№ 37 (22515) четвер 19 вересня 2024 року

Коли говоримо про міжнародну політику Туреччини та її ставлення до війни між росією й Україною, треба пам’ятати, що Стамбул завжди на перше місце ставить власні інтереси. І тому, з одного боку, Туреччина постачає нам «байрактари», будує корвети для українського флоту, надає гуманітарну підтримку, виступає перемовником у питанні повернення наших полонених, а з іншого — активно торгує з рф, купує в неї нафту та газ, зерно, вкрадене на тимчасово окупованих теренах України, реалізує проєкт єдиної атомної станції на території Туреччини. Про те, чому ця країна проводить таку політику, які її справжні наміри, потреби і прагнення, LB.ua поговорив з Надзвичайним і Повноважним послом України в Турецькій Республіці Василем Боднаром.

— Навесні цього року міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан сказав, що в Анкарі сподіваються «на мир в Україні у 2025 році». Президент Реджеп Ердоган своєю чергою заявляв, що Туреччина готова провести «мирні переговори» між росією й Україною. Зараз Туреччина пропонує якісь власні ініціативи в контексті можливих перемовин з росією?

З огляду на професію час від часу доводиться дивитися телевізор і слухати радіо. Про якість передач писати не хочеться, але поділюся приватним спостереженням. Випуски новин редактори формують так, щоб не вийти за межі дозволеного під час війни. А диктори із задоволенням й оперативно повідомляють нам прогнози погоди (у понеділок — про землетрус, який відчула й Одеса). Але, не дай Боже, бодай натяком згадати про конкретні місця падіння російських ракет і снарядів. Як перешкода для наведення ворога на цілі — правильно. Та, на жаль, вимушена секретність поширюється на все. А політика, зовнішня і внутрішня, подається постфактум.

Ескалація легітимності

Новини постфактум, з одного боку, дозволяють уникнути помилок та різночитань. Але, з іншого боку, дають змогу сховати невигідні для влади сюжети. Так, розповідь про нещодавнє «перезавантаження» в уряді України перетворилася з повісті про перестановку ліжок у борделі на мудре рішення Офісу президента та «слуг народу» у Верховній Раді. А суть проблеми — довготривала концентрація влади в руках однієї людини — взагалі не увійшла до переліку українських проблем.

У Тверській області, ймовірно, здетонували всі 60–70 складів. Там зберігалося до 30 тисяч боєприпасів.

Цей об’єкт розташований за 600 кілометрів від України.

В Одесі відбулася головна ділова подія року — Odesa Economic Revival forum 2024, яка об’єднала представників бізнесу, політики, громадського сектора, місцевого самоврядування і центральної влади, міжнародних партнерів задля обговорення економічних викликів воєнного часу та визначення перспективних напрямків розвитку міста, області, відродження економіки України.

Основні цілі форуму — показати інвестиційну привабливість Одеси, наявні умови для ведення бізнесу і готовність до розвитку, попри війну; консолідувати владу, бізнес і міжнародних партнерів на єдиному майданчику; продемонструвати малому, середньому та великому бізнесу відкритість місцевої спільноти до діалогу, співпраці та втілення бізнес-ідей.

Учора, 18 вересня, Верховна Рада провалила голосування за постанову, якою передбачалося перейменувати понад три сотні міст, селищ і сіл, назви яких і досі зберігають імперські чи комуністичні наративи. З-поміж них, зокрема, і наше Южне.

Деколонізацію підтримали тільки 208 народних обранців. Троє були проти, п’ятеро утрималися, ще 75 — просто проігнорували голосування. На знак протесту частина депутатів заблокувала парламентську трибуну з вимогою винести постанову на розгляд повторно.

Дані, поширені виданням The Wall Street Journal, про 80 тисяч загиблих українських військових є завищеними, заявив у коментарі «Радіо «Свобода» секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони й розвідки, нардеп від «Голосу», військово-службовець Роман Костенко.

«Я думаю, це перебільшені дані. Однозначно. Саме якщо ми говоримо про загиблих, ті, що в нас визнані», — зазначив парламентар.

Експрем’єр Франції, голова політичної групи «Ensemble pour la Republique», член комітету у справах культури та освіти Національних зборів Габріель Атталь і представники парламенту цієї країни побували з візитом на Одещині.

«У січні, коли пан Атталь був тільки-но призначений прем’єром Франції, — йдеться у повідомленні телеграм-каналу голови Одеської ОВА Олега Кіпера, — ми дізналися про його одеське коріння й одразу направили запрошення відвідати наш регіон.

«Із жовтня 2022 року по вересень 2024-го об’єкти української енергетичної інфраструктури зазнали 1024 російські атаки. Всі причетні до цих злочинів мають бути притягнуті до відповідальності», — заявив міністр енергетики України Герман Галущенко під час міжнародної конференції високого рівня «Об’єднані заради справедливості» — United for Justice.

«Нема жодного місця, жодного регіону, жодного виду енергетичної інфраструктури, яку б не вразили під час цих атак. Загальні втрати наших потужностей внаслідок атак, які цьогоріч ворог відновив з новою силовою 22 березня, перевищують 9 ГВт. Окуповано 18 ГВт генерації, включно з ГЕС, ТЕС та найбільшою в Європі атомною електростанцією — Запорізькою АЕС», — цитує міністра пресслужба відомства.

