Спільне святкування Пасхи: чи є бажання до такого дійти?
Цього року більшість християн у світі вже відсвяткували Великдень 31 березня. Натомість християнський Схід переважно святкуватиме Пасху щойно 5 травня. Хоча Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новий календар — Новоюліанський чи Григоріанський, але лише щодо не-рухомих свят, як-от Різдво, Богоявлення, Благовіщення, Успіння тощо. Натомість дату Пасхи продовжують визначати за старим стилем, за Юліанським календарем.
Щоби роз’яснити ситуацію, чи є шанс, що християни у світі у своїй екуменічній більшості зможуть дійти до порозуміння щодо спільної дати Великодня і чому так складно поєднати християн у спільному святкуванні Пасхи, Релігійно-інформаційна служба України (https://risu.ua) звернулася до президента Інституту екуменічних студій (ІЕС) Українського католицького університету, члена Міжнародної спільної комісії для богословського діалогу між православними і католицькою церквами о. Івана ДАЦЬКА.
— Перед тим, як я перейду до подальших відповідей з цього питання, хочу сказати дещо, як я дотепер святкував усі християнські свята. Я є сином української діяспори, де ми святкували всі свята за Юліанським календарем. Основна причина, чому ми так поступали, була ця, що ми хотіли святкувати ці празники так, як їх святкувала вся Україна, яка була тоді поневоленою. Хоч у часи моєї молодості, зокрема у США, Бразилії та Арґентині, деякі українські греко-католики перейшли на новий — Григоріанський календар — все ж із прибуттям патрі-ярха Йосифа до Риму в 1963-у, він підтвердив, що наша Церква буде святкувати всі свята за Юліанським календарем, аж доки Собор або Синод УГКЦ не вирішить інакше. Ото ж я завжди святкував усі свята за Юліанським календарем.
Коли ми розмовляли з патріярхом Йосифом про календарне питання, то він завжди повторяв, що треба до нього підходити з великою второпністю, бо наші вірні дуже чуйні до цього питання і не раз через це доходило до розколів у нашій Церкві. Якось він нам пригадав, що у 1920 році, коли митрополит Андрей Шептицький відвідував наші поселення в США і Канаді, єпископ Григорій Хомишин запровадив у Станиславівській єпархії Григоріанський календар. Повернувшись до Львова, митрополит написав єпископові Хомишину листа, що він не мав права на власну руку впроваджувати новий календар. До того митрополит додав, що навіть він як глава нашої Церкви, як митрополит, не має цього права, бо таке рішення може зробити лише Собор або бодай Синод нашої Церкви. І слід сказати, що єпископ Хомишин відкликав своє первісне рішення, тож Станиславівська єпархія знову стала святкувати всі свята за Юліанським календарем.
Патріярх Йосиф рівно ж пригадував нам, що перед підписанням Берестейської унії (1595/96 р.) єпископи Київської церкви у точці 6, яка відноситься до календарного питання, заявили, що «Новий календар, якщо не може бути по старому, приймемо, однак без порушення Пасхалії і наших свят, як це було в часі згоди, бо маємо деякі свої особливі свята, яких панове римляни не мають…».
Тепер щодо дати Пасхи. Коли Церква була переслідувана в Римській імперії впродовж перших трьох століть, то важко їй було робити рішення для всіх християн. Легше було з нерухомими святами, але важче було зі встановленням дати Великодня.
При кінці другого століття, підчас понтифікату Папи Віктора І (188—199), розгорнулася свого роду боротьба, чи радше контроверсія, про дату святкування Пасхи. Йшлося, щоб не святкувати Пасху в той сам час, коли юдеї святкують свій Песах, 14 Нісана, що робили деякі християни в Малій Азії. Велику роль, щоб не довести до розколу, сповнив тоді св. Іриней Ліонський (135—200), який хоч був уродженцем Смирни (сьогодні Ізмір у Туреччині), був обраний єпископом Ліона у Франції. Він був автором славетного трактату Adversus heareses [Проти єресей], який написав біля 180 року. Хоча до роздору не дійшло, саме завдяки посередництву св. Іринея, питання святкування Пасхи не було повністю розв’язане.
Щойно коли імператором Римської імперії став Константин (303—337) і своїм Медіоланським едиктом (313) офіційно визнав християнство у всій імперії, можна було впроваджувати закони, які зобов’язували б християн тодішнього світу. Саме Константин скликав перший Вселенський Собор у Нікеї у 325 році, і на ньому, між іншими, також обговорювано питання християнських свят. Цей процес тривав два століття, до управління імператора Юстиніяна (527—565). Упродовж того часу були встановлені дати Різдва (25 грудня) та багатьох інших нерухомих свят.
Зі святкуванням Пасхи було дещо складніше, бо її святкували і святкуємо завжди у неділю. А перший Нікейський Собор встановив методику підрахунку дня Великодня. До уваги брався сонячний та місячний календарі. Сонячний, бо він більш точний, а місячний — бо це біблійна традиція і Христос святкував Пасху (Песах), який визначали саме на основі місячного календаря. Відтоді Великдень святкується не в один і той самий день. Згідно з цим правилом, його відзначають в першу неділю після повного місяця після весняного рівнодення. Тобто після весняного рівнодення чекають повного місяця, а вже після нього — у першу неділю є свято Воскресіння Господнього. Однак якщо свято християнської Пасхи припадало б у той сам день, коли юдей-ський Песах, то християни мають святкувати один тиждень пізніше.
Згодом стало зрозуміло, що астрономічні дані Юліанського календаря застаріли. Щоб їх оновити, було запроваджено так званий Григоріанський календар. Він був більш точний, ос-кільки похибка Юліанського календаря стосовно астрономічних підрахунків становила один день на кожні 128 років. Новий календар був проголошений Папою Григорієм XIII (1572—1585) у 1582 році, однак його не прийняли православні церкви. Тоді Вселенський патріархат, під загрозою клятви, строго заборонив православним церквам впроваджувати Григоріанський календар. Не забуваймо також, що протестантські та Англіканська церкви запровадили Григоріанський календар щойно у XVIII — початку ХХ століть.
У ХХ ст. більшість православних церков перейшли на т.зв. Новоюліанський календар, який запровадив 1923 року у православному світі Вселенський патріярх Мелетій ІV (1921—1935). Спочатку це рішення підтримали православні церкви грецького світу. Загалом його прийняли такі церкви: Вселенський патріархат, Олександрійська, Антіохійська, Грецька (Елладська), Кіпрська, Албанська, Румунська, Болгарська та православна церква Чехії і Словаччини. У 2023-у до них приєдналася Православна церква України. Також за цим календарем живуть кілька східно-католицьких церков, а саме Болгарська ГКЦ, Греко-Візантійська католицька церква і Румунська ГКЦ. Фактично й УГКЦ після календарної реформи є близькою до цієї групи.
Але щодо обчислення Пасхалії, то всі ці церкви дотримуються старого календаря. Тут і з’являється розбіжність у підрахунках.
(Закінчення у наступному номері «ЧН».)

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206