Переглядів: 173

«Худграф» крізь час

Феєрична виставка «Худграф — 60 років» з нагоди круглої дати художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського увійде в історію як одна з найяскравіших подій мистецького життя Одеси «воєнного часу» й наймасштабніша імпреза в житті цього закладу.

Виставка під такою лаконічною назвою, відкриття якої відбулося 14 березня, — це ще й вихід на ширший, новий арт-майданчик. Нагадаю, якщо заходи десятирічної давнини мали переважно корпоративний характер, то теперішній, який зібрав кілька сотень зацікавлених, відбувається у стінах престижного залу «Уніон» завдяки підтримці міської ради. Серед присутніх — не тільки викладачі, студенти і випускники, а й колекціонери, галеристи, мистецтвознавці, журналісти.

Така масштабна виставка, яка на моїй пам’яті проводиться вперше, є свідченням значного потенціалу факультету, існування традицій, наступності поколінь, що й заявлено в її концепції. Географічно вона виходить за суто одеські межі й знайомить з творчістю випускників різних регіонів України.

Для тих, хто десятиліттями перебуває в гущі подібних подій, не приховався факт зміни поколінь керівного складу університету і факультету — місце колишньої екс-комуноменклатури й чиновників від освіти заступила нова генерація, переважно творчі особистості — практикуючі художники та науковці з прогресивними поглядами. Хотілося б, щоб ця тенденція збереглася.

Привітав присутніх й оприлюднив деякі ініціативи департаменту культури, міжнародного співробітництва та євроінтеграції Одеської міськради його директор Іван Ліптуга: «Нещодавно департамент підписав спільний меморандум з університетом стосовно культурної співпраці, і ми залучатимемо як професуру, так і студентів до спільних проєктів. Концепція роботи нашого департаменту має за мету поєднувати місцеві культурні заходи з міжнародними, особливо з огляну на те, що торік Одесу включено до списку ЮНЕСКО. Для нас важливо підкреслювати багатокультурність нашого міста і необхідність збереження культурної спадщини загалом», — за-значив він.

Як це не дивно, виставка стала своєрідним відкриттям творчих можливостей факультету і для ректора університету, авторитетного науковця Андрія Красножона, який багато років був пов’язаний із ним як викладач. «Такого худграфу я ще не бачив!» — резюмував промовець.

«Наш факультет дає ґрунтовну основу для митців, яка дозволяє самореалізуватися, знайти своє «Я», виробивши власну стилістику в тій чи іншій царині, — підкреслила колишня вихованка «худграфу», завідувачка кафедри образотворчого мистецтва цього закладу Анна Носенко. — Сьогодні факультет намагається поєднувати академічний напрямок з експериментальним, що, своєю чергою, сприяє самоусвідомленню молоддю власного місця в загальноєвропейському мистецькому русі. Це також забезпечує за-требуваність на вітчизняному і світовому арт-ринках».

Про те, що проєкт довготривалий і в контексті відзначення 60-річчя «худграфу» передбачає серію всеохоплюючих виставок, повідомив декан факультету Дмитро Величко. За можливість здійснювати подібні масштабні проєкти, він передусім подякував ЗСУ а також колегам і партнерам, зокрема колекціонерові В’ячеславу Виродову, галеристці Надії Кореновській, художниці Наталії Лозі, працівникам галереї. «У нинішніх умовах, — наголосив, — ми саме відзначаємо, а не святкуємо важливу для нас дату».

Привітала з подією й відома громадська діячка, волонтерка, голова ГО «Асоціація жінок України «Дія» Наталія Делієва.

Піднесеним був виступ однієї з перших випускниць художньо-графічного факультету, а нині його професорки Ольги Тарасенко, яка впродовж десятиліть виховала не одне покоління відомих фахівців у царині мистецтвознавства.

Безперечно, кожна нова генерація викладацького складу вносить щось своє, нове в дусі часу. Сьогодні свій досвід передають студентам О. Пісьміченко, З. Борисюк, О. Тарасенко, С. Крижевська, І. Орос, П. Нагуляк, Н. Лоза, В. Кабаченко, Н. Пахомова-Власова, О. Смичковська, А. Носенко, Д. Величко, М. Пономаренко, О. Котова, Л. Басанець, Т. Маслова, С. Мунтян, О. Малік, О. Петровський, Т. Ковальчук, Л. Богайчук, В. Рудой, Я. Твердохлібова, А. Тарасенко.

Щодо офіційної частини, то, на думку багатьох присутніх, бракувало саме наголосу на історії створення художньо-графічного факультету, біля витоків якого стояли тодішні члени Спілки художників В. Гегамян, В. Шарапенко, В. Філіпенко, А. Русін і Ф. Шапошников. До речі, колекція творів останнього, який змінив на цій посаді першого декана В. Гегамяна, кілька років тому надійшла в Одеський будинок-музей ім. М.К. Реріха з Ізраїлю. Нагадаю, що після закриття в Києві художньо-педагогічного від-ділення саме в надрах Спілки художників зародилася ідея відродження в нашому місті вищої художньої освіти під дахом педагогічного вишу. Навіть приміщення, яке нині є в розпорядженні факультету, дісталося від спілки: тут розміщувався раніше худфонд, а первісно — чоловіча гімназія №2 (зведена у 1884 —1886 рр., архітектор Д.Є. Мазиров). Не дивно, що саме «худграфівці» нині складають значну й активну частину художньої корпорації. Як і решта художньо-освітніх установ, цей заклад регулярно проводить звітні викладацькі та студентські виставки, як у залах спілки, так і в музеях міста.

