№ 42 (22520) четвер 31 жовтня 2024 року

Вибори, вибори, вибори. Від них нікуди не подітися. Демократія перемагає саму себе. Але у різних країнах — із різним результатом. Про це — трохи згодом.

А зараз слід виконати обіцянку — закрити сюжет про казанський саміт, зустріч лідерів БРІКС. На ньому були представлені майже всі країни «глобального Півдня». Серед них керівників держав та урядів — понад два десятки. Коментатори солідних ЗМІ єдині в думці, що єдиної думки щодо проблем зовнішньої політики у Сі Цзіньпіна, Нарендра Моді та інших жителів півдня не було і бути не могло. Інтереси у них настільки різні, що справу не рятує загальна ворожість до Заходу і, конкретніше, до Сполучених Штатів Америки.

23—24 жовтня в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.С. Грушевського відбувся ХХVІІІ обласний фестиваль української книги пам’яті Михайла Грушевського «Безмежність української книги».

Зазвичай кожен з фестивалів присвячується значущій літературній події країни. Цього року він мав назву «Шевченко — це ми, а ми — це Україна» і був присвячений 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Перемога України залежить не тільки від ЗСУ за підтримки зовнішніх партнерів, а й від істотних трансформацій всередині країни. Нам потрібен не лише зовнішній, а й внутрішній план перемоги. Його можна досягти завдяки внутрішній консолідації, проведенню життєво необхідних реформ та участі громадянського суспільства у виробленні державної політики.

Прокотилася перша хвиля коментарів щодо «Плану перемоги» Володимира Зеленського — очікувано критичних, схвальних чи виважених. Ми хотіли б привернути увагу до однієї важливої думки, яка штрих-пунктиром таки проявилася у згаданій дискусії і тепер здобуває консенсус в українському експертному середовищі.

У вівторок, 29 жовтня, Одещина зазнала чергової ракетної атаки. Вороже смертоносне залізяччя наші захисники збили, але уламки, що впали на землю, забрали життя одного нашого земляка.

За словами голови обласної військової адміністрації Олега Кіпера, ворог вдарив двома керованими авіаційними ракетами Х-31П, запустивши їх над акваторією Чорного моря з винищувачів Су-30. І хоч ракети не досягли своїх целей, зауважив він, «на жаль, в Одеському ра-йоні осколком однієї з ворожих ракет було вбито 71-річного чоловіка, який перебував біля моря. Висловлюю щирі співчуття родині».

Один із п’яти пунктів українського Плану перемоги передбачає поглиблення економічного співробітництва із союзниками. Акцент — на спільному видобуванні та глибокому переробленні корисних копалин. Безумовно, майбутня повноцінна інвестиційна діяльність у цій царині неможлива без виконання першочергових пунктів плану — геополітичних, військових та безпекових. Але готуватися треба вже тепер, адже налагодження виробничих процесів у видобувній галузі — справа багатоетапна й доволі тривала. Передовсім важливо осучаснити нормативну базу та продовжити реформування дозвільної, правоохоронної й судової систем, що відкриє шлях для іноземних грошей і технологій ще навіть до завершення війни.

Що Україна може запропонувати партнерам

Логіка президентського плану передбачає, що спільне видобування й захист критичних ресурсів, якими володіє наша країна, мають не лише величезне значення для її економічного розвитку, а також є гарантією для убезпечення від можливих майбутніх посягань ворога. Тому, за словами Володимира Зеленського, Україна пропонує США, Євросоюзу та іншим ключовим партнерам укласти спеціальну угоду про спільний захист наших ресурсів, спільне інвестування й використання відповідного економічного потенціалу.

Кажуть, Європа втомилася від українських біженців. Кажуть, європейцям не подобається підвищення цін у їхніх країнах. Кажуть, європейці змушуватимуть Україну прийняти невигідний для нас мир…

Це і так, і не так. Коментатори, політологи висвічують події з вигідного для них боку. Створюють емоційно-чутливий контент. Але світ не плаский і не чорно-білий.

Ззовні, здається, Європа живе своїм спокійним життям. І ми теж спокійні. Ззовні. Підсвідомість блокує в голові страшні картини розбомблених домівок і пошматованих тіл. Але вони нас наздоганяють. Хворобами і депресіями. Європа не спокійна. Вона важко дихає і з усіх сил намагається знайти розв’язання проблеми. Вона боїться неадекватної росії. І вона згідна потерпіти…

Життя прожите довге. Є що пригадати, є з чим порівняти… У пам’яті виринають картини першого знайомства з європейцями.

Європа і Україна. Далекі сімдесяті. Ми — ще частина СРСР. Згадую перші враження від спілкування з європейцями. Це — студенти із так званого соцтабору, який, на щастя його жителів, уже давно відійшов у небуття. Нафтодолари роблять прозорішою «залізну завісу», і те, чим нас завжди лякали — жадібність, агресивність, розпуста Заходу — насправді виявилося чимось зовсім іншим: досить таки милим, привабливим, людяним.

Цьогоріч аграрії Одещини можуть пишатися своїми досягненнями: незважаючи на всі виклики, врожай сільськогосподарських культур у 2024-у значно перевищує торішній.

Зернові культури: 4319,7 тис. тонн — на 700,6 тис. більше, ніж у 2023-у. Урожайність становить 35,2 ц/га (минулого року — 31,7 ц/га).

