Світлана КРАКОВСЬКА: «Маємо просто визнати — ми вже живемо в іншому кліматі»

Світлана Краковська понад десять років, відколи ввійшла до IPCC, шукає слова, аби говорити про загрози зміни клімату, спричинені діяльністю людини. Іноземні журналісти називають її рольовою моделлю, а журнал Nature включив науковицю, завідувачку лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту до списку найвпливовіших учених 2022 року.

— Мене вже навіть звинувачують у тому, що я більше активістка, ніж науковиця, — сміється вона. — Ну а що робити? Ми, кліматологи, добре усвідомлюємо, що таке кліматична система і що може бути, якщо в ній ламаються зв’язки й вона виходить із рівноваги, які це енергії. Це як уявити себе на гребені хвилі: ти не знаєш, чи встоїш, чи скине тебе і що взагалі буде далі. Тобто чи ти впораєшся з цим усім. Приблизно так відчуваю себе я.

Після повномасштабного вторгнення говорити про зміну клімату стало ще складніше. З одного боку, війна посунула з порядку денного глобальну проблему, але вона ж стала і підсилювальним чинником кліматичних змін. Зараз хвиля уваги до неї знову набирає обертів на фоні цьогорічних екстремальних погодних явищ у різних куточках планети: по узбережжю Флориди тричі вдарили урагани; Європа потерпала від аномально високих температур і потужних повеней, а льодові шапки Свальбарда (Шпіцберген) у липні 2024-го танули за добу в п’ять разів більше за норму.

Планета продовжує нагріватися. У 2023 році середньорічна температура поверхні сягнула рекордно високої позначки і на 1,45°C перевищила доіндустріальний базовий рівень. 2024-й підхопив естафету. Напевно, цими цифрами непросто вразити нефахівця. «Але уявіть, що людство жило в температурних лімітах плюс-мінус 0,2°C, а зараз маємо майже +1,5°C», — каже Світлана Краковська.

Зрештою, з одного боку, дедалі більше територій страждає від екстремальних опадів, а з іншого — від триваліших посух і спеки. Як констатують автори цьогорічного звіту Lancet Countdown про стан здоров’я та зміну клімату: світ стикається з рекордними загрозами своєму добробуту. Із 15 індикаторів, які відображають вплив зміни клімату на здоров’я, за останній рік десять сягнули пікових значень.

Говоримо про це — в інтерв’ю «Лівого берега» (https://lb.ua) зі Світланою Краковською напередодні COP-29 — Конференції ООН зі зміни клімату, яка пройде в Баку в середині листопада.

Війна і клімат

— Розповідати про загрози зміни клімату, коли там палає, там палає, мабуть, непросто?

— Коли воно палає і все у вогні, звичайно, про клімат говорити не можна. І перші пів року повномасштабного вторгнення тут, в Україні, я навіть не намагалася. Але за кордоном просувала тезу про те, що клімат і війна пов’язані. Бо спочатку всі ці кліматичні рухи були розгублені. І я пояснювала: «Окей, ви не можете нам допомогти, але допоможіть тим, що виступатимете проти викопних палив — і таким чином ви проти Росії та фінансування цієї збройної агресії. Це допоможе не тільки нам, а й усьому світу».

— У чому на практиці проявилось те, що війна відвернула увагу від питань зміни клімату?

— Для того, щоб боротися зі зміною клімату, потрібні гроші, і ці фінанси в результаті просто почали йти фактично на гонку озброєнь.

— Тобто це відкидає назад?

