свідком відродження Церкви.

8—15 листопада в столиці Болгарії Софії пройшла друга частина п’ятого Міжнародного фестивалю етнографічного кіно «ОКО».

На відкритті, що відбулося у Національному палаці культури — кінотеатрі «Люм’єр» — зібралося понад 200 небайдужих до України людей, серед яких були представники посольств низки країн у Болгарії, журналісти, громадські діячі та культурні активісти.