Сплелися так, що годі й розділити
Зелені свята в Україні святкували ще задовго до прийняття християнства. Часи міняються, традиції хоча й трансформуються, та все ж втримують відчуття тяглості поколінь і зв’язку з предками.
Так і традиції на Зелені свята вмістили в себе і День Святої Трійці, і П’ятидесятницю, і День Святого Духа, і вшанування природи й усього живого.
«Українська правда.Життя» (https://life.pravda.com.ua) розповіла, як святкують Зелені свята в Україні, які традиції на Трійцю побутували у наших предків.
Що таке Зелені свята?
Зелені свята — це збірна народна назва для кількох свят церковного і народно-обрядового календарів. Починаються вони з батьківської поминальної суботи напередодні П’ятидесятниці (Трійці), а закінчується Відданням П’ятидесятниці у суботу після Трійці. У цей час ми прикрашаємо свої домівки лепехою, живими квітами та гілками дерев.
Трійця, новозавітне свято вшанування триєдиності Господа та сходження Святого Духа на апостолів на 50-й день після Великодня, перегукується з єврейським святом Шавуот, яке відзначають на 50-й день виходу народу Ізраїлю з єгипетського рабства. За Старим Завітом, у цей день Бог на горі Синай через Мойсея дарував людям свій закон, який ми знаємо у вигляді 10 заповідей Божих.
Є думка, що саме зі старозавітного Шавуоту «перекочувала» традиція прикрашати домівки зеленню — на згадку про те, як квітла і зеленіла Синайська гора, коли Мойсей отримав скрижалі з Божим законом.
У давніх слов’ян у цей час святкували Русалії, або ж Русальний тиждень — час, коли весна переходить у літо, вшановували духів спочилих і навіть відзначали Русальний Великдень. Аби задобрити духів, домівки прикрашали травами та гілками.
З приходом християнства на наші землі традиції сплелися так, що годі й розділити, тож у народі цей час називають просто — Зелені свята.
Трійця, П’ятидесятниця і День Святого Духа
У християнстві східного обряду (православних та греко-католиків) П’ятидесятниця, Трійця і Сходження Святого Духа — це тотожні назви, одна нерозривна подія, яка відзначається на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового.
Згідно з християнським ученням, перед своєю загибеллю Ісус пообіцяв своїм апостолам, що Отець пошле їм Духа Святого, який їх утішить, навчить і нагадає про все, що говорив Христос.
Тож у п’ятдесятий день після Воскресіння на учнів Ісуса зійшов Святий Дух і створив з них особливу спільноту, покликану навчати людей слів Спасителя. Тобто у цей день повною мірою світу явилася Свята Трійця: Бог-Отець, який послав на землю Христа, Бог-Син, який страждав і воскрес після загибелі, та Бог-Дух, який зійшов від Отця через Сина.
П’ятидесятниця вважається днем заснування Церкви Христової (триєдність Бога та єдина церква — одна з головних догм християнства, встановлена на Нікейському соборі 325 року).
Дата святкування Трійці залежить від дати Великодня, тож вона змінна і відрізняється у християн східного та західного обрядів. Завершуються Зелені свята Відданням П’ятидесятниці у суботу. Цьогоріч воно збіглося зі святом Славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла.
Православний і греко-католицький календарі-2024
22 червня — Троїцька поминальна субота. «Звершуємо пам’ять всіх від віку спочилих православних християн — отців, матерів, братів і сестер наших». (У греко-католицькому церковному календарі значиться «Субота заупокійна»)
23 червня — День Святої Трійці, П’ятидесятниця.
24 червня — День Святого Духа, Різдво Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана.
29 червня — Віддання П’ятидесятниці. Славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла.
У середу і п’ятницю посту нема.
На Трійцю у церквах часто освячують букети запашних трав і квітів, хоча спеціального чину та молитви на освячення зілля, як-от на Успіння Богородиці, нема.
У християн західного обряду П’ятидесятниця (Сходження Святого Духа) відзначається також на 50-й день після Воскресіння Христового. Однак Трійцю вони вшановують в інший день — через тиждень після П’ятидесятниці.
Сумлінні римо-католицькі віряни готуються до П’ятидесятниці, дотримуючись новени — дев’ятиденного молитовного циклу, який запровадив Папа Лев XIII, аби серця християн перемінилися, як це сталося з апостолами під час сходження Святого Духа.
У 2024 році християни західного обряду (римо-католики) святкували П’ятидесятницю 19 травня, а Трійцю — 26 травня.
Традиції
У народі вірили, що від Трійці починається літо, й ритуалами, які проводили в цей день, люди намагалися зберегти і покращити врожай.
Степан Килимник у своїй роботі «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» згадує, що Зелені свята — єдиний час у році, коли поминали неприкаяних духів (утоплеників, самовбивць, вішальників, нехрещених дітей). Вважалося, що ці душі блукають на межі весни і літа у воді та в житах.
Тож на свято і в Русальний тиждень (тиждень після Трійці) не можна було купатися і ходити в поле — «бо русалки залоскочуть». Люди вірили, що ці неприкаяні душі могли бути й добрими, тому їх намагалися задобрити. З приходом християнства на наші землі субота перед Зеленими святами стала так званою батьківською поминальною.
