«Курська операція» у зовнішній політиці

У короткостроковій перспективі орієнтація України на підтримку перемоги американських демократів є небезпечною. Республіканська більшість 5 листопада може бути посилена. А якщо перемогу на виборах здобуде Дональд Трамп, Вашингтон «порозуміється» з москвою миттєво. За наш рахунок, певна річ. Натомість у разі перемоги на виборах американських демократів вони опиняться у становищі боржників. А Камала Гарріс у ролі господині Білого дому на якийсь час забуде, що означає ескалація. І згадає, як великій країні треба поводитися з ядерною державою.

Одним із несподіваних ефектів переорієнтації української сторони й особисто Володимира Зеленського (на безумовну співпрацю з демократами) стало поважне ставлення трампістів до України. Дональд Трамп перестав стверджувати, нібито нашої країни не існує, і вирішив зустрітися із главою української держави у Нью-Йорку. Про взаєморозуміння там, природно, не йшлося. Але кандидат на пост президента США вже пов’язаний самим фактом зустрічі. І хоче цього, чи ні — допомагатиме Україні, продовжуючи двопартійний консенсус щодо захисту міжнародного права. Начебто передчуваючи це, у Сполучених Штатах після десятирічної непритомності «прокинувся» місцевий підрозділ Гельсінського комітету ОБСЄ й опублікував доповідь, де пропонується переглянути статус-кво щодо рф і визнати, що російська держава є постійною загрозою європейській безпеці.

Цікаво, що позиція США у цьому питанні довгий час була перешкодою для вжиття заходів проти країни, яка у 1975 році підписала відомий Заключний акт. У ньому основним пунктом була непорушність кордонів у Європі. Однак у 2014-у анексією українського Криму рф порушила це зобов’язання. Першою. Президентові США Бараку Обамі пропонували тоді втрутитися. Але «миролюбець» вважав за краще не помітити кричущого факту і зберіг статус-кво, фальшиву дружбу з агресором. За чутками, одним із заходів щодо «економії американських грошей» радники Дональда Трампа пропонують припинити фінансування бюрократичних структур ОБСЄ. І двопартійний підхід тут зберігається.

Від перестановки місць сума не зміниться

Через «курську операцію» та небезпечне становище на фронтах наші засоби масової інформації мало уваги приділяли перетасуванню кадрів в українських міністерствах. Але час минув. А оскільки в економіці мало що змінилося, повертатися в минуле нема бажання. Конституція України не дозволяє під час війни міняти главу уряду. Але до вічного прем’єр-міністра звикли так само, як і до вічного президента. Управління країною зосереджене в Офісі глави держави. А всередині ОП не відомо, що відбувається. Переставляють ліжка разом з тими, хто на ліжках знаходиться, а єдиний критерій — лояльність та готовність підкорятися розпорядженням зверху.

Є, певна річ, винятки. Наприклад, наймолодший глава МЗС Дмитро Кулеба, який своєї ролі не зрозумів і запізнювався із виявом любові до президента. То йому швидко знайшли заміну в особі досвідченого та лояльного Андрія Сибіги. Сім’ю українських дипломатів він незабаром наповнить патріотами всіх рівнів. Лояльними. Зміни, мабуть, торкнуться й української делегації в ООН, а саме її керівника, постійного представника України в Раді Безпеки ООН Сергія Кислиці. Якщо, як у нас прийнято, йому запропонують підвищення, то візьмуть в Офіс заступником Андрія Єрмака. Вище нікуди. Трон, а не ліжко.

Сибіга, знову ж таки за чутками, пропонує змінити і перепризначити низку послів. За браком достатньої інформації писати про перестановки на подібних посадах нема сенсу. Але як би під цю мітлу не потрапила Надзвичайний і Повноважний посол України у США Оксана Маркарова. Саме вона формувала плани останнього візиту глави нашої держави до Сполучених Штатів. Саме їй приписують авторство підтримки Камали Гарріс та демократів на виборах. З точки зору республіканців, така позиція неприпустима, а ор-ганізація візиту Володимира Зеленського на завод із виробництва снарядів у Пенсільванії — пряме втручання у виборчу кампанію США.

Наразі Володимир Зеленський Оксану Маркарову захищає. Але хто сказав, що такий захист продовжиться після перемоги республіканців на виборах? І хто сказав, що в такому разі колишнього дипломата із захопленням приймуть на Батьківщині? Навіть у разі перемоги Камали Гарісс і демократів на виборах до Конгресу кар’єрний шлях нагору (в Україні) творцеві перемоги закритий. Політик, фінансист, дипломат та організатор перемог необхідний скрізь, але нам не потрібний. Усі місця у залі зайняті. Ми бачимо, як обійшлися із Валерієм Залужним. А в Офісі ні в кого не здригнеться рука так само вчинити з Маркаровою. Скажімо, призначити туди, де перемог не потрібно, а слід сидіти тихо і виявляти лояльність.

На жаль, так складається і в армії. Перестановка кадрів під час війни, звісно, необхідна. Але коли міністр оборони звільняє десятки своїх генералів без пояснення причин, а натомість, також без пояснення, призначає таких самих, то справи кепські. Але про це наступного разу.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.