Як і деякі інші художні виші Одеси, крім власне художньої професії, факультет педуніверситету надає досить глибоку системну гуманітарну освіту, яка, помножена на самоосвіту, готує фахівців широкого профі-лю: педагогів, мистецтво-знавців, художників, майстрів поліграфії тощо. Певна річ, із випускників художню творчість обирають лише 10—15% «нонконформістів», які з часом виразно про себе заявляють у загальноукраїнському та світовому просторах. Як правило, це студенти з високим творчим потенціалом, на яких у навчальному процесі орієнтується більшість однокурсників.

Напрацювання минулих років — це безцінний капітал, досвід, орієнтир і підмурівок, ба більше — плавильна піч різноманітних ідей, напрямків, стилів та індивідуальних підходів, украй важливих для наступних поколінь. Зрештою, це внесок окремої установи як у локальну, одеську, так і національну культуру. Безсумнівно, провести тут чітку межу не можливо, адже таке явище, як «одеська школа», художньо-графічний факультет розвиває разом з іншими закладами міста — художнім і театральним училищами та будівельною академією.

Колишнім вихованцям «худ-графу» — а це 4500 професіоналів — важливо залишатися часткою своєї alma mater, відтак висловлю побажання, щоб на факультеті створили архів дипломних робіт. І якщо для паперового їх зберігання потрібні додаткові площі, то для електронного — цілком реально і в дусі часу.

А ще, вважаю, було б доцільно підготувати збірник спогадів про наших викладачів, наприклад, у період підготовки до майбутнього відзначення 65-річчя художньо-графічного факультету, та провести з цього приводу наукову конференцію. Зі свого боку готовий надати спогади про В.А. Гегамяна і В.Д. Власова, які були опубліковані в мистецьких часописах та періодиці. Відомо також, що не так давно доцент факультету Олена Спасскова захистила дисертацію на тему «Станкова і книжкова ілюстрація в графіці Віктора Єфименка». Ймовірно, є й інші напрацювання.

Є митці, для яких викладацька робота — покликання, для когось вона продиктована «царством необхідності», а є й ті, хто сприймає її як етапний творчий проєкт у своїй біографії — своєрідний спосіб реалізації певних ідей, поле для експериментів. Сьогоднішній педагогічний склад «худграфу» доводить свою креативність: що не ім’я — то особистість, чий професіоналізм засвідчений оригінальними творами. Можливо, в цій парадигмі й задумано виставку як піар-хід, спробу показати насамперед педагогічний колектив, доповнивши експозицію творами викладачів і випускників різних років. Тому сподівання побачити творчість «худграфівців» як зріз етапів, як конгломерат «майстерень» наставників із персонально витриманою пропорцією не справдилося. Це мої особисті очікування. Втім, такий науково-дослідницький підхід потребує значно тривалішого підготовчого часу, ширшої виставкової локації та більше зусиль різнопрофільних інституцій. В ідеалі цьому мала б передувати науково-пошукова робота на рівні серії ґрунтовних статей, написання колективної дослідницької праці.

Першим кроком у цьому напрямку стало наукове осмислення на рівні формування та опису експозиційних блоків за стилістикою авторів (Марина Пономаренко). Так, один із залів першого поверху відведено викладачам і випускникам, більшості з яких уже нема серед нас. Це, переважно, перший викладацький склад 1960 — 1980 років: Валерій Гегамян, Валентин Філіпенко, Адольф Лоза, Юрій Єгоров, Орест Слешинський, Віктор Єфименко, а також представники молодшого покоління — Олександр Коваль, Сергій Лозовський, Олександр Ройтбурдт. Експозицію подовжують скульптури авторства Олександра Письмиченка та Олександра Токарєва. Пояснення непропорційного представлення окремих митців слід шукати в обмеженому доступі до частини творів, вивезених за межі Одеси.

Недостатньо і досить неоднорідно, на мою думку, презентована й графіка, яка з огляду на специфіку вимагає окремого виставкового простору. Але, як зазначив Дмитро Величко, це не остання виставка, попереду — ще серія подібних заходів, тож утримаємося від висновків. А ще слід зважати на нинішню турбулентність, часті повітряні тривоги, що змусило організаторів скоротити офіційну частину імпрези. Нагадаю також, що цьому проєкту передувало відкриття паралельної виставки за участі викладачів і студентів факультету в «Садах перемоги» — «Худграф-FOREVER».

За певних критичних зауваг, які слід сприймати, швидше, як побажання на майбутнє, виставка в «Уніоні», як уже мовилося на початку статті, стала однією із найяскравіших подій «воєнного часу» і планкою для подібних наступних проєктів. Основної мети досягнуто: художньо-графічний факультет показано як креативну спільноту на рівні колективної свідомості та зв’язку поколінь і як частину загальноукраїнського культурного процесу. Дякуємо за це свято, яке в умовах депресивного сьогодення промайнуло блискіткою надії.

Володимир КУДЛАЧ,
випускник «худграфу» 1980 року.
НА СВІТЛИНІ: колектив «худграфу».
Фото автора.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net