Слідами поета і педагога Аркадія Казки

У статті «Одеська адреса Аркадія Казки», опублікованій у «Чорноморських новинах» 23 травня ц.р., автор цих рядків оприлюднив архівні матеріали щодо вірогідного мешкання талановитого українського поета, перекладача і педагога в Одесі під час його викладацької роботи в 1925 — 1929 роках на посаді вчителя української мови в залізничній трудовій школі № 77. Раніше відомий одеський письменник і краєзнавець Григорій Дем’янович Зленко (1934—2015) у своєму нарисі «…Світу білого не випив», вміщеному в книжці «Подорож у минуле: розповіді про пошуки і знахідки» (Одеса, «Маяк», 2010) встановив місце розташування цієї школи за тодішньою адресою: «вул. Свердлова (тепер Канатна. — Примітка Г.З.), 89». Зараз у цій будівлі — Одеський ліцей №59.

А як щодо місця проживання поета? Ретельно вивчивши отримані на платній основі електронні копії документів слідчої справи НКВС, відкритої проти А.В. Казки в Одесі у 1929 році у справі «СВУ», що збереглася у фондах Державного архіву Чернігівської області, я опублікував обґрунтований висновок про його вірогідне місце мешкання із сім’єю в нашому місті за адресою: вул. Пироговська, 3, кв. 6. Ці ж копії в електронному вигляді у вересні я передав для поповнення фондів до Одеського літературного музею.

Ретроспекція творчості Степана Химочки

В арт-галереї «Муза» — такому притягальному для багатьох одеських художників центрі — відбулася знакова подія для тих, хто щиро любить живопис і шанує пам’ять яскравого українського митця Степана Івановича Химочки (1936—2020). У цьому камерному просторі (Єврейська, 19) на виставці «Дорога додому» презентовано близько трьох десятків картин та етюдів, у тому числі й таких, що експонуються чи не вперше, з родинного зібрання живописця.

Зауважу, це не перша посмертна виставка вихованця одеської та київської художніх шкіл. На початку 2022-го вже представлялася ретроспекція його картин в Одеському будинку-музеї ім. М.К. Реріха, де також зберігаються роботи Степана Химочки (див. «З когорти обраних», «Чорноморські новини», 2022, №2-3).

Серед численної кількості новинок, представлених видавництвами з різних куточків країни на цьогорічній виставці-форумі «Українська книга на Одещині», було й дослідження відомого краєзнавця і громадського діяча, заслуженого вчителя України, Почесного громадянина міста Балти Петра Астафійовича Ткача «Надбання віків».

Приємно, що журі у складі представників Міністерства культури та інформаційної політики, Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів та Книжкової палати ім. Івана Федорова визнало цей новодрук кращим у номінації «Історична спадщина» й відзначило дипломом.

А ви знаєте, що об’єднує трьох політиків на відомому фото? Ні, не тільки Ялтинська конференція. Усі троє — Вінстон Черчилль, Теодор Рузвельт і Йосип Сталін — померли від інсульту, однієї з найпоширеніших і найнебезпечніших на планеті хвороб.

Про виклики, пов’язані з цією хворобою, напередодні Всесвітнього дня боротьби з інсультом, що відзначався 29 жовтня, ми поспілкувалися з головним неврологом департаменту охорони здоров’я Одеської міської ради, лікаркою вищої категорії, кандидаткою медичних наук Лілією ЗВЯГІНОЮ.

Результати всеукраїнського опитування свідчать, що понад 70% щоденних курців віком 18—29 років користуються електронними виробами для куріння: 37% — вживають тютюнові вироби для електричного нагрівання, а 36% — електронні сигарети.

Серед підлітків 13—15 років 40% хоча б раз вживали електронні сигарети, а близько 20% роблять це зараз. Половина опитаних підлітків віком 15—16 років мали досвід куріння е-сигарет, а кожен п’ятий (19%) вживав їх упродовж останніх 30 днів.

Російсько-українська війна дуже вплинула на психічне здоров’я українців: тих, хто воює, хто пережив обстріли, хто виїхав з дому, хто потрапив в окупацію, хто залишився вдома, але мусить адаптуватися до відключень електро-енергії та загрози ракетних атак.

Війна є серйозним викликом для нашої нервової системи. Через російську агресію ми постійно перебуваємо в стані страху, переживаємо потенційно травматичні події та приймаємо важливі рішення для виживання. Все це може суттєво впливати на психологічне благополуччя.

1 — 130 років від дня народження Євгена Ґловінського (1894—1964), поручника Армії УНР, інженера-економіста, борця за незалежність України у XX столітті; 100 років від дня народження Василя Дяченка (1924—1996), вченого, антрополога, етнографа.

2 — 140 років від дня народження Олександра Білецького (1884—1961), літературознавця, мистецтвознавця, театрального діяча, академіка; 100 років від дня народження Ганни Василащук (1924—2004), майстрині декоративного мистецтва у галузі художнього ткацтва.

Кажуть, під час війни не до святкувань. Що не до гучних застіль — так, безсумнівно. Але привітати людину з днем народження — не те що можна — треба! Тим більше, якщо в неї славний ювілей і сама людина славна.

Мова — про нашого колегу-«чорноморця», багатолітнього редакційного водія Василя Володимировича Хортіва, якому вчора сповнилося 70.

За останні тижні потужні зливи спричинили повені та зсуви ґрунтів, що призвели до загибелі сотень людей у деяких частинах Азії, Африки, Європи та США. І таких екстремальних подій через зміну клімату ставатиметься дедалі більше.

Попри те, що в багатших державах кількість загиблих від стихійних лих, як правило, нижча, теперішні несподівані повені показали, що до них не готова більшість країн.