Європейська інтеграція: просто про складне

Як влаштований Європейський Союз, щоб зрозуміти, як працюють його інституції

У європейських інституціях, як і в будь-якій європейській державі, є законодавча, виконавча і судова влада. Хоча законодавча влада на європейському рівні певною мірою видозмінена та розділена між трьома органами — Європейським парламентом, Європейською Комісією (як виконавчим органом) і Європейською Радою (як представництвом усіх країн-членів). До певної міри це також виконавчий орган, судова гілка участі у ньому не бере, але будь-який документ, директива, регламент, який ми будемо з вами застосовувати в себе, проходить великий шлях політичної дискусії, як погодити цю позицію, так званий тріалог, між Європейським парламентом, між ЄК та між ЄР, тобто всіма країнами-членами. Будь-яка директива базується, насамперед, на продуманій полі-тиці, яка узгоджується між усіма і після того вже переходить до обговорення тих чи інших питань у цьому тріалозі.

Чому вибори до Європейського парламенту важливі для України

Так, безумовно, ми всі, кому не байдужа європейська інтеграція і наше майбутнє, дуже уважно стежимо за тим, як пройдуть вибори у Європейський парламент. Адже від їх результатів залежить, наскільки у найближчому майбутньому ми зможемо розраховувати на підтримку ЄС, бо це якраз та інституція, яка впродовж останніх п’яти років, ба навіть протягом двох своїх останніх скликань, була найбільш проукраїнською. Це перша інституція, яка сказала, що Україні потрібно дати кандидатський статус, це перша інституція, яка закликала не просто до замороження російських активів на теренах ЄС, а, власне, до їхнього вилучення та використання на допомогу Україні — чи то на військову допомогу, чи для фінансового забезпечення нашого бюджету. Тому для нас дуже важливо, яким буде наступний склад Європейського парламенту та наскільки ми зможемо розраховувати на те, що це буде знову ж таки та інституція, яка далі просуватиме підтримку України, примушуватиме інші, вже виконавчі інституції виробляти конкретні пропозиції, як втілити в життя ту політичну рамку, яку затверджує Європейський парламент.

Резолюції Європарламенту не містять жодної обов’язковості — це рекомендаційна, рамкова історія. Як ми сьогодні бачимо, коли Європарламент ухвалює величезну-величезну резолюцію на підтримку України, всі її вітають, всі дякують, всі розуміють, що це та основа, з якою можна далі рухатися і вимагати, наполягати жорсткіших санкцій проти росії, вимагати вилучення тих же активів чи запровадження додаткових фінансових інструментів. Водночас у тій резолюції є й параграфи, які вказують на сьогоднішні проблеми в українській політиці, зокрема певні проблеми з демократією. Ми закликаємо колег: «Давайте ухвалимо постанову Верховної Ради про те, що на виконання цієї резолюції Європейського парламенту ми повинні усунути проблеми, наприклад, з обмеженнями виїзду за кордон народних депутатів, які є неконституційними і незаконними». А нам відповідають: «Та ні, резолюція носить рекомендаційний характер». І коли це чуєш, то розумієш, що ми ще дуже-дуже далекі від усвідомлення того, як працюють принципи, які нам у майбутньому доведеться використовувати як частину свого життя, якщо ми справді сподіваємося на те, щоб увійти в Європейський Союз.

Вся соціологія свідчить про те, що центристські партії — Європейська народна партія, Соціал-демократична партія, Ліберальна партія і Партія зелених, скоріш за все, всі разом усе ж зберуть ту більшість, яка буде і далі формувати той же голос на підтримку України. Ми розраховуємо, що підходи Європейського парламенту до України зараз не зміняться, але ми також розуміємо, що точно зросте кількість консервативних праворадикальних і ліворадикальних сил в Європарламенті. Так-от, наскільки їхній внесок у будь-яке рішення буде розмивати головний посил, наскільки їх внесок працюватиме проти України, наскільки результат буде проти України і проти самої ідеї та міці Європейського Союзу, від цього залежатиме, як ми далі почуватимемося. Ми вже настільки близькі й настільки залежні з точки зору наших устремлінь, що для нас важливо, яким буде цей політичний орган. Відповідно від цього залежить, як сформується і Європейська Комісія, яка матиме за очільника ту людину, що представлятиме найбільшу політичну силу й одночасно підтриману чи не підтриману коаліцією, сформованою у Європарламенті. І від цього ще більше залежатиме, які пропозиції, які рішення пропонуватиме ця комісія, який порядок денний формуватиме вже представник чи представниця цієї оновленої коаліції нового Європейського парламенту.

