Це катастрофа, але не біда

Леніним, і справедливо заслужив прізвисько м’ясника. Досить згадати, що при упокоренні опозиції він наказав вішати на стрілах баштових кранів по десять молодих людей за раз і підкреслював свою роль рятівника вітчизни. Хтозна, чи несправ-ність вертольота, в якому разом з оточенням згорів президент Ірану, була випадковістю, а чи результатом спланованої операції (помстою) —  нам, в Україні, це все одно.

Але не все одно, чи вплине смерть Раїсі на постачання іранської зброї до росії під час війни з Україною. А також на можливість Ірану очолити коаліцію арабських шиїтів на Близькому Сході та спровокувати їхній удар по Ізраїлю. Те й інше, як ми розуміємо, зрештою, призведе до зростання напруженості у світі, а то й до нової фази світової війни. Але повторюся: іранське «політбюро» не ушкоджене. Як поведеться режим аятол на роздоріжжі, кого допустять до виборів президента і кого оберуть на місце Раїсі, не беруться передбачити навіть добре поінформовані експерти. Одне безперечно: режим не впаде, а, швидше за все, навіть зміцниться.

Іран під час смут і розброду встиг застрахуватися від змін у настроях духовних лідерів. Там існує воєнізований КВІР (Корпус вартових іранської революції), сформований з вірних прихильників аятоли Хомейні для захисту режиму. Прямий аналог КВІРу — радянська ЧК—ГПУ—НКВС—КДБ, організація, що сімдесят років охороняла захоплену владу і, попри «відлиги», «прискорення» та «перебудови», посадила в крісло президента росії кремлівського аятолу.

Утім, вважати, що тоталітарні режими незламні, все ж таки не варто. Важелів, щоб їх розкачати, достатньо. Сучасна техніка — літаки, гелікоптери, броньовики та автомашини — часто ламається. Головне — бути готовими до несподіваних подій і готувати до такого людей.

Не виключено, скажімо, що у літаку, який летітиме над Сибіром, випадково розгерметизується салон. А в салоні, припустимо, духовний вождь і національний лідер російської федерації володимир путін гортає договір із духовним вождем та національним лідером Корейської Народно-Демократичної Республіки Кім Чен Ином. Сторінки історичного документа по кріслах так і розлетяться. З цифрами таємних поставок північнокорейських ракет та снарядів до росії. Це ж явна зрада батьківщині. Судити за таке треба. Але нікому буде судити. Разом із паперами володимир путін вилетить із салону на зустріч із Ібрагімом Раїсі.

Росіянин з китайцем – брати. Але не назавжди

Та годі жартувати. Далекосхідне турне по КНР і КНДР голова кремлівського режиму здійснив тоді, коли війна з Україною, з точки зору військового керівництва, зайшла у глухий кут і стала збитковою в усіх сенсах. Довелося замахнутися на святе — переставити ліжка, щоб російський бордель не закрився. Ми писали про це в попередньому огляді, але пропустили важливу деталь. Чекіст номер один микола патрушев не втратив повноважень, а збільшив їх на посаді помічника президента. На відміну від олександра бортнікова, директора федеральної служби безпеки, миколі патрушеву тепер не треба ні перед ким звітувати. Треба бути поруч із учнем й осмикувати його у складних ситуаціях.

Кількість таких ситуацій безперервно зростає. І це часто проявляється на порожньому місці. Так, під час візиту до старого друга Сі путін запропонував скоротити дисбаланс у торгівлі з КНР постачанням до Китаю російських харчових продуктів. Енергоносії Пекіну зараз не потрібні, а сучасними технологіями в галузі озброєнь москва категорично не хоче ділитися. Однак для скорочення дисбалансу довелося б завалити друзів дешевим топінамбуром аж під дах. У результаті з постачанням продуктів із росії фокус не вдався. Але чи не випробувати фокус у політиці, де ціни на око не визначиш?

Російська делегація хотіла продати китайцям, здавалося б, їхню улюблену страву — боротьбу з імперіалізмом під антиамериканським соусом. Рік тому китайські друзі десять разів подякували б. Але тепер у міжнародному меню з’явилося багато нового. Насамперед — пропозиція КНР дружити з Євросоюзом. Пропозиція надійшла з боку найвищого керівництва ЄС. Вони готові ділитися новіт-німи технологіями за прийнятною ціною. А також готові забути про права людини у Гонконзі та в китайському Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Європейське турне Сі Цзіньпіна та зустріч у Парижі з президентом Емманюелем Макроном стала прямою відповіддю на відверті загравання Євросоюзу. Одне слово, сторони, схоже, вигоди не проґавлять. Ініціатива 2013 року «Один шлях, один пояс» воскресне в Азії та дійде до Європи. Але, мабуть, оминаючи росію.

Щодо «американських імперіалістів», то ситуація для Сі тут далека від оптимізму. Кого б не обрали восени американці на найвищу державну посаду, президент США не дасть комуністам розтерзати вільну країну. Перед нападом на Україну путін обіцяв Сі зробити все, що від нього залежить, аби допомогти в захопленні Тайваню. Але від росіян тут майже нічого не залежить. Тобто кремль своєї обіцянки не дотримався і не дотримається. Відповідно і КНР в українському питанні не допоможе кремлю нічим, окрім безглуздого нейтралітету та малозначущого постачання електроніки.

За такого розпису наша країна, як і сто років тому, опиняється на розломі тектонічних плит. Це небезпечне становище. Бо нема на кого спертися ззовні. Як сказав би в цьому випадку Мао, сподівайтеся на власні сили.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.