№ 29 (22507) четвер 25 липня 2024 року

Світлій та вічній пам’яті Ірини Фаріон

19 липня біля під’їзду багатоквартирного будинку, де у заповненій книгами квартирі вона мешкала, було застрелено видатну українську мовознавицю, професорку, докторку філологічних наук Ірину Фаріон. Під час повномасштабної війни росії проти українського народу було багато смертей військових та цивільних, але це вперше так зухвало ворог продовжив справу своїх прямих попередників — комуністичних катів Судоплатова та Сташинського.

У ці дні вже з’явилося та ще з’явиться багато дописів про Ірину Дмитрівну. Безумовно, найціннішими будуть тексти авторства найближчих друзів, колег, учнів. Я не належав до цього найближчого кола, не є філологом, а проте, відчуваю духовну потребу написати цей текст, адже мав за честь досить тривалий час знати пані Ірину, іноді спілкуватися з нею, поділяв її світогляд, коментував та популяризував її творчість, наші статті видавалися під однією обкладинкою збірників, майже завжди отримував від неї схвальні відгуки про свою діяльність. І головне — вона цікавилася Одесою, цінувала це місто як місто С. Караванського та О. Різникова, й тому Одеса має вшанувати її пам’ять, зокрема, й цими рядками.

«Демократія, звісно, погана форма правління, але нічого кращого люди поки що не вигадали». Ці слова приписують Вінстону Черчиллю, хоча близькі за змістом висловлювання відомі ще з часів створення перших держав.

Купив не купив, а поторгуватися можна

Від часів доісторичних і до наших днів точаться дискусії, як удосконалити демократію. Щоб населенню жити не заважала. Толку від подібних дискусій — нуль. На зміну поганій формі правління приходить така, що Черчилль, за всього бажання, не зміг би описати. Мільйони людей існували, а подекуди існують, в умовах соціалістичної демократії. Іншої не було. Слухали — ухвалили. Рішення політ-бюро, пленумів, з’їздів — крапка. П’ятнадцять років у черзі на отримання квартири. Три роки — щоб купити «Жигулі». Ділянку на цвинтарі із встановленням пам’ятника сплатять родичі. Безкоштовно вивчені і яким вдалося вижити за безкоштовної соціалістичної медицини.

У неділю, 21 липня, Одеса приймала високого гостя — державного секретаря Святого Престолу, кардинала П’єтро Пароліна.

Відвідини міста розпочалися із римо-католицького катедрального собору Внебовзяття Пречистої Діви Марії. Там відбулася зустріч з представниками католицької громади, на яку були також запрошені представники Православної церкви України — архієпископ Одеський і Балтський Афанасій та капелан Одеського клінічного санаторію «Аркадія» ДПСУ архімандрит Микита, греко-католицької громади та місцевого «Карітасу», який невтомно надає підтримку потребуючим.

Гостя з Ватикану зустріли традиційними хлі-бом-сіллю. Єпископ Станіслав Широкорадюк, ординарій Одесько-Сім-феропольський, з-поміж іншого, розповів пап-ському посланцеві про життя українців після широкомасштабного вторгнення рашистів, про оборону міста та численні жертви від ракетних обстрілів і бомбардувань, подякував за матеріальну і молитовну допомогу, яку отримують громади від Святого Престолу та католиків усього світу.

У пам’ять про полеглих воїнів кардинал П’єтро Паролін запалив свічку, ввіряючи їхні душі милосердному Богові. Перед цим він разом з усією громадою підніс молитву за справедливий мир для України.

Яким ми, українці, запам’ятаємо президента США Джозефа Байдена?

Жахи війни, численні жертви та страждання, критична ситуація на фронті змушують нас зосереджувати увагу на чинниках, що віддаляють закінчення війни на прийнятних для нас умовах, які поклали б край постійній загрозі суверенітету України з боку росії. Серед цих чинників — відсутність у США та інших наших партнерів стратегічної визначеності щодо глибини військової поразки росії, що негативно впливає на постачання нам зброї необхідної номенклатури, її використання для ураження цілей на території агресора, а також реального просування України до членства в НАТО. Вирішальною мірою це обумовлено невиправдано «обережною» позицією чинної американської адміністрації та особисто президента США.

Нещодавно мене запросили взяти участь у дискусії в Києві в рамках проєкту, присвяченого майбутньому Одеси. Дискусія як дискусія, таких зараз чимало відбувається на багатьох майданчиках. Я слухав, як учасники розповідають про те, як займатися бізнесом у місті під бомбами, як треба змінювати «одеський міф», тобто сприйняття південного міста його мешканцями і гостями, але не бачив у цьому навіть натяку на майбутнє.

Адже майбутнє Одеси, як і будь-якого іншого українського міста, — не у створенні міфів, а в результаті війни. Якщо Україна відіб’ється і стане європейською країною, Одеса перетвориться на один з найважливіших портів континенту. Якщо наш шлях до Європи виявиться довшим, то й розвиток міста стане не таким інтенсивним. Якщо Україна втратить можливість контролювати море, Одеса перетвориться просто на глухий кут на карті країни, бо не зрозуміло, як розвиватиметься порт без моря…

Молода жінка з донечкою-світлячком — її золоте волоссячко, здавалось, посилає свої відблиски на найближчі ряди — роздивлялась по театральній залі, аж сусіди поруч звернули увагу. Було щось неспокійне, тривожне в її обличчі, у всій поставі, коли оберталася туди й сюди, немовби когось вишукуючи. Золотавка сиділа спокійно, час від часу про щось розпитувала маму.

