«я ще ваші своїми словами скажу»
У ці теплі осінні дні своє 70-ліття відзначив наш знаменитий земляк — неповторний поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006) Тарас Федюк.
Він народився 6 жовтня 1954-го в Ананьєві, закінчив українське відділення філологічного факультету Одеського державного університету. Із 1980-го по 1996-й — член Спілки письменників України, а з 1996-го — почергово віцепрезидент і президент Асоціації українських письменників. Екскерівник конкурсу романів, п’єс та кіносценаріїв «Коронація слова», засновник поетичної серії «Зона Овідія», в якій вийшло понад 60 книжок. Був головним редактором легендарного місячника літератури, мистецтва, суспільного життя — журналу «Сучасність», членом комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.
Автор поетичних збірок «Досвітні журавлі» (1975), «Чорним по білому» (1990); «Золото інків» (2001), «Таємна ложа» (2003), «Обличчя пустелі» (2006), «Горище» (2009), «Халва» (2014), «Канабіс» (2017) тощо. Його «Трансністрія» (2007), «Хуга» (2011), «Цеглина» (2019), «Кенотаф» (2022) у різні роки визнавались кращими в поетичній номінації Всеукраїнського рейтингу «Книга року».
Загалом за більш ніж пів століття творчої праці світ побачили понад два десятки його книжок. Деякі вірші пана Тараса перетворилися в пречудові пісні, як, наприклад, ця, переспівана Василем Шандро:
над горою Афон кілька грецьких
аж чорних ворон
запиши мене Господи в списки свої після амен
забирає мій човен мене в дерев’яний полон
і обличчя біліє на дні у човні наче камінь
і медузи у хвилях як храмові чаші тремтять
і катрани під ними гойдають сліпими хвостами
сіль на пальці лягає а пальці на груди.
їх п’ять...
Збірка «Кенотаф» вийшла за місяць до широкомасштабної російсько-української війни, й тому всі заплановані презентації поет скасував. Та й за 2022—2023 роки не провів жодної зустрічі з читачами: «Не до цього було... Десь донатив, зустрічався з волонтерами, мав клопоти, якими ми всі переймаємось. Але в цьому часі народилась нова книжка віршів «ВиднокРай», — розповів пан Тарас в одному з недавніх інтерв’ю.
Лише у 2024-у він, нарешті, за його висловом, «виліз з нори» — вперше за два роки затворництва читав свої вірші на публіці в Одеській національній науковій бібліотеці 14 лютого під час Великої одеської бібліоночі, присвяченої Міжнародному дню дарування книг і Дню всіх закоханих, та 7 червня під час зустрічі з читачами в межах традиційного фестивалю «Українська книга на Одещині». А 20 серпня у Вінниці і 4 вересня в київському «Купідоні» презентував одразу дві книжки — «Кенотаф» (2022) і «ВидноКрай» (2024), яка стала ювілейним підсумком його творчих пошуків та експериментів.
Колись поет зізнався, що в глобальному контексті на багато речей дивиться песимістично, бо, на його думку, цивілізація впевненою ходою йде до власної загибелі. Можливо, саме цей настрій і надає його поезії такої філософської чуттєвості, особливої лі-ричної енергетики й медитативної споглядальності:
Отче наш,
осінній сад…
Повні золотим
насінням
сині стільники осині.
Реr spem spero astra ad.
Тільки чорний виноград
упаде на білу шию...
Для нього поезія — це своєрідний транс, через який можна зрозуміти світ, при цьому часто не будучи зрозумілим світу. А тому він творить поезію як справжнє шаманство, вибудовує позачасові кенотафи, згущує метафори, множить образи-символи та алюзії:
я не можу.
темнішає чорна земля.
і шістнадцять копит тупотять іздаля
тільки вітер між кинутих в полі звитяг
лиш гойдається пам’ять подерта як стяг
але я іще тут над останню межу
я ще ваші своїми словами скажу
я не знаю що буде та що б не було —
синя жилка ще б’ється в холодне чоло
А ще він щиро переконаний, що «поезія не має бути причепленою до світу, це світ має бути причепленим до поезії… І якщо світ «відчепиться» від поезії, то нічого доброго на цей світ не чекає».
Вітаємо з ювілеєм цю шалено талановиту людину, яка рятує наш світ, надаючи йому словесного оформлення, яка оберігає свого читача, роблячи його частиною свого поетичного локусу, веде неприкаяні людські душі на острів поезії, даруючи їм надію:
час відмотати ім’я забути звільнити душу
цей тупіт-регіт змінить на легіт і тихий шерех
безлюдний острів безмежний
простір безладний берег
час починати нехай вже пізно-кінець-дороги
час починатись і захлинатись солоним пилом…
…безлюдний острів собі майструю з усього того
що залишилось коли об скелі усе розбилось…
Дякуємо, пане Тарасе, за те, що Ви є у нас!
Ярослава РІЗНИКОВА.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206