— На жаль, так. Це нас уже відкинуло. Бо? з одного боку, це дійсно таке відхилення від того курсу, який країни тримали до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Водночас війна чинить додатковий тиск, і на цій тезі нам варто наполягати. Йдеться про так звані military emissions, додаткові викиди СО2 через військові дії. І це не тільки безпосередні викиди від вибухів, горілої техніки чи будівель, лісових пожеж тощо. Це ще й непрямі викиди, наприклад, від того, що комерційні літаки тепер рухаються іншими, довшими траєкторіями, оминаючи Україну. У звіті НАТО «Клімат та безпекова оці-нка впливу» є ці розрахунки (за оцінкою аналітиків, протягом перших двох років війни додатково в атмосферу викинуто до 175 млн т СО2. А загальний збиток, завданий клімату, оцінюють у понад $32 млрд. — LB.ua). Там також закладені майбутні викиди на відбудову України. І фактично є вже певна обґрунтована сума збитків, і з нею можна йти в міжнародний суд. Якщо нашим юристам вдасться довести цей злочин Росії проти довкілля — екоцид, то це стане прецедентом. Тобто ми можемо бути в цьому випадку таким локомотивом. І, можливо, хтось десь уже трохи замислиться, чи треба вирізати ліс, осушувати болото, ставити греблю або підривати, зважаючи на те, яка шкода від цього може бути довкіллю.

Інша проблема, що є ще емісії, пов’язані не тільки зі самими воєнними діями, а й з військовими навчаннями, і вони не обов’язкові для звітування. І зараз є організації, які наполягають, щоб їх включали в підрахунок викидів. Бо для таких великих країн, як США чи Росія, наприклад, вони зіставні з викидами промисловості чи транспорту.

Загалом це все великий біль. У людства є такий загальний карбоновий бюджет. Це кількість викидів, за яких концентрація парникових газів втримується на такому рівні, щоб температура не перевищила 1,5°C або хоча б 2°C. Хочу, щоб ви розуміли, люди дуже вразливі й можуть жити в певних температурних межах. І різниця між підвищенням температури на 1,5°C порівняно з доіндустріальною і на 2°C — це вдвічі більше від затопленої території й удвічі більше людей на цих територіях.

Так-от. Це бюджет планетарний. І уявіть собі, що людство в результаті воєнних дій витрачає його і тим самим пришвидшує рух до точки, коли кліматичні ризики кардинально зростуть. Ми ж могли б принаймні цього не робити. Ну от як довести людству, наскільки ми нерозумні? Мабуть, уже треба переглядати термін homo sapiens як застарілий…

— Чи будуть ці питання порушувати на конференції?

— У контексті війни й клімату там буде декілька великих панельних дискусій. Зокрема, про ті ж таки military emissions. Думаю, що наші меседжі будуть, звичайно, спрямовані на відшкодування збитків, завданих довкіллю, яке ми хочемо отримати від Росії.

— Росія, звісно ж, буде на конференції?

— Вони обов’язково приїжджають, і вони завжди дуже агресивні. Пам’ятаю перший після ковіду арктичний саміт в Ісландії. Я приїхала трохи пізніше і не була свідком цього, але мені переповідали, як на пленарному засіданні представниця Росії фактично погрожувала всім, мовляв, ви не можете не зважати на одну шосту суходолу. Це їхній головний аргумент, дуже такий «науковий». Річ у тім, що після повномасштабного вторгнення наукове співробітництво з Росією в Арктичному регіоні припинили, багато проєктів позакривали. Відповідно Росія перестала передавати моніторингові дані зі своїх арктичних станцій (науковці запереживали через ризик появи сліпих плям, що, своєю чергою, може вплинути на точність моделювання глобального клімату. — LB.ua). Але дистанційних методів дослідження ніхто не скасовував. І нехай це буде найбільша проблема.

— І РФ там ніхто не бойкотуватиме?

— Ну, по-перше, все це відбуватиметься в Баку. І там це взагалі неможливо. Але є, приміром, така традиція кожного дня номінувати країн-учасниць на звання fossil of the day — викопне дня. Так-от, Росію регулярно номінують як антигероя. Вони мають величезні території. І вся їхня політика будується на тому: «А в нас велика тайга, у нас велика поглинальна здатність. Тому ми можемо викидати стільки, скільки хочемо». Ось і вся позиція.