(Це інтерв’ю відбулося за три дні до початку виборів Європейського парламенту. Іванна Климпуш-Цинцадзе з великою точністю передбачила їхні результати. — Прим. авт.).

Рада Європейського Союзу

Рада Європейського Союзу може засідати на рівні глав держав чи урядів, на рівні міністрів закордонних справ, на рівні міністрів оборони чи міністрів охорони довкілля, тобто на рівні всіх секторальних міністрів, а також на рівні послів країн-членів ЄС.

Наприклад, торгівельні преференції України, які так довго узгоджувалися… Ми пам’ятаємо, коли у нас були торгівельні преференції, які повністю відкрили нам ринок ЄС після початку повномасштабного вторгнення, а зараз вже багато з наших сусідів замислилися, що, може, для нас треба запровадити більше квот, більше обмежень, менше транзиту, менше можливостей продажу українського збіжжя та багато іншого. Якщо раніше, впродовж двох років після повномасштабного вторгнення, ми мали обмеження щодо трьох сільськогосподарських продуктів, то зараз, із червня, вже матимемо значно більший перелік цих обмежень. На жаль, але ми теж маємо бути готовими, ми не є членами ЄС, нам ще багато необхідно зробити, щоб ми могли стати членами Європейського Союзу.

Угорська ложка дьогтю в європейській діжці меду

Так-от, повертаючись до Ради ЄС, ми з вами бачимо, скільки часу Угорщина, на жаль, бере в заручники інтереси не тільки наші, а й інтереси всього Європейського Союзу. Сьогодні ми не маємо продовження використання коштів з Європейського фонду миру для України на закупівлю зброї. Знову ж таки, нема остаточного рішення хоча б на відсотки, накопичені від російських активів, хоч ніби всі погодилися, що вони можуть бути використані для України. Погодилися, але те, що 90% із них можуть спрямовуватися на закупівлю зброї для України знову блокує Угорщина. Ми маємо купу таких речей, але ми з вами маємо розуміти: на жаль, у ЄС є країни, які просто радо користуються тим, що Угорщина займає таку позицію, жорстку відкриту позицію. Вони радо ховаються за цією позицією і думають: «Боже, як добре!».

Попри те, що ці країни надають нам гуманітарну допомогу, водночас вони можуть категорично виступати проти закупівлі зброї для України через Європейський фонд. Але є такий «лідер» — Угорщина, яка увесь цей негатив бере на себе й охоче з цим справляється, і ми в результаті маємо цю проблему.

Ми знаємо, що більшість питань, які стосуються розширення ЄС, того, що нас цікавитиме, вони всі, на жаль, вирішуються консенсусом, тобто одностай-ністю. І це для нас зараз най-більший виклик. Це те, що сказав Орбан: мовляв, він може ще 75 разів зупинити нашу європейську інтеграцію. Ми бачимо, що зараз, коли все-все зробила Україна для того, щоб просунутися до затвердження переговорної рамки, вже все ніби погодили, але знову є одна країна, яка, на даний момент, не дає цього зеленого світла, і ми досі не знаємо, чи до кінця червня нам вдасться, чи не вдасться отримати це рішення. А нам воно важливе — задля того, щоб ми перейшли на інший щабель, на інший рівень взаємин з ЄС. Сьогодні почали реально оцінювати наше законодавство на відповідність європейському і від того визначилися з пріоритетами, що ми робитимемо в першу чергу, в другу і в третю. Відповідно до цього, оцінивши наше законодавство, ми будемо розуміти, де ми найшвидше можемо наблизитися, де най-швидше можемо зробити так, щоб це було вигідно для нас.