Про релігійність та містичний досвід Івана Франка

Постать Івана Франка є з одного боку доволі відомою в Україні та світі. Проте і не повністю дослідженою та неоднозначно сприйманою через його контроверсійні погляди, зокрема у царині релігії. Рік тому вийшла книга-монографія доктора Ігоря Медведя «Пророк чи єретик? Релігійний світогляд Івана Франка та його взаємини з духовенством».

Ті, хто знає про наукову педантичність і скрупульозність дослідника, з радістю зітхнули: що це питання нарешті вже не буде таке вкрите порохом-павутиною мітів та стереотипів, що досліднику вдалося його просвітити. І це, певно, перша думка, яка звучить у всіх рецензіях та відгуках на книгу.

«На цю книгу ми давно вже чекали. Про релігійність Івана Франка — чи, навпаки, про його безбожність — у літературі гуляє чимало домислів та припущень, які накопичувалися вже більше століття. Опубліковані також ґрунтовні дослідження відомих франкознавців, хоча теми релігійності Франка вони торкалися лише принагідно. Відтак ситуація аж благала, щоб з’явилася чиясь доброзичлива й господарська рука, яка увесь цей доробок — часом аж надто полемічний та емоційний — належно упорядкує», — написав з нагоди виходу цієї книжки Мирослав Маринович.

До 100-річчя від дня народження Людмили Семикіної (23.08.1924 — 12.01.2021)

Ця художниця більше відома як мисткиня з когорти шістдесятників і близька подруга Алли Горської, авторки проєкту вітражу «Шевченко. Мати» у вестибюлі Київського державного університету з драматичною долею, по-варварськи знищеного молотком ще до офі-ційного відкриття. І менше або майже не знана як авторка оригінальних костюмів у народному стилі, а передовсім — як авторка чисельних картин — краєвидів, портретів — про Одеський порт, який любила так само, як рідну Одесу, де побачила світ 100 років тому.

Людмила Семикіна… Правдоподібно, її предки були тими козаками, котрі штурмували фортецю Хаджибей та залишилися тут розбудовувати місто. В часі жорсткого російщення краю їхнє козацьке українське прізвище Семикінь було змінене на російський копил. Принаймні, її батько вже був Семикіним…

Три захоплення були у юної художниці: Одеса, море і порт, змалюванню якого віддавала увесь свій вільний час. Там, що називається, кипіла робота. Людмила прилаштовувалася з етюдником так, щоб нікому не заважати, і працювала, забувши про все на світі. Зазвичай то були портрети робітників. Не просила нікого позувати, малювала, як мовиться, в один сеанс. Це додавало її портретам тієї динаміки, експресії, які даються найважче. В часі ремонту малювала океанські судна, зображувала їх крупним планом, що підкреслювало їхню міць, а уява глядачів домальовувала їх десь посеред розбурханого океану.

Він народився і виріс під сонцем Українського Півдня. Вижив у віхолі Першої світової війни. Був свідком Української революції. Воював за вільну Литву. У рядах литовської армії вступав до Вільнюса. Пройшов через горнила сталінських репресій і повернувся. Добився реабілітації та зустрів розпад СРСР. Він знову побачив Литву й Україну незалежними. Коротка оповідь про довге життя Вітаутаса Жостаутаса.

Головний герой відомого твору Володимира Лиса «Століття Якова» мав декілька прототипів і прожив ту ж епоху, що й наш герой. Утім, на відміну від поліського Якова, збірного образу, талановито укладеного митцем, наш — реальний, одеський, поки не дочекався свого літературного майстра. Думаю, це попереду.

У столиці і багатьох містах України на початку вересня традиційно запровадили карантин через розповсюдження цієї дуже алергенної рослини: амброзію зриватимуть та спалюватимуть, а при сильному засміченні — скошуватимуть або вириватимуть із корінням. Експерти зауважують, що найоптимальніше все ж таки виривати з коренем, бо інакше вона знову проросте після дощів і через місяць зацвіте. Дієвою може бути й обробка спеціальними хімічними засобами.

Амброзія належить до карантинних бур’янів. Ця однорічна рослина може виростати до двох (а іноді й до чотирьох) метрів заввишки. Розмножується насінням, яке здатне зберігатися у ґрунті від 5 до 40 років. При цьому одна рослина спроможна за сезон випускати до мільярда пилкових зерен, «начинених» алергеном.

Серцево-судинна система — одна з найскладніших і найцікавіших в організмі. Серце — незамінний насос, який перекачує близько п’яти літрів крові за п’ять хвилин. За годину це до 300 літрів і близько 4200 ударів. За рік обсягу перекачаної крові вистачило б на олімпійський басейн.

Які ще цікаві факти потрібно знати про серце і кровоносну систему?

Якщо всі капіляри витягнути в одну суцільну нитку, її довжина буде близько 100 тисяч кілометрів.

Магній відіграє ключову роль у багатьох біохімічних процесах організму, і його нестача може спричиняти пошкодження ДНК та прискорювати старіння тканин, підвищуючи ризики низки захворювань.

Нове дослідження, проведене вченими з Університету Південної Австралії, продемонструвало, що низький рівень магнію в організмі (менше 18 мг/л) призводить до збільшення рівня гомоцистеїну — амінокислоти, яка в надмірній кількості негативно впливає на ДНК. Ця кореляція вказує на підвищення ризику таких захворювань, як рак, діабет, хвороби Альцгеймера та Паркінсона, оскільки дефіцит магнію порушує енергетичний обмін і функції клітин.