Загалом, як кліматолог я сказала б, що недостатньо того, що роблять саме в політичній частині Конференції ООН з клімату. Йдеться про перемовини, під час яких країни вирішують, що робитимуть. Я була на трьох конференціях поспіль. Пригадую свою першу поїздку, як побачила ці десятки тисяч людей, що переймаються проблемою зміни клімату. Це вражало — здавалося, що то така колосальна сила. А з іншого боку, я була дуже розчарована. Саме тим, що ось так багато людей, а ми нічого не можемо зробити проти жменьки тих, хто гальмує прогрес. Це таке безсилля. Усі ці конференції побудовані на консенсусі. І ми вже бачимо, до чого це призводить.

— Хіба що до стурбованості?

— Ми нікого не можемо примусити — тільки переконувати і так далі. І Паризька угода була першою угодою, яку схвалили консенсусом усі 196 країн ООН. Це велика перемога міжнародної дипломатії. Усі країни погодилися, що треба боротися зі змінами клімату, і поставили за мету обмежити зростання температури до well below 2 degree, а краще до +1,5°C від доіндустріального рівня. Питання в тому, як це робити, хто й що робить і хто за що відповідає.

Коли Трамп був президентом, то науковці, які представляли США, були дуже пригнічені. Але скільки б не кричав Трамп, що США виходять з Паризької угоди, він цього не міг зробити фактично, бо були певні запобіжники. Так працює їхня система. Її в принципі складно зламати, але можна. І зараз над цим працює країна-терорист. Вона так само ламає систему ООН, і, на жаль, їй це вдається. Тобто демократія працює там, де всі свідомі, а людство надто строкате.

А проте, є позитивні моменти. Наприклад, бачу, що країни Близького Сходу починають усвідомлювати, що їм теж варто вчасно переключатися на відновлювані джерела енергії. Бо оці викопні палива, вони в минулому, і там уже це розуміють. Вони, звичайно, за них тримаються і відстоюють їх. Тому я і називаю війну Росії війною викопного палива. Бо РФ підтримують переважно ті країни, де по суті править той, хто контролює нафту і газ або конче потребує їх. От і виходить, що викопне паливо воює з усім іншим світом за те, щоб у ньому залишитися. Але воно не вічне і точно зазнає поразки. А сонце, вітер, вода є у всіх. Якщо не одне, то інше. Й оці країни Близького Сходу починають переорієнтовуватися вже на сонце, на те, що в них є. І вони замовляють, наприклад, дослідження формування і прогнозування пилових бур, бо потребують технології, аби очищати сонячні панелі від пилу, який знижує генерацію.

Аномальна погода

— 2023 рік був рекордний температурно, і цей рік уже побив той рекорд. Це щось таке очікуване чи ні?

— 2021 року Нобелівську премію з фізики присудили трьом науковцям, двоє з яких — кліматологи. Пів століття тому вони спрогнозували те, що ми маємо зараз, оскільки припустили й розрахували різні сценарії концентрацій парникових газів. Тобто кліматичні моделі, які показують, як зі збільшенням в атмосфері вуглекислого й інших парникових газів зростає температура поверхні Землі, точні. Але вони не прогнозують температуру конкретного року. Кліматологи оперують щонайменше декадами. Всесвітня метеорологічна організація рекомендувала кліматологічний стандарт як усереднення показників за 30 років. Але тепер уже навіть в IPCC ми перейшли на 20 років через дуже швидку зміну клімату. От зараз закінчився період із 1991-го по 2020-й. Порівняйте, що було в 1990-у і куди ми прийшли. Це дуже велика різниця, якої в нормі не мало б бути. Моделі показують загальний тренд, куди ми рухаємося. Але з року в рік можуть бути коливання.