Від консенсусу до кваліфікованої більшості

Як уже мовилося, більшість питань, які стосуються розширення, а це те, що нас буде цікавити, на жаль, вирішуються консенсусом, і це для нас зараз найбільший виклик. Однак у ЄС починає розгортатися дискусія навколо можливості переходу від ухвалення рішень консенсусом до кваліфікованої більшості. Принаймні на рівні безпекових і зовнішньополітичних рішень. Якщо це вдасться Європейському Союзу без перегляду Угоди (ЄС функціонує на основі Лісабонської угоди)… Вони розуміють, що перегляд Угоди та її нова ратифікація усіма членами може взагалі завести в глухий кут, тому намагаються максимально уникнути цієї необхідності і шукають варіанти на кшталт: «а як, принаймні у якійсь частині тих питань, які потрібні, перейти до іншого способу ухвалення рішень».

Тут для нас, українців, як для країни, яка хоче зайти у Європейський Союз, треба визначитися, що ми не хочемо наполягати на тому, щоб ЄС у всіх рішеннях зберіг «вето» для кожної країни-члена. Чи ми будемо за це вболівати і боротися? Бо насправді ми, які ще не є членами ЄС, вже сьогодні можемо впливати на те, як надалі розвиватиметься європейська полі-тика. Якщо Україна сьогодні заявить свідомо, що ось ми вважаємо, що це необов’язково, то це може взагалі стати сигналом дуже позитивних змін всередині Європейського Союзу. Бо це те, чого багато хто боїться: мовляв, ось прийде така велика Україна і буде там на чомусь наполягати, от вона теж зацікавлена в тому, щоби «брати нас у заручники». Але насправді, якщо Україна не чіпляється за це право «вето», то цілком вірогідно, що тоді є набагато менше ризиків, аніж багато хто собі малює у зв’язку з тим, що Україна туди зайде. І ми це недооцінюємо, що ми вже сьогодні, просто знаючи, про що йдеться всередині ЄС, які там є критичні точки, можемо формувати свою позицію і вже сьогодні знімати якусь кількість проблемних елементів, котрі можуть виникнути тільки через те, що вони створили собі якісь мультики стосовно того, якою буде ця Україна, коли вона заходитиме у Європейський Союз. У нас наразі недостатньо людей, які розуміють, що ми вже маємо ці важелі, хоча і не є частиною ЄС. І що ми можемо вже формувати той дискурс, який потім даватиме нам можливості всередині Європейського Союзу.

Що таке переговорна рамка

Європейська Комісія, як виконавчий орган, у взаємодії з Європейським парламентом запропонувала підхід, за яким можуть відбуватися перемовини з Україною стосовно механіки цього процесу. До України застосовуватиметься підхід не перемовин за окремими главами, як це було з країнами Центральної та Східної Європи, а за так званими кластерами. Це буде поєднання кількох глав, які пов’язані тематикою, впливом. Наприклад, умовно там йтиметься про конкуренцію, право інтелектуальної власності, питання підприємництва тощо.

Іншими словами, це загальні підходи до того, в який спосіб покроково відбуватимуться перемовини з Україною. Це не про деталі, а про правила, відповідно до яких Європейський Союз вестиме перемовини з Україною щодо членства.

Записав
Володимир ГЕНИК.

Одеса — Київ — Одеса.

Довідково. Іванна Климпуш-Цинцадзе — віцепрем’єр-міністерка із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України в 2016—2019 роках, а сьогодні — депутатка ВР від «Європейської солідарності», голова Комітету з питань інте-грації України до ЄС. Її інтерв’ю та коментарі періодично з’являються на сторінках «Чорноморських новин». Наші читачі цінують Іванну Орестівну за високий професіоналізм та безкомпромісну державницьку позицію.

Автор висловлює вдячність Українському кризовому медіацентру за допомогу в підготовці матеріалу.