…Вони домовились телефонічно: він прийде до театру, щойно лише відпустять після дотримання якихось формальностей. Можливо, запізниться до початку вистави, але то пусте: людина, котра десять місяців перебувала там… там, де війна, де смерть чигає на кожнім кроці щокожної миті, і яка дісталась, нарешті, додому, — ця людина може спізнитися хіба на побачення з коханою. Вже можна спокійно, без поспіху, пройтися містом, навіть зайти до театру, в якому його чекає кохана з донечкою. Хоч і не найкраща ідея — ця зустріч в театрі.

На 91-у році відійшов у вічність старійшина газетярського цеху Одещини, заслужений журналіст України

Анатолій Іванович РУДЕНКО.

Улюбленій, раз і назавжди обраній справі — журналістиці — він віддав понад шість десятиліть свого життя. З них майже порівну — «Чорноморській комуні» (нинішнім «Чорноморським новинам») та «Одеському дачнику». І тут, і там був на перших ролях: у «Чорноморці» — багаторічним заступником редактора, а видання одеських (і не тільки) садівників-городників створив і, як то кажуть, розкрутив із нуля. За високопрофесійну, подвижницьку працю на газетярській ниві удостоєний багатьох державних і творчих відзнак.

Відійшов у засвіти один із давніх друзів та авторів «Чорноморських новин», знаний одеський педагог

Борис Павлович РУДОЙ.

Відведені йому долею 87 років земного шляху він пройшов мужньо і чесно, з любов’ю до світу, до людей.

Світ влаштований так, що закони природи насправді є законами математики. Саме сучасна математика стала інструментом, який дозволяє описати і зрозуміти світ. Найкраще було б сказати так: «Математика є мовою природи». Характерною ознакою математики як мови є її лаконічність, тобто висока інформаційна ємність математичних записів. Найфундаментальніші закони природи вдається записати за допомогою невеликої кількості математичних символів. Для запису головного закону, що описує механічний рух макроскопічних сил (другий закон Ньютона), достатньо трьох літер латинської абетки і символу рівності.

Так було не завжди. Тисячі років тому, коли в Давньому Шумері зародилася математика, математичні вирази записувалися словами. Певна річ, що виконувати перетворення у таких виразах, записувати і розв’язувати навіть найпростіші рівняння було надзвичайно складно. Інформаційна ємність таких математичних записів була вкрай низькою. Це гальмувало розвиток не лише математики, а й інтелектуальний прогрес людства.

Кулемети терескочуть,
Наче навіжені.
Крикнув сотник Соловейко:
«Хлопці, я ранений!»

З повстанської пісні.

Терескочуть генератори вздовж усієї вулиці, якою йду додому, і я розумію, що вдома нема світла. І це означає, що не працює холодильник, і знову пропадуть харчі, бо холодильник старий, придбаний ще за радянщини, без електрики одразу починає текти. І що знову доведеться викинути деякі зіпсовані продукти. А до пенсії ще далеко.

Уже біля дому наздоганяє сигнал тривоги, але треба зготувати щось на вечерю, а перед тим принести води з бювету, піти перевірити, яка залишилася копійчина на картці від минулої пенсії. І не забути зателефонувати до сімейного лікаря стосовно скерування до фахівця. Сімейна у відпустці, її заступає колега, працюючи за двох, тому потрапити до неї можна буде днів за десять. А підступна болячка не чекатиме… І все не йде з голови ця проста повстанська пісня…

У понеділок Львів і вся Україна попрощалися з Іриною Фаріон. Можна було любити (таких багато) чи ненавидіти її — тепер вічність сама урівняла всіх: і в цілковитому несприйнятті, і в обожнюванні.

Мабуть, старовинний Личаків не бачив такого велелюддя від часу Володимира Івасюка. Він був українцем. І вона була українкою. Були і залишаться назавжди, лише тепер — уже в пантеоні найславніших і найдостойніших. На біду, за суто українською традицією.

Приїхали провести Дмитрівну (так між собою називали Ірину Фаріон) в цьому вимірі.

Ті, хто постійно намагається фізично нас вбити, не розуміють, що смерть — це ще не поразка. Вбивши Людину, ви лиш перетворили її на невмирущий Символ.

Коротка мить –
І біля скроні дуло.
І постріл. І кривава пелена…
Чи Україна до кінця збагнула,
Кого насправді втратила вона?!
 
Кому було, скажіть, до того діло,
Що в нашім часі, десь посеред нас,
Забута Совість нації ходила,
І в очі нам дивилася щораз?!

Кожна третя людина у світі протягом життя захворіє на інсульт або деменцію. А якщо говорити про всю родину, то мало хто не матиме власного досвіду лікування й догляду за пацієнтами з неврологічним захворюванням.

Деменція — це те, що в народі називають слабоумством. Якщо спрощувати, це щось на кшталт іржі або дірок у нашому мозку, які порушують когніцію (такі функції, як пам’ять, мислення чи увага). У найгірших випадках людина може стати повністю безпорадною, навіть не впізнаватиме своїх рідних. Такий стан талановито зображено в кількох фільмах, як-от «Усе ще Еліс» чи «Батько».

Щорічно у світі прибуток від незаконної утилізації відходів складає 10—12 млрд доларів США. Такі дані FATF — Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей. Ці суми співмірні з прибутками в інших основних сферах злочинності, таких, наприклад, як торгівля людьми.

Відходи, зазначається на сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (https://mepr.gov.ua), зазвичай мають від’ємну вартість — підприємствам доводиться витрачати кошти, щоб поводитися з ними безпечно і не завдавати шкоди навколишньому середовищу. Тому деякі компанії експортують їх в інші країни з менш суворими екологічними стандартами або незаконно захоронюють чи утилізують.