У 2023-у, скажімо, на кількість аномально теплих днів вплинуло посилене явище Ель-Ніньйо, яке до того ж розтягнулося в часі й досі визначає погодні умови. Це періодичне підвищення температури в екваторіальній частині Тихого океану. Разом з холодною фазою Ла-Нінья вони утворюють так зване Південне коливання. Схожі коливання є в Індійському океані, в Атлантичному теж. У цих океанах також розташовані потужні центри дії атмосфери, де формуються циклони й антициклони — вихори низького й високого тиску, які керують великими потоками повітряних мас, спричиняючи урагани, повені або посухи.

Тобто набрали в себе дуже багато теплоти. Це як обкласти себе грілками. Є такі підрахунки, що щосекунди в океани з атмосфери надходить теплова енергія, яка дорівнює 6—10 атомним бомбам Хіросіми. Тобто таку кількість енергії накопичує океан. Як ми будемо потім охолоджувати його? Скільки років?

Якщо подивитися на карту аномалій, то там є тільки одна синенька пляма на південь від Гренландії, в Атлантиці. Це Гольфстрім, який слабшає через танення льодовиків і зниження солоності води. Він перестає переносити теплі маси. Відповідно весь механізм сповільнюється. І це єдина така пляма, де температура взагалі-то трішечки знижується. Тому й заголовки можна побачити, що Європа замерзне. Так, клімат може помінятися, бо Гольфстрім справді уже не переноситиме стільки тепла, скільки раніше. Але то буде не так скоро, як інші негаразди.

Зараз мав би сформуватися на зиму полярний вихор, але він ніяк не формується. Немає стабільності системи взагалі. Дай Боже, щоб ми вийшли на зимовий тип погодних процесів десь до Нового року, у січні. Бо океани нагрілися капітально. Те різке похолодання, яке відчуваємо зараз, — це дія сибірського антициклону, його в Європі називають beast from the East. Але то ненадовго і на фоні підвищених температур переноситься легко.

— А яке місце на планеті для вас показове з погляду зміни клімату?

— Сесія IPCC, де приймали підсумковий звіт Шостого циклу, проходила у Швейцарії. Там, в Альпах, на висоті 3571 м розташована обсерваторія «Сфінкс», яка досліджує, зокрема, зміни забрудненості повітря внаслідок діяльності людини.

Якщо подивитися на світлини, коли її будували, а було це в 1930-х роках, і порівняти з тим, що там зараз, то дуже добре видно, як усе руйнується і тане (загалом у Швейцарії 1463 льодовики. Ще понад 700 розтанули із 1970-х. — LB.ua). Треба розуміти, що ця кріосфера найбільш вразлива. Ну, це фізика. Нуль градусів — і все, що ти з тим зробиш? Це фізичний закон, з яким не домовишся. А щоб воно знову накопичилося, треба багато сотень років. І зараз уже ніхто не будує гірськолижних курортів нижче за відмітку десь 2500 м, бо нема або недостатньо снігу. Це, до слова, про наші Карпати.

— Хіба це в нас когось турбує. Проєкти є…

— Якщо розраховують на штучний сніг, то 0°C — +5°C і треба десь брати воду. Воду беруть з річок, а це означає, що нижче її не буде. Узагалі планета — це ж замкнена система.

— Це все дуже складні речі, але є багато тих, хто легко розмірковує про клімат, зміни, причинно-наслідкові зв’язки…

— Ну, Трамп же казав: «У Нью-Йорку сьогодні морозно. Де ваше глобальне потепління?». Це, мовляв, «я сьогодні ситно поснідав, де ваші голодні в Африці?». На жаль, відбулася така девальвація наукової думки взагалі. І це дуже загрозлива тенденція. А хайп на таких речах веде до серйозних наслідків. Якщо людина зневірюється в науці, то можна сто разів казати правду, але це нічого не дасть.

— Важко, мабуть, постійно доводити, що ти не верблюд…

— Це те, що я багато років робила в Україні. Зараз вже нібито почули, не без допомоги з-за кордону. Бо якщо ти не скажеш, що за кордоном маєш якийсь там авторитет, то тут важко домогтися уваги.

(Далі буде)

Олена СТРУК.