Священник Андрій Дудченко припускає, що звичай у Троїцьку поминальну суботу молитися також за самогубців з’явився тому, що в одній з молитов на Трійцю є прохання «за тих, хто в пеклі перебуває». Традиційно ж їх у церкві раніше не поминали. «Зараз у ПЦУ є спеці-альний чин, який можна звершувати за самогубців. Бо ніхто з людей не позбавлений любові Божої і ми не можемо позбавляти людей молитви», — зауважує отець Андрій.
У давнину відзначення Зелених свят починалося із суботи напередодні П’ятидесятниці. У всіх була своя робота, бо треба було прибрати всю господу: мили лави і столи, підмащували стіни, долівку змазували червонуватою або зеленою глиною, розвішували по хаті свіжі рушники та стелили свіжу скатертину.
Дівчата в цю суботу обов’язково виполювали свої «городчики» (квітники). До справи підходили з веління і благословення матері, з молитвою та співами веснянок. Коли у квітнику був порядок, дівчата вибирали квіти для «умаювання» (прикрашання) хати, зрізали їх, але заносили в оселі тільки коли сутеніло.
Серед рослин, які могли бути на «городчиках» наших предків, — любисток, васильки, троянди, лілеї, нарциси, бузок, материнка, рута, чебрець, півонії, роман-зілля, чорнобривці, конвалії, папороть та багато інших. Кожна квітка мала своє значення та символіку.
Удень менші хлопці, які є в родині, йшли до води рвати лепеху. Господар зі старшими синами йшов до лісу «рубати клечання» — гілля, аби прикрасити хату. Можна було рубати гілки дуба, клена, явора, липи чи ясена — кожен регіон мав своє улюблене дерево. Березою, осикою, тополею, вербою чи вільхою хату не прикрашали.
Професор Степан Килимник у своїй праці пояснює, що звичай «умаювати» домівку зеленню сягає корінням у дохристиянську добу. У ті часи були вірування, що духи померлих (не всіх, а тих, хто помер наглою смертю, русалок, потерчат) взимку перебувають у воді, а вкінці весни переселяються до лісу, в дерева та квіти. Душі померлих вважалися святими, і щоб задобрити їх, люди створювали в домі атмосферу, в якій ті любили перебувати.
Коли темніло, господиня окроплювала свяченою водою хату, а господар — хліви та пасі-ку, і до оселі вносили зілля, яке назбирали вдень. Помившись й одягнувши чистий одяг, вся родина прикрашала обійстя. «Умаяне» зеленню мало бути все: і стіни, і долівка, і піч, і стріха. Подекуди навіть подвір’я засипали свіжоскошеною травою.
В окремих місцевостях України, зокрема на Волині та Рівненщині, готували вечерю із семи страв на честь «дідів», тобто померлих предків. Зазвичай це були капусняк, печеня, холодець, вареники чи налисники, каша з молоком, локшина або гречка з курячою юшкою, пиріжки із сиром та колово (коливо) — пшенична або інша каша з медом, на кшталт куті, але без маку. За цією вечерею з жалем згадували русалок, потерчат і всіх загиблих наглою смертю.
Троїцька неділя була присвячена пам’яті всього роду. Люди вірили, що мерці у ці дні вдруге виходять на світ (вперше це відбувається на Великдень).
На саме свято Трійці, у Зелену неділю, одружені жінки і чоловіки ходили на цвинтар з їжею. Там вони говорили з померлими, запрошували їх з пташками прилітати до саду, прикопували трохи їжі, окроплювали могили напоями, які пили самі. Потім сідали їсти на цвинтарі та згадували предків. Кладовищем ходили музики, які співали й танцювали — тоді вважали, що покійники на «тому» світі ведуть таке ж життя, як і на цьому, і їм також хочеться веселитися.
Молодь цей день проводила в лісі. Дівчата набирали їжі, за-прошували гаївками та піснями хлопців за собою і великою компанією йшли в ліс. Там співали, грали в ігри, водили хороводи і частувалися.
У деяких регіонах існував також обряд завивання берези. Дівчата на молодому деревці «завивали» гілля в коси. Хлопці спершу заважали, але надалі кожен своїй дівчині допомагав доплести. Потім той вінок обережно обламували, щоб не розплести, і несли додому, а ввечері, як і на Купала, пускали на воду та спостерігали, куди попливе, чи не потоне, чи з’єднається з іншим.
Молодь увесь цей день ходила групками — щоб русалка не причепилася. Хлопці носили при собі полин, а дівчата — любисток, бо цих трав нібито боялися мавки. Співи, ігри і танці на вулиці тривали до ночі.
Що не можна робити
Як і на будь-яке велике свято, не можна було виконувати тяжкої фізичної роботи, лаятися, працювати в полі чи на городі.
Не можна купатися, бо вважалося, що мавки-русалки потоплять.
Не можна було ходити поодинці молодим хлопцям чи дівчатам — бо польові русалки залоскочуть.
У четвер після Трійці, на Мавський Великдень, молоді не можна було навіть виходити із села, бо в цей день русалки-нявки були особливо небезпечними — до них поверталися людські почуття, і вони могли причепитися до людини.
Людмила ПАНАСЮК.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206